Вх.27.05.2010
Справа №2-а-100/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2010 року Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої – судді Марусяк М.О.
при секретарі – Ступчук Л.Б.
з участю: представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів справу за зміненим адміністративним позовом
ОСОБА_2
до
територіального управління Головавтотрансінспекції
в Закарпатській області
на дії та рішення посадової особи
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до територіального управління Головавтотрансінспекції в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Гойди, буд.8, Закарпатської області) про скасування рішення посадової особи.
Позовні вимоги позивач ОСОБА_2 мотивує тим, що начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Закарпатській області п. Піровим П.П. 17.05.2010 р. на підставі акту № 144127 від 20.04.2010 р. винесено постанову № 104250 про застосування фінансових санкцій, за якою до нього, ОСОБА_2, як до автомобільного перевізника, застосовано фінансові санкції в сумі 1.700 (одна тисяча сімсот) гривень. Відповідно до даної постанови, згідно останньої, ним, допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за який передбачена статтею 60 частиною 1 абзацом 3 Закону України «Про автомобільний транспорт». Не погоджуючись із вищенаведеною постановою позивач звернувся до суду, оскільки відповідно до положень абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. Зазначає, що законодавець положеннями частини 12 статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає, що документами для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб мають являтися посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України. Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» легковим автомобілем являється автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно. Положеннями пункту 49 частини 1 статті 1 цього ж Закону законодавець визначає, що перевезенням пасажирів легковим автомобілем на замовлення являється перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін. Зважаючи на те, що на час перевірки документи, передбачені положеннями частини 12 статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", позивачем представнику відповідача були надані, а отже порушень чинного законодавства ним, позивачем, не порушувалося. ОСОБА_2 зазначає, що 20.04.2010 р. у салоні автомобіля, який належить йому на відповідній правовій основі, знаходилися лише його знайомі, а отже мова про оплатне договірне перевезення пасажирів в автомобілі без ліцензійної картки йти не може, оскільки послуг по перевезенню пасажирів ОСОБА_2 не надавав, суб’єктом підприємницької діяльності він не являється, а перевіркою не встановлено наявність фактів договірних відносин між ним та особами, що знаходилися в автомобілі, щодо надання послуг на перевезення. Оскільки відповідачем ОСОБА_2 не було належним чином та в строки повідомлено про місце і час розгляду справи, чим самим позбавлено останнього процесуальної можливості захищати свої права та законні інтереси як особисто, так і через свого представника, ОСОБА_2 вважає, що своїми діями посадовці відповідача порушили приписи чинного законодавства та порушили його право.
У зв’язку із наведеним, в судовому засіданні представником позивача позовні вимоги були збільшені із посиланням на те, що предметом судового розгляду являється позовна вимога щодо скасування рішення посадової особи. Однак, разом з тим в мотивувальній частині позовної заяви йдеться про посилання позивача на незаконні дії посадових осіб відповідача, в тому числі, на дії щодо не дотримання ними вимог чинного законодавства при винесення постанови, що є предметом судового оскарження.
У позовній заяві позивач зазначає про безумовну-обов'язкову вимогу законодавця, яка врегульовується положеннями частини 1 статті 268 КУпАП та пункту 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 8 листопада 2006 р., щодо розгляду справи про порушення у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Позивач заявив про те, що відповідачем не було належним чином та в строки повідомлено його про місце і час розгляду справи, чим самим позбавлено його процесуальної можливості захищати свої права та законні інтереси як особисто, так і через свого представника. З цих підстав позивач вважав, що своїми діями посадовці відповідача порушили приписи чинного законодавства та порушили його право, а отже він мав суб’єктивне права на оскарження, крім рішень посадової особи, також дій представників відповідача.
У позовній заяві позивач прямо посилається на положення частини 2 статті 19 КАС України, згідно яких адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Позивач ОСОБА_2 просить позов задовольнити, визнати протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству дії посадової особи територіального управління Головавтотрансінспекції в Закарпатській області при складанні постанови про застосування фінансових санкцій, а постанову про застосування фінансових санкцій № 104250 від 17.05.2010 року начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Закарпатській області про застосування до нього, гр-на ОСОБА_2, як до автомобільного перевізника, фінансових санкцій в сумі 1.700 (однієї тисячі семиста) грн., скасувати. Судові витрати позивач залишає за собою.
В судовому засіданні представник позивача за дорученням, ОСОБА_1, змінені позовні вимоги позивача підтримав, на задоволенні адміністративного позову наполягає, просить задовольнити змінений адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідач, територіальне управління Головавтотрансінспекції в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Гойди, буд.8, Закарпатської області), на позов подав заперечення із основними доводами на те, що даний позов, даний спір не підсудний місцевому загальному суду, а повинен розглядатися окружним адміністративним судом, оскільки відповідач являється органом державної влади, а відповідно до положень частини 2 статті 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Однак, в судове засідання відповідач повторно не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення останньому поштових відправлень, подане ним, відповідачем, заперечення на адміністративний позов, клопотання про перенесення судового засідання на інший термін, яке було судом задоволено, однак про причини повторної неявки в судове засідання останній суд не повідомив.
Дослідивши наявні матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
У відповідності до положень абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
Законодавець положеннями частини 12 статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає, що документами для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб мають являтися посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України. Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» легковим автомобілем являється автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.
Положеннями пункту 49 частини 1 статті 1 цього ж Закону законодавець визначає, що перевезенням пасажирів легковим автомобілем на замовлення являється перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою із укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін.
В судовому засіданні представником позивача було доведено, відповідачем не спростовано, а судом не здобуто інших доказів того, що на час перевірки представником відповідача дотримання вимог позивачем законодавства України «Про автомобільний транспорт», в останнього були відсутні документи, перелік яких передбачений положеннями частини 12 статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Крім того, відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не довів в судовому засіданні доказів того, що позивачем надавалися третім особам послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення.
У відповідності із положеннями частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність дій, рішень чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає підставними та обґрунтованими доводи позивача про те, що розгляд справи про порушення чинного законодавства має провадитися у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, а про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання має повідомлятися під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідач не спростував доводи позивача в частині не повідомлення його представником відповідача про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється саме під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У відповідності із положеннями частини 3 статті 71 КАС України суд сприяє в реалізації обов'язку доказування сторін і витребовує необхідні докази, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, зазначила причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомила, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Тому, суд критично відноситься до бездіяльності відповідача в частині невиконання вимоги суду щодо надання ним в судове засідання для огляду оригіналу поштового повідомлення (рекомендованого листа) про повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення чинного законодавства, в результаті чого було винесено постанову про застосування фінансових санкцій, яка являється предметом судового оскарження.
Аналізуючи матеріали позовної заяви, доводи, надані позивачем під час судового засідання, доводи, здобуті судом при розгляді справи, суд вважає, що обставини, наведені позивачем, знайшли свої підтвердження під час розгляду справи по суті. Як одним із основних доводів при розгляді справи, суд вбачає відповідність положень частини 2 статті 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність дій, рішень чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ці обставини справи, які були взяті судом в сукупності, дають підстави для визнання протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству, дій посадової особи територіального управління Головавтотрансінспекції в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Гойди, буд.8, Закарпатської області) при складанні постанови про застосування фінансових санкцій № 104250 від 17.05.2010 року та скасування судом постанови про застосування фінансових санкцій № 104250 від 17.05.2010 року начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Закарпатській області про застосування до ОСОБА_2, як до автомобільного перевізника, фінансових санкцій в сумі 1.700 (однієї тисячі семиста) гривень.
Керуючись положеннями ст.268, ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 9, 11, 17, 71, 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, п. 5, п. 49 ч. 1 ст. 1, ч.12 ст. 39, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 8 листопада 2006 року, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Змінений позов задовольнити.
Дії посадової особи територіального управління Головавтотрансінспекції в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Гойди, буд.8, Закарпатської області) при складанні постанови про застосування фінансових санкцій № 104250 від 17.05.2010 року визнати протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству.
Постанову про застосування фінансових санкцій № 104250 від 17.05.2010 року начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Закарпатській області про застосування до гр-на ОСОБА_2, як до автомобільного перевізника, фінансових санкцій в сумі 1.700 (однієї тисячі семиста) гривень скасувати.
Судові витрати залишити за позивачем.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до адміністративного суду апеляційної інстанції через Рахівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги з дня її проголошення.
Головуюча: М.О. Марусяк
З оригіналом вірно
Суддя Рахівського районного суду: М.О. Марусяк