СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
10 жовтня 2007 року |
Справа № 2-24/8745-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Голика В.С.,
Горошко Н.П.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивач, не з'явився,
представник відповідача, не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 31.07.2007 року у справі № 2-24/8745-2007А
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання нечинним податкового повідомлення.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання нечинним податкового повідомлення № 0008501702/3 від 24.05.2007 року, яким позивачу донарахований податок з доходу фізичних осіб у сумі 13615,81 грн.
У судовому засіданні суду першої інстанції 31.07.2007 року позивач доповнив позовні вимоги та просить визнати нечинними також податкові повідомлення № 0008501702/0 від 15.11.2006 року, № 0008501702/1 від 08.12.2006 року, № 0008501702/2.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 31.07.2007 року у справі № 2-24/8745-2007А позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень задоволено.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати.
Заявник апеляційної скарги вважає, що постанова була прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання за таких обставин.
У судове засідання, яке відбулося 10.10.2007 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду адміністративної справи сторони були повідомленні належним чином, клопотань про відкладення судового засідання до суду апеляційної інстанції не надходило.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу по суті за відсутністю представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Згідно з пунктом 6 Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІV від 06.10.2005 року, що набрав чинність 01.11.2005 року, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як платник єдиного податку з 01.01.2006 року, термін дії свідоцтва № 46 серії НОМЕР_1 - 2006 рік (а.с. 8).
Податковим повідомленням № 0008501702/0 від 15.11.2ОО6 року Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим донараховано позивачеві суму податкового зобов'язання - податок з доходів фізичних осіб у розмірі 13615,81 грн.
Як було встановлено судом першої інстанції, не погодившись з винесеним податковим повідомленням, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 оскаржила його в адміністративному порядку до начальника Державної податкової інспекції у місті Сімферополі, в Державній податковій Адміністрації в АР Крим та Державній податковій Адміністрації України. Однак, скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення - без змін, та винесені нові податкові повідомлення .№ 0008501702/1 від 08.12.2006 року, № 0008501702/2 та № 0008501702/3 від 24.05.2007 року.
Після чого позивач звернулась з позовом до суду про визнання нечинним податкового повідомлення № 0008501702/3 від 24.05.2007 року.
У судовому засіданні суду першої інстанції 31.07.2007 року позивач доповнив позовні вимоги та просить визнати нечинними податкові повідомлення № 0008501702/0 від 15.11.2006 року, № 0008501702/1 від 08.12.2006 року, № 0008501702/2 та № 0008501702/3 від 24.05.2007 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем не був врахований той факт, що фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 з 01.01.2006 року була обрана спрощена система оподаткування - єдиний податок.
Оскільки перевищення обсягу виручки сталося у позивача у 3 кварталі 2006 року, позивач вважає, що Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі неправомірно нараховане податкове зобов'язання 15.11.2006 року на підставі наданої позивачем декларації про доходи за 9 місяців 2006 року, тому що загальна система оподаткування повинна застосовуватись для визначення його податкового зобов'язання починаючи з 4 кварталу 2006 року, а податкове зобов'язання позивача щодо сплати податку з доходів фізичних осіб мало бути розраховано тільки на підставі річної декларації за 2006 року.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає, що відповідно до статті 5 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” № 727/98 від 30.06.1998 року (Указ № 727) у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку і звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Відповідно до пункту 5 Постанови Верховної Ради АР Крим № 124-3/02 “Про деякі питання, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків в АРК”(із змінами та доповненнями) у разі перевищення господарюючими суб'єктами граничного розміру виручки (500 тис. грн.), одержаної даними суб'єктами малого підприємництва, як необхідної умови сплати ними єдиного податку, весь об'єм виручки, одержаної даними суб'єктами малого підприємництва, перевищуючий граничний розмір, з урахуванням сум валових витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, обкладається по ставці, визначеній пунктом 7.1 статті 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003 року.
Тому відповідач вважає, що нарахування позивачеві податкового зобов'язання при наданні ним декларації про доходи за 3 квартал 2006 року, та винесення податкового повідомлення форми “Ф”, яка передбачена у випадках, коли податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з підстав, не пов'язаних з порушенням податкового або іншого законодавства, обґрунтовано.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, а доводи відповідача до уваги не приймає у зв'язку з наступним.
Як було встановлено судом першої інстанції, перерахунок зобов'язань позивача по сплаті податку з доходів фізичних осіб був проведений відповідачем на підставі податкової декларації позивача за 3 квартал 2006 року, яка подана 08.11.2006 року.
Тобто, вказана податкова декларація визначає зобов'язання позивача, які виникли упродовж 3 кварталу 2006 року.
Однак, на протязі 3 кварталу на позивача розповсюджувалися пільги, надані суб'єктам, що обрали спрощену систему оподаткування - єдиний податок.
Згідно Указу „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727 особа, що сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, тому що вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Перехід на загальну систему оподаткування у разі перевищення обсягу виручки над встановленим пунктом 1 Указу № 727 повинен бути проведений починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) шляхом подання до податкового органу за місцем проживання декларації про доходи та витрати за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, в якому було перевищення.
Перевищення було допущено позивачем у 3 кварталі 2006 року, тому загальна система оподаткування повинна застосовуватися для визначення його податкового зобов'язання починаючи з 4 кварталу 2006 року, а податкове зобов'язання позивача щодо сплати податку з доходів фізичних осіб мало бути розраховано тільки на підставі річної декларації за 2006 рік.
Згідно з Листом Державної податкової адміністрації України № 826/10/31-106 від 18.10.2006 року “Про спрощену систему оподаткування”, уся виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний (податковий) період, у якому здійснено перевищення суми виручки понад норму, встановлену статтею 1 Указу, оподатковується за ставкою єдиного податку. Однак з наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) суб'єкт підприємництва вже не має права сплачувати єдиний податок, тобто він повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності та застосовувати правила ведення податкового обліку, визначені нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Крім того, згідно з п.п. 4.4.1 п.4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 року у разі, коли норма закону чи іншого нормативного акту, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого можливо прийняти рішення як на користь платника податків так і на користь контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Згідно з п. 9.12. статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів ( робіт, послуг) у межах її підприємницької діяльності здійснюється виключно за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань.
Спеціальним законодавством, яке регламентує порядок оподаткування прибутків, отриманих суб'єктом підприємницької діяльності, що сплачує єдиний податок, є Указ № 727.
Крім того, як було встановлено, у податковому повідомленні вказано, що податкове зобов'язання визначено відповідачем на підставі п. 4.2.2. статті 4 Закону № 2181.
Вказаною нормою визначені випадки, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначати суму податкового зобов'язання. Цей перелік є вичерпним.
Вказана норма права не передбачає прав відповідача на самостійне визначення сум податкового зобов'язання у випадках, не передбачених п.п.4.2.2.п. 4.2 статті 4 Закону № 2181.
Враховуючи, що у відповідача відсутнє право самостійно визначати податкове зобов'язання у випадках своєчасного подання платником податків податкових декларацій та за відсутністю заниження або завищення сум податкових зобов'язань платника, самостійне визначення відповідачем податкового зобов'язання позивача у даному випадку є перевищенням повноважень контролюючого органу.
Більш того, згідно отриманого платником податку податкового повідомлення, воно складено за формою „Ф", за якою, відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій від 21.06.2001 року № 253 складаються податкові повідомлення, якщо відповідно до закону податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податку за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового або іншого законодавства.
Таким чином, складення податкового повідомлення за формою „Ф" можливо тільки у випадку, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору, є контролюючий орган.
Ні статтею 9.12. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", ні Указом 727, ні Постановою Верховної Ради АР Крим „Про деякі питання, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків в Автономної Республіки Крим" відповідача не визнано відповідальним за нарахування податку з доходів фізичних осіб при оподаткуванні доходів, отриманих за результатами здійснення підприємницької діяльності.
Також позивачем було надано до матеріалів справи уточнену декларацію по доходах за період з 01.01.2006 по 30.09.2006 рік, у якій зазначено, що платник податків не має податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за вказаний період.
Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи, заслухавши доводи сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому постанова господарського суду прийнята відповідно до норм матеріального права та підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судового рішення без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2007 року у справі № 2-24/8745-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді В.С. Голик
Н.П. Горошко