Справа № 22ц-4510/2010 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Лиманська М.В.
Доповідач – Бойко О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: БОЙКО О.В.
суддів: ДЕМЧЕНКО Л.М., ЛАЗОРЕНКА М.І.
при секретарі:
з участю: Костюк Ю.Г.
представника відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Петровича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позовної заяви з урахуванням доповнень в повному обсязі.
Апелянт посилається на необґрунтованість та незаконність рішення суду 1 інстанції, оскільки суд неправильно визначив, відповідно до встановлених правовідносин, обставини справи, вказавши в своєму рішенні, що виконавчий напис було вчинено в межах встановленого строку, з посиланням на те, що строк виконання основного зобов”язання по договору кредиту від 22 березня 2007 року визначений терміном до березня 2014 року. Апелянт вважає, що виконавчий напис вчинено поза межами встановленого законодавством строку, оскільки вимога про стягнення пені мала бути задоволена в межах річного строку, тобто до 11 грудня 2009 року.
У судовому засіданні представник відповідача ПАБ „Укрсоцбанк” апеляційну скаргу не визнав, просив в її задоволенні відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду 1 інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 березня 2007 року між ОСОБА_7 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Сіверського відділення Чернігівської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” було укладено договір кредиту, згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 26 792 долари США зі сплатою 12% річних із кінцевим строком повернення до 17 березня 2014 року.
В цей же день в забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором між ними було укладено договір застави майна, предметом якого є автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований МРВ ДАІ м. Чернігів 22 березня 2007 року.
03 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було винесено виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на даний автомобіль.
Позивач вважає, що виконавчий напис не відповідає вимогам діючого законодавства, має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки він, в порушення п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, не отримував письмової вимоги про усунення порушень; виконавчий напис відповідно до ст.88 Закону України „Про нотаріат” міг бути вчинений тільки при безспірності розміру заборгованості, а він мав намір її оскаржити; виконавчий напис вчинено на користь особи, яка не є суб”єктом стягнення; та виконавчий напис вчинено поза межами річного строку щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, несвоєчасне повернення відсотків, штрафів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив з того, що оскільки виконавчий напис вчинений на користь АКБ „Укрсоцбанку” – юридичної особи, яка є стороною як кредитного договору так і договору застави, а тому посилання позивача на вчинення виконавчого напису на користь особи, яка не була стороною договорів, є необґрунтованим. Також суду були надані докази отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, яка була отримана ним 30 липня 2009 року. А з урахуванням того, що строк виконання зобов”язання закінчується в березні 2014 року, тому на протязі всього періоду невиконання боржником кредитних зобов”язань до 2014 року в межах річного строку, банк має право нараховувати позивачу неустойку (пеню, штраф) за невиконання або неналежне виконання умов договору.
З таким висновком суду 1 інстанції інстанції погоджується і апеляційний суд.
Доводи апелянта стосовно того, що виконавчий напис було вчинено поза межами встановленого строку, а саме річного строку, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки позивач згідно до умов кредитного договору щомісячно до 17 березня 2014 року повинен сплачувати відповідну суму кредиту та відсотків, останній платіж за кредитним договором позивачем було здійснено в жовтні 2008 року, погашення заборгованості не здійснюється по теперішній час, і сума пені розрахована банком в межах одного року (з 10 лютого 2009 року по 11 лютого 2010 року), яка і зазначена у виконавчому написі, вчиненого 03 березня 2010 року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності рішення суду, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий Судді :