КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-6609/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"29" вересня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у письмовому провадженні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року у справі за позовом малого приватного підприємства «Фурор» до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач мале приватне підприємство «Фурор»(далі МПП «Фурор», позивач) звернулося до суду з позовом про скасування рішення №0002382302 від 04.09.2009 року Державної податкової інспекції у Житомирському районі (далі ДПІ, відповідач) про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі про застосування до малого приватного підприємства "Фурор" штрафних (фінансових) санкцій № 0002382302 від 04.09.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкції, в розмірі 4106 грн. 50 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Житомирському районі подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити в частині скасування рішення ДПІ № 0002382302 від 04.09.2009 року про застосування штрафних санкцій в сумі 4106,50 грн., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в цій частині в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження
Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, передбаченому ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки представник Державної податкової інспекції у Житомирському районі фактично оскаржує рішення суду тільки в частині скасування рішення ДПІ Житомирському районі про застосування до МПП "Фурор" штрафних (фінансових) санкцій № 0002382302 від 04.09.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкції, в розмірі 4106 грн. 50 коп, враховуючи те, що позивачем вказане рішення не оскаржено, апеляційна інстанція не знаходить за необхідне аналізувати правомірність прийнятого судом рішення у задоволеній частині позовних вимог, перевіряючи їх законність і обгрунтованість у порядку ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі плану проведення перевірок відділом контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Житомирській області щодо контролю суб'єктів господарювання, з питань дотримання порядку проведення готівкових розрахунків, наявності торгових патентів, ліцензій, затвердженого 31.07.2009 року та направлень на проведення перевірки №1583 та №1531 від 03.08.2009 рок - 21.08.2009 року проведено перевірку кіоску №1360, що розташований за адресою: вул. Клосовського 6, м. Житомир, що належить суб'єкту підприємницької діяльності МПП "Фурор", про що складено акт №0707/06/30/23/13579036.
В результаті проведення перевірки встановлено порушення вимог п.п. 1, 2, 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: проведення розрахункових операцій без видачі відповідних розрахункових документів та відсутність (не роздрукування) фіскальних звітних чеків.
На підставі виявлених порушень 04.09.2009 року винесено рішення №0002382/02 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4446,5 грн., а саме: за проведення розрахункових операцій без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документу - 4106,50 грн., за відсутність (не роздрукування) фіскальних звітних чеків - 340 грн.
Приймаючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек. товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного вище Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну: суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Вимоги до форми і змісту розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами підприємницької діяльності для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 105/5296 (надалі –Положення).
Фіскальний касовий чек на товари (послуги), відповідно до п. 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р № 614 це документ надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведення розрахунків за продані товари (надані послуги).
Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачена пунктом 1 ст. 17 цього Закону № 265 у вигляді фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видані фіскальні чеки №0137 від 17.06.2009 року на суму 162 грн. 50 коп.; 18.06.2009 року, №0187 від 18.06.2009 року на суму 650 грн. 00 коп.; №2325 від 13.07.2009 року на суму 8 грн. 80 коп. мають форму розрахункових документів.
Помилкове визначення форми оплати, яке було виправлено, не потягнуло за собою негативних наслідків, є по суті формальним.
Крім того, посилання податкових органів на формальну невідповідність роздрукованого фіскального чеку як на підставу застосування штрафних санкцій судова колегія вважає помилковим, оскільки ст. 17 Закону України № 226/95-ВР не передбачає такий склад податкового правопорушення як невідповідність розрахункового документа вимогам Положення №614.
З підстав вищенаведених обставин та зазначених норм діючого законодавства України, судова колегія приходить до висновку щодо не правомірності застосування до МПП «Фурор»штрафних (фінансових) санкції, в розмірі 4106 грн. 50 коп та прийняття по даному питанню оспорюванного рішення.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі –залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун