справа № 2а-6446/10/0670
категорія 3.4
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвин О. Т.,
суддів Капустинський М.М.
Хаюк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 < Текст > до Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Житомирського апеляційного господарського суду < Текст > про стягнення заробітної плати в сумі 48704,82 грн.,-
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначала, що вона працює суддею Житомирського апеляційного господарського суду. Позивачка вважає, що їй в порушення ст. 126, 130 Конституції України та ст. 14 Закону України "Про статус суддів України" безпідставно не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата з січня - червень 2010 року. Тому просить стягнути з відповідачів на свою користь недоотриману заробітну плату за період з січня - червень 2010 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що в спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами у меншому, ніж належало розмірі, відповідно до визнаного постановою Печерського райсуду м.Києва протиправним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" №865 від 03.09.2005 року, яким було встановлено, що розміри посадових окладів суддів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Позивачка в судове засідання не прибула, у позовній заяві просила слухати справу в її відсутність.
Представники Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України до суду не прибули, в запереченнях на позов, просили справу слухати без їх участі.
Представник Житомирського апеляційного господарського суду в судове засідання не прибув, в заяві, адресованій суду, просив розглянути справу без його участі.
Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка з 2003 р. та по даний час працює суддею Житомирського апеляційного господарського суду і відповідно до Конституції України та Закону України "Про статус суддів" (в редакції до 30.07.2010 року) має право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
3 вересня 2005 року року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №865 "Про оплату праці судів", якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1310, якою доповнив постанову №865 від 3.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: "Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться".
В спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів №1310, відповідно їм нараховувалась і заробітна плата за місцем роботи.
Проте прийняття зазначених змін до постанови Кабінету Міністрів №865 було протиправним, що встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до держави Україна, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України. Постановою суду пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року визнаний протиправним і скасований. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року постанова суду першої інстанції по вказаній справі залишена без змін. Ці судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції.
Отже, відповідно до ст.72 КАС України, протиправність пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року не потребує доказування.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено розміри мінімальної заробітної плати : з 1 січня –869 грн., з 1 квітня - 884 грн. на місяць.
Заробітна плата позивачці нараховувалась в 2010 році з розрахунку посадових окладів, кратних мінімальній заробітній платі в розмірі 332 грн., тому вона недоотримала заробітну плату в зазначених в позовних заявах розмірах. Розмір заборгованості підтверджений висновком аудитора №160 від 30.06.2010р., який відповідачі не оспорили, тобто фактично його визнали. Згідно висновку аудитора сума заборгованості по заробітній платі з січня по червень 2010 року становить 48642,13 грн., розмір компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати за вказаний період становить 62,69 грн., а всього заборгованість становить 48704,82 грн.(а.с.10-13).
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій України", ст.ст.120,126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст.48 Бюджетного Кодексу України та п.1 ч.4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунко-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому вони є належними відповідачами по справі.
Незважаючи на визнання пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року протиправним і скасування, відповідачі не вживали заходів до погашення заборгованості перед позивачкою, що утворилась, не перераховували відповідні кошти суду за місцем роботи позивачки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що недоотриману заробітну плату позивачці слід стягнути з Державної судової адміністрації України, зобов’язавши Державне казначейство України провести відповідні видатки з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 126, 130 Конституції України, Законами України "Про судоустрій України" , "Про статус суддів" (в редакції до 30.07.2010 року), ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
постановив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 48642,13 грн. недоотриманої заробітної плати, 62,69 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати за січень - червень 2010 року, а всього стягнути 48704,82 грн.
Зобов"язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету Державній судовій адміністрації України в розмірі 48704,82 грн. для виплати заборгованості ОСОБА_2.
В задоволенні позову до Житомирського апеляційного господарського суду відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.Т. Літвин
судді М.М. Капустинський
С.М. Хаюк
Повний текст постанови виготовлено: < Дата >
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.