Справа № 2-3104/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року Комсомольський районний суд м. Херсона в складі :
головуючого судді Мусулевського Я.А.,
при секретарі Труновій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 та Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Новікова Леніна Василівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому зазначив, що ним в 1991 році на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 був збудований житловий будинок з надвірними спорудами. Але будинок в експлуатацію зданий не був. Рішенням виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради від 14.05.2010 року за № 83 йому було надано дозвіл на оформлення у власність житлового будинку під літ. «Г», гараж, сарай-котельню, навіс, туалет, кухню. На підставі цього рішення він отримав свідоцтво про право власності на домоволодіння від 18.05.2010 року. Після отримання свідоцтва він звернувся до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації (далі ХД БТІ), але йому відмовили у реєстрації права власності у зв‘язку з тим, що домоволодіння за вказаною адресою на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2010 року був проданий ОСОБА_4 громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 На той час ОСОБА_4 мала довіреність на вчинення дій від імені позивача. Але позивач вважає, що договір купівлі-продажу порушує його права, тому відповідно до ст.. 215 ЦК України має бути визнаним недійсним з тих підстав, що в договорі купівлі-продажу від 30.04.2010 року зазначено перелік нерухомого майна, який було продано за цим договором, а саме: житловий будинок позначений на плані під літ. «Г», загальною площею 68,6 кв.м., при ньому є гараж: літ. «Д», сарай-котельна, літ «И», літня кухня-баня, літ. «К», навіси літ. «З» та «Ж», туалет дерев‘яний, літ. «Е» , хвіртка 2, ворота 1, огорожа 3, водопровід 4. В договорі зазначено, що вказане майно належить продавцю на підставі рішення суду від 17.07.2008 року, яке було зареєстровано в ХД БТІ 01.08.2008 року. Вказаним рішенням суду було встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини та визнання за ним права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_6 Позивач вважає, що він на підставі вказаного рішення суду прийняв спадщину на інше майно, яке складається з літ «А», туалету «В» та водопроводу № 1. Дане майно йог батько придбав на підставі договору купівлі-продажу 02.06.1988 року. Майно, яке зазначено в договорі купівлі-продажу від 30.04.2010 року він не мав наміру продавати та воно не могло бути предметом купівлі-продажу оскільки право власності на нього він набув лише 18.05.2010 року. Він вважає, що при укладанні договору були порушені вимоги ст.. 656 ЦК України, а саме, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений продавцем у майбутньому. Тому на підставі ст..ст. 203 та 215 ЦК України позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу від 30.04.2010 року недійсним.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що договір купівлі-продажу повинен бути визнаний недійсним з тих підстав, що предметом продажу не може бути майно, якого у продавця немає.
Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив в задоволенні позову відмовити.
Третя особа приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Новікова Л.В. в судовому засіданні зазначила, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з‘явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася.
Заслухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_1, суд вважає, що позов не обґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 02.06.1988 року ОСОБА_6 придбав жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Житловий будинок позначений як літ. «А» та має жилу площу 30,7 кв.м., при ньому є туалет літ. «В», водопровід № І.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 17.07.2008 року було встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 (батька позивача), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та складається з домобудівні АДРЕСА_1, а також визнано за ним право власності на вказане майно в порядку спадкування після померлого ОСОБА_6 Вказане рішення суду було зареєстровано в ХД БТІ 01.08.2008 року, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 24210213, який знаходиться на 55 аркуші інвентарної справи.
Сьомого серпня 2008 року ОСОБА_1 видав довіреність на ім‘я ОСОБА_4, яка була дійсна на протязі трьох років, якою уповноважив управляти та розпоряджатися його майном, а саме продати за ціну та на умовах на розсуд представника належний йому житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
ХД БТІ 29.04.2010 року видало витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, де було зазначено, що ОСОБА_1 являється власником цілої частки будинку АДРЕСА_1. Право власності виникло на підставі рішення суду від 17.07.2008 року. В описі об‘єкта зазначено: житловий будинок під літ. «Г», гараж під літ. «Д», сарай-котельна під літ. «И», літня кухня під літ. «К», навіси під літ. «З» та «Ж», туалет під літ «Е», хвіртка - № 2, ворота - № 1, огорожа - № 3 та водопровід - № 4. Відмітка про самочинні прибудови відсутня. Вказаний витяг знаходиться в матеріалах інвентарної справи (а.с. 70) та його копію було надано приватним нотаріусом.
Херсонською регіональною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру» 30.04.2010 року ОСОБА_1 було надано витяг з бази даних про те, що станом на 30.04.2010 року сформовано кадастровий номер на земельну ділянку площею 0,1000 га. на якій знаходиться нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1
На підставі цих документів та інших, 30.04.2010 року приватний нотаріус Новікова Л.В. посвідчила договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого, ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами під № 53, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці 1000 кв.м.. Зазначений житловий будинок складається з: житловий будинок під літ. «Г», гараж під літ. «Д», сарай-котельна під літ. «И», літня кухня під літ. «К», навіси під літ. «З» та «Ж», туалет під літ «Е», хвіртка - № 2, ворота - № 1, огорожа - № 3 та водопровід - № 4.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ч. 1 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. В ч. 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Таким чином, для з‘ясування підстав на які посилається позивач та його представник в обґрунтування їхніх позовних вимог, необхідно встановити чи перебувало, на момент вчинення спірного договору, у власності ОСОБА_1 те майно, яке було відчужено та опис якого зазначений в договорі купівлі-продажу від 30.04.2010 року.
Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 зазначеного Кодексу, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року N 6/5).
Пунктом 3.8 Тимчасового положення встановлено, що після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.
Таким чином, правовстановлювальними документами, на підставі яких реєструється перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (відчуження) є витяг про реєстрацію права власності на це нерухоме майно.
Крім того, пунктом 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, передбачено, що договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, та в передбачених законодавством випадках державну реєстрацію прав на це майно. Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки (штампу) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.
Таким чином, оскільки ХД БТІ провело державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та надано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно з описом об‘єкту, в якому було зазначено всі об‘єкти, які 30.04.2010 року стали предметом продажу, суд вважає, що право власності на ці об‘єкти виникло у позивача з 01.08.2008 року.
Тому, станом на 30.04.2010 року ці об‘єкти могли бути предметом відчуження за договором купівлі-продажу.
Позивач надав суду документи, які свідчать, що він вчиняв дії для оформлення права власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Такими документами є рішення виконавчого комітету Комсомольської у м. Херсоні ради за № 83 від 14.05.2010 року, згідно якого було вирішено оформити ОСОБА_1 право власності на одноповерховий житловий будинок літ. «Г», гараж,, сарай-котельню, навіси, туалет та кухню. На підставі зазначеного рішення, виконком Комсомольської у місті Херсоні ради 18.05.2010 року видав ОСОБА_1 свідоцтво в цілому на житловий будинок з прилеглими до нього будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1
Дійсність цих документів у суду та учасників процесу сумніву не викликають, але їх не можна оцінювати як доказ на підтвердження моменту виникнення права власності, оскільки, як було зазначено раніше, момент виникнення права власності виникає з моменту державної реєстрації. Ці документи державної реєстрації не пройшли. Право власності на вищезазначене майно виникло на підставі рішення суду від 17.07.2008 року.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача, що майно, яке він прийняв у власність в порядку спадкування після смерті батька та майно, яке було продано – є різним майном, оскільки з моменту (1988 рік) коли його батько придбав житловий будинок та до моменту його смерті (2006 рік), пройшов значний проміжок часу, і покійний міг самостійно провести перебудову свого житлового будинку з надвірними спорудами, а позивач прийняв у спадок те, що залишилося від батька.
Також, позивач стверджує, що саме він збудував майно, яке було відчужено відповідачам, але таке посилання з‘явилися лише під час розгляду даного позову. З рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 17.07.2008 року вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що після смерті батька відкрилася спадщина, яку він фактично прийняв, оскільки до дня смерті постійно проживав з батьком та продовжує там проживати. Судом же, з пояснень свідків, було встановлено, що позивач проживав в будинку, продовжує там проживати, веде господарство, підтримує будинок в належному стані, оброблює земельну ділянку. Таким чином, з пояснень самого позивача та встановлених судом фактів не вбачається, що ОСОБА_1 проводив будь-які будівельні роби за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, з схематичного плану (інвентарна справа а.с. 4) вбачається, що станом на 01.10.2007 року на земельній ділянці за даною адресою існували споруди: житловий будинок під літ. «Г», гараж під літ. «Д», сарай-котельна під літ. «И», літня кухня під літ. «К», навіси під літ. «З» та «Ж», туалет під літ «Е», огорожа №№ 1, 2, 3 та водопровід - № 4. Ніяких більше споруд за вказаною адресою не існувало (літ. «А», «В»). З цього вбачається, що позивач не міг прийняти спадщину (на підставі рішення суду від 17.07.2008 року), яка складалася з нерухомого майна придбаного його покійним батьком в 1988 році. Він міг стати власником, в порядку спадкування, лише майна, яке існувало фактично.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,212,213-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 та Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Новікова Леніна Василівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним – залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя