Категорія №2.19.8
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 липня 2010 року Справа № 2а-4342/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Захарової О.В.,
секретаря судового засідання: Шабаліній О.С.,
за участю представників
від позивача: Полудніциної Т.О. (довіреність №10 від 25.05.2010)
від відповідача Трофимової Г.О. (довіреність №16/09-13 від 04.01.2010)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом підприємства Краснолуцької виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№19) до управління Пенсійного фонду України в місті Красний Луч Луганської області, третя особа - управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про визнання неправомірними дій щодо зарахування поточних сум страхових внесків за рахунок погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій, зобов’язання зарахувати поточні суми страхових внесків у відповідності з призначенням платежу, -
ВСТАНОВИВ
02 червня 2010 року підприємство Краснолуцької виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№19) звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Красний Луч Луганської області, третя особа - управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, в якому зазначило, що підприємство Краснолуцької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№19) зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України у м. Красний Луч як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. До УПФУ було здійснено перерахування поточних сум страхових внесків за грудень 2007, січень – грудень 2008 року на загальну суму 118 тис. 540 грн. 53 коп. Вказані грошові кошти, перераховані на поточний рахунок відповідача, повинні були бути зараховані у відповідності до призначення платежу, вказаному у платіжному дорученні, а саме: у якості збору на пенсійне страхування, утриманого з заробітної плати вільнонайманих працівників та атестованого складу за грудень 2007 року, січень – грудень 2008 року. Однак, відповідачем було самостійно змінено призначення платежу та зараховано перераховані грошові кошти виключно на розсуд працівників відповідача, а саме в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Позивач посилається на Постанову НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 року № 22 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, в якій передбачено, що платник самостійно в платіжному дорученні визначає призначення платежу, крім того змінювати відомості в графі призначення платежу може виключно платник.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV зазначено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Однак, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає право Пенсійного фонду та його територіальним органам змінювати призначення платежу у платіжних дорученнях платників страхових внесків.
Як стверджує позивач, поточні суми страхових внесків підприємством Краснолуцької виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№19) були сплачені своєчасно. Але, відповідач зарахував поточні суми страхових внесків у рахунок погашення попередньої суми боргу та вважає їх такими, як несвоєчасно нараховані, у зв’язку з чим було нараховано пеню та застосовано штрафні санкції.
Таким чином, змінивши призначення платежу та зарахувавши перераховані грошові кошти на свій розсуд відповідач своїми діями незаконно втрутився у господарську діяльність позивача, що є перешкодою господарської діяльності.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, дав пояснення по суті позовних вимог аналогічні викладеним у позовній заві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог, суду пояснив, що підприємство Краснолуцької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№19) несвоєчасно сплачує страхові внески, внаслідок чого УПФУ поточні платежі зараховуються у погашення недоїмки. Зарахування поточних страхових внесків в рахунок погашення недоїмки, та нарахування у зв’язку із цим штрафу та пені передбачене ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Статтею 5 цього Закону визначено, що саме цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Крім того, про проведений перерозподіл позивач був повідомлений, по результатах перерозподілу внесків за 2008 рік, складено і підписано акт звірення розрахунків. З позовом позивач звернувся 27.05.2010, вважав строк звернення до суду з позовом, встановлений ст.99 КАС України пропущеним. Наполягав на застосуванні строку звернення до адміністративного суду згідно із ст.100 КАС України.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, у зв’язку з чим суд розглядає справу без участі представника третьої особи, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до наступного.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю управлінь Пенсійного фонду України є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Частиною 3 ст.15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
В судовому засіданні встановлено, що підприємство Краснолуцької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№19) зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 21.07.1995 (а.с.11) та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Красний Луч Луганської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст.5 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини 5 ст. 106 вказаного Закону №1058 встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати недоїмки погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкції у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Частиною 2 ст.106 передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансовихсанкцій.
Станом на 1 квітня 2010 року Краснолуцька виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№19) має заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 937904,16 грн., яка складається з недоїмки по страховим внескам за 2008 рік у розмірі 55440,70 грн., недоїмка по страховим внескам за 2009 рік у розмірі 110969,42 грн., недоїмки по страховим внескам за січень, лютий 2010 року у розмірі 18460,00 грн., фінансових санкцій, які не підлягали розстрочці в розмірі 35613,13 грн., пені, яка не підлягала розстрочці в розмірі 91360,00 грн. та розстроченої суми пені та фінансових санкцій у розмірі 626060,06 грн., що підтверджується актом звірки від 30 квітня 2010 року, підписаним головним бухгалтером позивача (арк. справи 9).
Згідно з ч. 6 ст. 20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Станом на 1 квітня 2010 року Краснолуцька виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№19) має заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 937904,16 грн., яка складається з недоїмки по страховим внескам за 2008 рік у розмірі 55440,70 грн., недоїмка по страховим внескам за 2009 рік у розмірі 110969,42 грн., недоїмки по страховим внескам за січень, лютий 2010 року у розмірі 18460,00 грн., фінансових санкцій, які не підлягали розстрочці в розмірі 35613,13 грн., пені, яка не підлягала розстрочці в розмірі 91360,00 грн. та розстроченої суми пені та фінансових санкцій у розмірі 626060,06 грн., що підтверджується актом звірки від 30 квітня 2010 року, підписаним головним бухгалтером позивача, що свідчить про визнання зазначеної заборгованості (арк. справи 9).
Окрім цього, про проведений перерозподіл сплаченої суми боргу згідно до календарної черговості виникнення недоїмки, пені та фінансових санкцій Краснолуцьку виправну колонію управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№19) було повідомлено, що підтверджується актом №417 звірення заборгованості від 20 січня 2009 року та корінцями повідомлень, підписаними представниками позивача (арк. справи 56-67).
Посилання позивача на положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд до уваги не приймає, адже Преамбулою цього Закону встановлено, що він не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином,суд приходить до висновку, що позовні вимоги підприємства Краснолуцької виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№19) до управління Пенсійного фонду України в місті Красний Луч Луганської області, третя особа - управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про визнання неправоміриними дій щодо зарахування поточних сум страхових внесків за рахунок погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій, зобов’язання зарахувати поточні суми страхових внесків у відповідності з призначенням платежу не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.
Враховуючи, що підставою для відмови у задоволенні позову є необґрунтованість позовних вимог, суд вважає недоцільним вирішувати питання про застосування строку звернення до суду відповідно до ст.ст. 99 – 100 КАС України.
Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки рішення винесено не на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058, ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог підприємству Краснолуцької виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№19) до управління Пенсійного фонду в місті Красний Луч Луганської області, третя особа - управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про визнання неправомірними дій щодо зарахування поточних сум страхових внесків за рахунок погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій, зобов'язання зарахувати поточні суми страхових внесків у відповідності з призначенням платежу за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу— з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 19 липня 2010 року.
Суддя
О.В. Захарова