ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.06 р. Справа № 26/130а
Постановлена у нарадчий кімнаті 10 серпня 2006 р. о 14 год.50 хв.
Господарський суд Донецької області у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання – Капустіні А.Б.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу № 26/130а
за позовом Приватного підприємства „Сімург” (м. Костянтинівка)
до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції (м. Костянтинівна)
про визнання недійсними та такими, що не відповідають вимогам законодавства рішення про застосування фінансових санкцій від 23.05.2006 р. № 0001032343/3-9050 та податкового повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. № 0002592341/0-22110
Приватне підприємство „Сімург” (м. Костянтинівка) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції (м. Костянтинівна), далі за текстом “ДПІ”, визнання недійсними та такими, що не відповідають вимогам законодавства рішення про застосування фінансових санкцій від 23.05.2006 р. № 0001032343/3-9050, яким до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 18633 грн.54 коп. та податкового повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. № 0002592341/0-22110 в частині визначення податку на прибуток у сумі та застосування фінансових санкцій у сумі 675 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним
Позивач не згоден з тим, що під час перевірки ДПІ було встановлено перевищення каси у сумі 9316 грн. 77 коп. оскільки ДПІ не враховані наступні обставини. Виплата заробітної плати за відомістю № 12 підтверджена підписами працівників які фактично отримали заробітну плату, ця відомість підписана керівником підприємства та особою яка здійснювала виплату заробітної плати. У видаткових касових ордерах на видачу готівки на витрати на відрядження і господарські потреби є підписи директора та працівників підприємства, а також їх паспортні дані. Касиром у касовій книзі зроблені відповідні записи, що підтверджує видачу готівки з каси по належно оформлених зазначених документах. На усний запит перевіряючих під час здійснення перевірки листом від 14.11.2005 р. до ДПІ були надані копії виправлених документів.
Позивач також не згоден з нарахуванням податку на прибуток у сумі 1350 грн. оскільки позивач у липні 2004 р. здійснював списання кредиторської заборгованості у зв’язку зі збігом строку позовної давності та включив суму кредиторської заборгованості до складу валових доходів, а також скоригував суму податкового кредиту, коригування валових витрат не здійснювалось. Перевіряючими зроблені висновки про завищення суми валових витрат без встановлення факту включення позивачем вартості придбаного товару до складу валових витрат в 3 кварталі 2001 року.
ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне.
Під час перевірки порядку ведення касових операцій було встановлені порушення норм з регулювання обігу готівки. У платіжній відомості № 12 виплати заробітної плати за листопад 2004 р. немає дозвільного напису директора підприємства Науменко О.А., та підпису особи, яка здійснювала виплату заробітної плати, відсутні підписи отримувачів заробітної плати на суму 5369 грн. 50 коп. У видаткових касових ордерах від 29.12.2004 р. на суму 3964 грн. 27коп. видача готівки з каси підприємства не підтверджені підписами отримувачів коштів, також на них відсутній підпис керівника підприємства Науменко О.А.. Суми виданої готівки з каси, що не підтверджені розписом одержувача коштів у відомостях та видаткових касових ордерах розрахунково дорівнюється до фактичних залишків готівки в касі підприємства на кінець дня та порівнюються з установленим лімітом каси. Ліміт каси підприємства у 2004-2005 роках складав 17 грн. Відповідно до п.п. 3.3. п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. N 72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за N 237/5428, видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими ордерами або належно оформленими платіжними відомостями. Згідно з п.п. 5.2.3 п. 5.2 під час здійснення перевірок податкові органи перевіряють правильність заповнення усіх реквізитів видаткових ордерів та відомостей. П. п. 5.1.3 п. 5.1 встановлено, що особи винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою притягуються до відповідальності в установленому чинним законодавством порядку.
У зв’язку з тим, що зазначені порушення встановлені у період дії Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, то відповідно до. п.7.25 цього положення, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки. Відповідальність за перевищення встановлених лімітів залишків готівки в касах встановлена п. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, на підставі якої до позивача застосовані штрафні санкції у сумы 18633 грн. 54 коп. - у двократному розмірі суми виявленої надлімітної готівки за кожний день. .
Під час перевірки, підприємство надало перевіряючим ксерокопії документів на яких відсутні підписи отримувачів коштів, директора підприємства.. Листом від 14.11.2005 р підприємство надіслало до ДПІ засвідчені підприємством копії виправлених документів. Підприємство було викликано до ДПІ для прийняття участі у розгляді скарги, але підприємство залишило без уваги запрошення інспекції, що не надало можливості з’ясувати факт невідповідності повторно наданих ксерокопій документів, ксерокопіям документів наданим у момент перевірки, тому при розгляді скарги прийнято до уваги ксерокопії документів з оригіналів наданих в момент перевірки.
Відповідно до Закону України «Про національний банк України», Національний банк України визначає порядок ведення касових операцій. Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлена відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки. Зазначені фінансові санкції застосовуються як засіб подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами. Указ президента не надає можливості спростувати виявлене в ході перевірки на підставі наданих позивачем документів порушення щодо порядку проведення касових операцій, зокрема відсутність на момент видачі грошових коштів підписів одержувачів.
У липні 2004 р. підприємство здійснило списання кредиторської заборгованості в сумі 6433 грн. 94 коп. у зв’язку зі збігом строків позовної давності. Зазначена сума включена підприємством до валового доходу в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2004 р. та віркоригувало суму ПДВ в декларації з ПДВ за липень 2004 р. Таким чином, оскільки позивач не провів здіснення компенсації вартості товарів, тобто отримало їх фактично безоплатно, що не відповідає визначенню валових витрат, підприємство на порушення п. 5.1 ст. 5закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” завищена сума валових витрат в ІІІ кварталі 2004 р. в сумі 5400 грн. Факт включення підприємством цих витрат до складу валових витрат у 3 кварталі 2001 року підтверджується актом перевірки від 10.06.2003 р. Позивач підтверджує факт віднесення до складу валових витрат заборгованості перед ВКФ „Донметалсервіс” до складу валових витрат у липні 2001 році тим, що скоригувало податковий кредит сформований у 2001 році.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін суд
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство „Сімург” (м. Костянтинівка) є суб’єктом підприємницької діяльності, зареєстроване виконкомом Костянтинівсько міської ради 29.11.1995 р., про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР за № 1 269 120 0000 000183.
ДПІ здійснила планову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за наслідками якої складено Акт від 01.12.2005 р. № 361/23-1-23784464 „Про результати планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватного підприємства „Сімург” код ЄДРПОУ 23784464 за період з 01.04.2003 р. по 30.06.2005 р.”
На підставі даного акту ДПІ прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2005 р. № 0001032343/0-22086, яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 167813 грн. 59 коп.
Рішенням ДПА України від19.05.2006 р. № 9444/7/25-0415 зазначене рішення було скасовано у частині застосування фінансових санкцій у сумі 149180 грн. 05 коп.
23.05.2006 р. ДПІ прийняла рішення про застосування фінансових санкцій № 0001032343/3-9050, яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 18633грн. 54 коп. Фінансові санкції за порушення п.п.2.8, 2.9 ст. 2, п.п. 3.3, 3.4, 3.5, 3.7 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління НБУ від 19 лютого 2001 р. N 72 на підставі п. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.
В акті перевірки відображено наступне.
При перевірці порядку прийому та видачі готівки, оформлення касових документів, встановлені порушення.
На платіжній відомості № 12 виплати заробітної плати за листопад 2004 р., по якій здійснювалась виплата заробітної плати 29.12.2004 р. немає дозвільного напису директора підприємства Науменко О.А., та підпису особи, яка здійснювала виплату заробітної плати, відсутні також підписи отримувачів заробітної плати на суму 5369 грн. 50 коп.
У видаткових касових ордерах від 29.12.2004 р. № № 25, 26, 27, 28, 29, 30 на суму 3964 грн. 27коп. видача готівки з каси підприємства не підтверджені підписами отримувачів коштів, також на них відсутній підпис керівника підприємства Науменко О.А..
Видача готівки з каси, що не підтверджена розписом (підписом) одержувача у видатковому документі (видатковій відомості) для виведення залишку готівки в касі не приймається (п. 3.4 Положення № 72), тобто ці суми розрахунково залишаються в касі підприємства на кінець дня і порівнюється із встановленим лімітом залишку готівки у касі. Перевищення ліміту каси становить 9316 грн. 77 коп.
Ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
П.п 3.3., 3.4, 3.5, 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. N 72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за N 237/5428, далі за текстом „Положення”, встановлюють порядок видачі готівки з каси підприємств.
ДПІ посилається на порушення позивачем п.3.4 Положення. Даним пунктом зокрема встановлено наступне.
У разі видачі окремій фізичній особі готівки за видатковим документом касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому документі про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнило або кулькову ручку з темним чорнилом.
Якщо видатковий документ складений на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Видача готівки з каси, що не підтверджена розписом одержувача у видатковому документі, для виведення залишку готівки в касі не приймається.
Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою відомістю.
Видача готівки працівникам підприємства за видатковими документами здійснюється з пред'явленням одержувачами паспорта (посвідчення, перепустки).
Якщо торговець надає держателям платіжних карток послуги з видачі готівки за квитанціями платіжного терміналу, то він складає видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснює відповідний запис у касовій книзі.
З наведеного пункту вбачається, що він визначає обов’язки працівників підприємств (касир, бухгалтер).
Такої норми, яка надає контролюючим органам право у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких відсутній підпис одержувача, додавати суму готівки за такими видатковими документами до залишку готівки в касі в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі не брати зазначену суму для розрахунку понадлімітних залишків готівки, Положення не містить.
Посилання ДПІ на норми Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 суд вважає безпідставним оскільки дане Положення набрало чинності через 10 днів після опублікування (надруковано - Офіційний вісник України, 2005, N 3 (04.02.2005), тобто під час спірних подій порядок ведення касових операцій визначавсяь Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. N 72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за N 237/5428.
Відповідно до п. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також враховує наступне.
Відповідно до акту перевірки, перевірка здійснювалась у період з 28.10.2005 р. до 24.11.2005.
Листом від 14.11.2005 р. (отриманий ДПІ 15.11.2005р.) позивач направив до ДПІ копії дооформлених документів, які перелічені в акті перевірки.
П. 3. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 р. N 326, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за N 803/9402 встановлено, що до підписання акта перевірки враховуються пояснення, надані в ході перевірки платником податків, а також, за їх наявності, відповідальними особами за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи. При виникненні спірних питань під час здійснення перевірки до підписання акта, такі питання виносяться на розгляд постійних комісій при державних податкових інспекціях (обласних державних податкових адміністраціях).
Згідно відомостей наданих ДПІ, представників позивача було викликано лише 28.12.2006 під час розгляду скарги позивача, тобто після підписання довідки (30.11.2005р.) та акта перевірки (01.12.2005 р.).
Виправлені документи містіть усі передбачені Положенням підписи, що свідчить про те, фактично кошти по відомості та видатковим касовим ордерам фактично були виплачені саме 29.12. 2004 р.
З огляду на зазначене, суд вважає, що спірне рішення прийнято ДПІ необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) а також без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення (ст.. 3 КАС України).
За таких обставин, рішення про застосування фінансових санкцій № 0001032343/3-9050 від 23.05.2006 р, яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 18633грн. 54 коп. підлягає визнанню недійсним, відповідно позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.
На підставі наведеного акту перевірки, ДПІ також було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. № 0002592341/0/-22110, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1600 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 800 грн., у загальній сумі 2400 грн. з посиланням на п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Податкове зобов’язання у сумі 1350 грн. та фінансові санкції у сумі 675 грн. нараховані позивачу у зв’язку із наступним.
В липні 2004 р. ПП “Сім ург” здійснило списання кредиторської заборгованості в сумі 6433 грн. 94 коп., яка виникла 05.07.2001 р. перед ВКФ “Донметалсервіс” в зв’язку зі збігом строку позовної давності. Зазначена сума відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 та п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством включена до складу валового доходу в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2004 р. як безповоротна фінансова допомога, та відкоригувало суму ПДВ в декларації з ПДВ за липень 2004 р. шляхом збільшення податкового зобов’язання на суму 1067 грн. Оскільки підприємство не провело здійснення компенсації вартості товарів, тобто отримало їх безоплатно, що не відповідає визначенню валових витрат, підприємством у порушення п. 5.1 ст. 5 наведеного закону завищена сума валових витрат в 3 кварталі 2004 р. в сумі 5400 грн.
У липні 2001 року позивач придбав у ВКФ “Донметалсервіс” (м. Алчевськ) Ферованадій Фвд-50 Гост 27130-86 у кількості 81,360 кг вартістю 6433 грн. 94 коп., з них ПДВ 1072 грн. 32 коп. Укладання та виконання угоди підтверджується видатковою накладною № РН-0000019 від 05.07.2001 р., податковою накладною № 19 від 05.07.2001 р. 05.07.2001 р. ВКФ “Донметалсервіс” направило позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000012 на суму 6433 грн. 94 коп., що свідчить про те що зазначений товар був придбаний позивачем на умовах оплати.
Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно з наведеною нормою позивач мав право віднести такі витрати до складу валових витрат у момент оприбуткування товарів.
ДПІ не спростовує правомірності віднесення позивачем витрат на придбання зазначеного товару до валових витрат у 2001 році.
ДПІ зазначає, що позивач був зобов’язаний зменшити валові витрати у 3 кварталі 2004 р. посилаючись на те, що оскільки не здійснена оплата вартості товару, він є безоплатно отриманим, тобто витрати не відповідають поняттю валових витрат визначених п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
П. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Наведеним законом також встановлено наступне.
Відповідно до п.п. 1.22.1. ст..1, безповоротною фінансовою допомогою вважається:
сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;
сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до наведеної норми спірна сума відповідає поняттю валових витрат та може бути віднесена до безповоротної фінансової допомоги лише як сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, оскільки первісна угода передбачала компенсацію вартості товару.
П.4.1 ст. 4 встановлено, що валовим доходом вважається - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:
сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";
Позивач відповідно до наведених норм суму вартості товарів включив до складу валових доходів у 3 кварталі 2004 р.
Такого обов’язку платників податків, який зазначає ДПІ - зменшувати валові витрати у тому податковому періоді у якому стався збіг строків позовної давності по сплаті заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачений.
Статтею 19 Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. № 0002592341/0/-22110, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1600 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 800 грн., у загальній сумі 2400 грн. у частині визначення податкового зобов’язання у сумі 1350 грн. Та застосування фінансових санкцій у сумі 675 грн. не може вважатися обґрунтованим на законі та підлягає визнанню недійсним, відповідно позовні вимоги у даній частині також підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати складаються з судового збору, а також витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач під час подачі позовної заяви сплатив державне мито у сумі 206 грн. 59 коп. Відповідно до Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” розмір судового збору складає 3 грн. 40 коп.
Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача, решта сплаченого державного мита підлягає поверненню як надмірно сплачена.
Враховуючи викладене та, керуючись ст..ст.. 19, 67 Конституції України, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. N 72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за N 237/5428, Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 р. N 326, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за N 803/9402
ст. ст. 2, 7 –12, 69-72, 94, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсними:
рішення Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції (м. Костянтинівна) про застосування фінансових санкцій № 0001032343/3-9050 від 23.05.2006 р, яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 18633грн. 54 коп.;
податкове повідомлення-рішення Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції (м. Костянтинівна) від 13.12.2005 р. № 0002592341/0/-22110, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1600 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 800 грн., у загальній сумі 2400 грн. у частині визначення податкового зобов’язання у сумі 1350 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 675 грн.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Сімург” (м. Костянтинівка) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява та скарга подається на ім’я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
Постанову підписано 15 серпня 2006 р.
Суддя К.Г. Наумова
Суддя Наумова К Г.