Cправа № 2-а-4017/09/0770
Ряд стат. звіту № 2.13
Код - 06
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2010 р. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Большакової О.О.,
при секретарі Кречко Л.В.,
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Ковач В.Г.,
перекладача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання протиправним рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця та скасування його, зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця, -
встановив :
30 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання протиправним рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця та скасування його , зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у в'язку з наявністю цілком обґрунтованих
побоювань зазнати переслідування в країні походження - Афганістан , за ознаками
передбаченими статтею 1 Закону України «Про біженців». Позивач звертався до
Відповідача, з метою отримати статус біженця в Україні. Проте Відповідач залишив
поза увагою наведені факти переслідування, в країні походження - Сомалі та
прийняв рішення, яким відмовив у прийнятті заяви про надання статусу біженця. З
таким рішенням позивач категорично не погоджується, оскільки проживаючи на
території Афганістану він міг зазнати переслідувань. А тому позивач вважає, що
необхідно прийняти його заяву, розглянути її та прийняти позитивне рішення про
прийняття заяви про надання статусу біженця.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з мотивів, що наведені в позовній заяві та додатково пояснила, що бажає проживати в Україні. Прибула на територію України нелегально з
Афганістану. Також пояснила, що на території її держави нестабільна політична
обстановка.
Представник відповідача відділу міграційної служби в Закарпатській області Ковач В.Г. у засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмовому запереченні.
Усно представник відповідача пояснила ,що позивач ОСОБА_1 не навела достатніх підстав для наданні їй статусу біженця , а так рішення відділу міграційної служби про відмову в прийнятті заяви про надання статусу біженця позивачу було прийнято у відповідності до чинного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача , дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про біженців»біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань.
Відповідно до статті 9 частини 2 Закону України «Про біженців»особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні без зволікань звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця, а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення про причини спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання державного кордону України.
Відповідно до пункту 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця УВКБ ООН для того, щоб вважатися біженцем особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування за конвенційними ознаками.
¦¦ ¦ .
В заяві про надання статусу біженця особа повинна доказувати достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується її заява.
Відповідно до Позиції ООН "Про обов'язки та стандарти доказів у заявах біженців" факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхові надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні так і письмові.
Це означає, що заявник повинен переконати посадову особу компетентного органу в правдивості своїх фактичних тверджень. Аналіз матеріалів справи позивачки свідчить, що вона не навела жодних конкретних фактів про побоювання щодо себе в країні громадянської належності.
Громадянка Афганістану ОСОБА_1 свідчень повністю обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідування за конвенційними ознаками не надала.
ОСОБА_1 не навела також будь-якої аргументації свого побоювання у разі повернення на батьківщину, які б ґрунтувалися на реальних подіях, або інших доказів того, що ці побоювання є обґрунтованими та відповідають вимогам абзацу другого статті 1 Закону України "Про біженців".
Зазначені позивачкою у матеріалах справи факти не дають підстав вважати, що вона переслідувалася в Афганістані, як конвенційний біженець.
Позивачка не навела достатньої аргументації своїм побоюванням, або інших доказів того, що ці побоювання є обґрунтованими. У зв'язку з тим, що жодного конкретного факту особистого переслідування за конвенційними ознаками вона не навела, аналіз матеріалів справи громадянки Афганістану ОСОБА_1 свідчить, що її побоювання стати жертвою переслідуванні у зв'язку з належністю до певної соціальної групи є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України, від 21.06.2001 року № 2557-ІП "Про біженців" рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Наказом заступника начальника управління міграційної служби у Закарпатській області від 22 вересня 2009 року № 292/6 було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину Афганістану ОСОБА_1 через відсутність фактів її переслідувань або загрози переслідувань та необґрунтованість заяви .
Таким чином , оскаржуваний наказ начальника відділу міграційної служби у Закарпатські області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця позивачу прийнято у відповідності до норм Закону України «Про біженців» та Конвеції про статус біженців, 1951 року , а тому у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу міграційної служби в Закарпатській області слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд, -
постановив :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання протиправним рішення відділу міграційної служби в Закарпатській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця та скасування його, зобов'язання прийняти рішення про оформлення д документів для вирішення питання про надання статусу біженця відмовити повністю.
Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після
закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим: Кодексом, якщо
таку не було подано .
Головуюча О.О.Большакова
Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 серпня 2010 року.