Cправа № 2а-1876/10/0770
Ряд стат. звіту № 2.11.15
Код - 06
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2010 р. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Большакової О.О.
при секретарі Кречко Л.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача
Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Борсенка О.В.,
представника відповідача Головного управління державного казначейства в
Закарпатській області Комісарчук О.М.,
представника прокуратури Закарпатської області Романа М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області про зобов'язання Головного управління державного казначейства повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 116576 гривень,
встановив :
19 травня 2010 року фізична особа приватний підприємець ОСОБА_7 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства Закарпатській області в особі управління Державного казначейства у Свалявському районі про зобов'язання Головного управління державного казначейства повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 116576 гривень .
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що всупереч вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу не було відшкодовано з Державного бюджету України сплачений податок на додану вартість , а так просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник прокуратури Закарпатської області Роман М.С. заперечив щодо задоволення позовних вимог та пояснив, що дії відповідачів відповідали вимогам чинного законодавства, позивач подала до податкового органу заяву про відшкодування податку на додану вартість облігаціями, а так підстав для зобов'язання відповідача здійснити бюджетне відшкодування немає.
Представник відповідача Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Борсенко О.В. позовні вимоги не визнав та пояснив , що за даними податкової декларації позивача за серпень 2007 року Свалявською МДШ було проведено перевірку ПП ОСОБА_7 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, внаслідок якої позивачу було донараховано податок на додану вартість згідно податкового повідомлення - рішення від 19 березня 2008 року в сумі 10100 гривень 67 копійок основного платежу та 5050 гривень 34 копійки штрафних санкцій, а тому позивачу було зменшено переплату по декларації від 19 липня 2007 року на загальну суму 15151 гривня 01 копійку. А так, податковою інспекцією до управління державного казначейства було подано висновок про суми відшкодування податку на додану вартість від 14 квітня 2010 року за серпень 2007 року в сумі 101254 гривні .
Представник Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області Комісарчук О.М. щодо задоволення позовних вимог заперечила та в судовому засіданні пояснила, що висновок Свалявської МДЩ № 043 Г від 14 квітня 2010 року про відшкодування податку на додану вартість ОСОБА_7. було повернуто без виконання податковій інспекції у зв"язку з відсутністю реєстру на відшкодування податку на додану вартість, а тому сума податку на додану вартість позивачу відшкодована з бюджету не була. Представник відповідача зазначила, що ознак протиправності в діях управління Державного казначейства немає, а тому підстав для зобов'язання вчинити певні дії також немає .
Суд, заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.
ОСОБА_7 зареєстрована як фізична особа-підприємець (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) Свалявською районною державною адміністрацією з 12 липня 2002 року, що підтверджено копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія ВО О № НОМЕР_2 .
Приватний підприємець ОСОБА_7 з 11 січня 2006 року є платником податку на додану вартість (свідоцтво № НОМЕР_3 ).
Позивачем подавались до податкового органу декларації з податку на додану вартість за серпень - місяць 2007 року .
Також позивачем подавався розрахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і заява про повернення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість від 18 вересня 2007 року .
На підставі підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Свалявською міжрайонною державною. Податковою інспекцією було проведено виїзну позапланову перевірку Приватного підприємця ОСОБА_7 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень місяць 2007 року.
Згідно довідки від 16 листопада 2007 року № 12/1700/2289717206 перевіркою було підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на суму 116576 гривень .
Разом з тим, згідно податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2008 року Свалявською МДПІ було визначено приватному підприємцю ОСОБА_7 податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 15321 гривня 01 копійка .
Тому 14 квітня 2010 року Свалявською міжрайонною державною податковою інспекцією було подано висновок № 00000043 про суми відшкодування податку на додану вартість приватного підприємця ОСОБА_7 в розмірі 101 254 гривні.
Як вбачається з облікової картки платника податків ПП ОСОБА_7, дана сума податку на додану вартість їй відшкодована не було .
Представники відповідачів в судовому засіданні цю обставину визнали.
Таким чином , позивач вчинив усі передбачені законодавством дії, необхідні для реалізації належного йому права на відшкодування сум податку на додану вартість.
Посилання представника прокуратури Закарпатської області; щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв’язку з поданням ПП ОСОБА_7 заяви про оформлення відшкодування сум податку на додану, вартості облігаціями внутрішньої державної позики суд відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до статті 25 Закону України від 27.04.2010 року N 2154-УІ "Про Державний бюджет України на 2010 рік" у 2010 році передбачається здійснити відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим Законом, шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком 2 до цього Закону, з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 10 цього Закону, з терміном обігу п'ять років.
На виконання наведеної норми Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 року N 368, якою затверджено Основні умови випуску облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість та Порядок випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років .
Останнім абзацом Основних умов встановлено, що ці Основні умови є публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення відшкодування сум з податку на додану вартість.
Застосування платниками податку на додану вартість будь-яких способів бюджетного відшкодування здійснюється відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
При цьому згідно з абзацом другим пункту другого Порядку відшкодування сум податку на додану вартість за рахунок облігацій внутрішньої державної позики здійснюється на підставі:
поданої не пізніше 25 червня 2010 року платником податку до органу державної податкової служби за місцем його реєстрації заяви про оформлення відшкодування податку на додану вартість облігаціями, що складена за формою згідно з додатком 2;
даних декларацій з податку на додану вартість;
матеріалів за результатами перевірки органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку або рішення суду, прийнятого після 1 травня 2010 року.
Отже, відшкодування податку на додану вартість шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики може здійснюватися як на підставі матеріалів перевірки платника податку органами державної податкової служби, так і на підставі рішення суду, прийнятого після 1 травня 2010 року.
Тому Вищий адміністративний суд України у листі від 14 липня 2010 року № 1070/11/13-10 "Щодо застосування статті 25 Закону України "Про. Державний бюджет України на 2010 рік" роз’яснив, що розгляд адміністративними судами справ щодо стягнення сум податку на додану вартість, що задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, але своєчасно не відшкодовані платнику податку, здійснюється на загальних підставах. При цьому ухвалення судового рішення про стягнення коштів з державного бюджету на користь платника податку не виключає права такого платника оформити відповідні суми бюджетного відшкодування облігаціями внутрішньої державної позики за умови подання заяви за формою згідно з додатком 2 до зазначеного Порядку.
Позивачем заява про оформлення відшкодування сум податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики була подана до Свалявської МДПІ після пред'явлення позову 10 червня 2010 року і така відповідачем розглянута не була. Позивач не отримав відповідні облігації та бюджетне відшкодування податку на додану вартість .
Крім того, визначення позивачем такого способу відшкодування податку на додану вартість не заперечує самого права на отримання відшкодування податку на додану вартість з бюджету.
Посилання представника відповідача Головного управління державного казначейства України про неналежне оформлення податковою інспекцією висновку про відшкодування позивачу сум податку на додану вартість ( відсутність реєстру ) суд відхиляє, оскільки частиною другою ст. 162 Кодексу адміністративного.-судочинства України визначено повноваження адміністративного суду щодо прийняття постанови у разі задоволення позову. Цей перелік не є вичерпним. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає наявність у суду повноважень щодо зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень для захисту порушених прав фізичної чи юридичної особи вчинити певні дії по відношенню до іншого суб'єкта владних повноважень.
ПП ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом про зобов'язання Головного управління державного казначейства в Закарпатській області повернути бюджетне відшкодування з податку на додану вартість .
В той же час, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Відповідно до підпункту 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Згідно положень підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 вищезгаданого Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить
документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності
достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з
порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого
ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення
достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. цього ж Закону передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Судом було встановлено і не заперечувалось податковим органом, що позивачем були виконані законодавчі вимог для отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зокрема позивачем подавались до податкового органу декларації за серпень 2007 року із відображенням в них сум, заявлених до бюджетного відшкодування, заяви про повернення такої суми бюджетного відшкодування та розрахунки - сум бюджетного відшкодування.
А так, позивач має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 101 254 гривні, що не було спростовано податковим органом .
Враховуючи те, що бездіяльність податкового органу та Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області порушує право позивача на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Державного бюджету України, ця сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 101 254 гривні підлягає стягненню з Державного бюджету України на її користь.
Тобто позовні вимоги в частині здійснення бюджетного відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, які є фактичною вимогою про стягнення цих сум з Державного бюджету України, є належним способом захисту порушеного права позивача відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» і в цій частині підлягають задоволенню.
У задоволенні решти позовних вимог щодо повернення з Державного бюджету України 15322 гривні слід відмовити, оскільки цією сумою погашено зобов'язання позивача по податку на додану вартість по податковому повідомленню - рішенню від 19 березня 2008 року № 0004701700/0.
Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Частиною 3 цієї статті встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, оскільки ПП ОСОБА_7 при зверненні до суду сплатила 1165 гривень 76 копійок судового збору (мито), що підтверджено платіжним дорученням №127 від 12 травня 2010 року з відміткою про зарахування банком 12 травня 2010 року цих коштів в дохід бюджету, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 1012, 54 грн.. Інших судових витрат не було.
На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст.7-11, 71, ч. З ст.94, 160-163 КАС
України,
Постановив:
Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 задовольнити частково .
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 101 254 гривні (сто одна тисяча двісті п'ятдесят чотири ) гривні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1012 (одну тисячу дванадцять) гривень 54 копійки сплаченого судового збору.
Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку не було подано.
Головуюча О.О.Большакова
Повний текст постанови виготовлено та підписано 7 вересня 2010 року.
Головуюча О.О.Большакова