АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 9606/2010 Головуючий в 1 інстанції - Багбай Є.Д.
Категорія -41/44 Доповідач - Петешенкова М.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.
суддів - Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.
при секретарі - Самоткан В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Абонент ХХІ» про вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні ним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська, виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська, треті особи: ОСОБА_3, Обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
ВСТАНОВИЛА:
У 2008 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням та зобов»язання не чинити перешкоди у користуванні ним. .
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що йому та його колишній дружині ОСОБА_2, належить на праві власності квартира АДРЕСА_1. Відповідачі по справі ОСОБА_2 зі своєю матір»ю ОСОБА_3 чинять йому-позивачу перепони у проживанні в спірній квартирі.
За таких обставин, позивач просив суд вселити його в квартиру та визначити порядок користування квартирою, виділивши йому в користування кімнату площею 16,8 кв. м, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кімнату площею, 11,7 кв.м, залишивши в загальному користуванні коридор, кухню, лоджію, туалет і ванну. Також позивач просив суд зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням та розділити лицеві рахунку.
Відповідач ОСОБА_2 не погодилася з позовом до ОСОБА_1 і звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що приватизація спірної квартири була проведена без її відома, згоду на яку вона не надавала. Оскільки в 2002 році ОСОБА_1 залишив спірну квартиру та не мешкає в ній більше 5 років, відповідач просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням та визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від18 грудня 1998 року.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 квітня 2010 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа ТОВ «АбонентХХІ» про вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні ним – задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Фонду комунальної власності, виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задоволено частково.
Суд визнав недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 18 грудня 1998 року Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на квартиру розташовану в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області по бул. Будівельників, АДРЕСА_1
Суд вселив ОСОБА_1 у квартиру розташовану в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області по бул. Будівельників, АДРЕСА_1, виділив у користування кімнату площею 11,7 кв.м.; у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кімнату розміром 16,8 кв.метра.; залишив в загальному користуванні туалет, ванну, коридор, кухню.
Також суд зобов’язав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні виділеною кімнатою та підсобними приміщеннями квартири.
Суд зобов'язав ТОВ «Абонент ХХІ» розділити лицеві рахунки по спірній квартирі відповідно до рішення суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено / а.с. 28-30 /.
З рішенням суду від 29 квітня 2010 року не погодився позивач ОСОБА_1 і звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалити нове – про відмову відповідачу в її позовних вимогах, оскільки воно є незаконним та необґрунтованим, так як ухвалене з порушенням матеріального та процесуального закону / а. с. 37-40 /.
Відповідач ОСОБА_2 також не погодилася з рішення суду та звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині вселення та визначення порядку користування квартирою, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування вищевказаною квартирою, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимогах та визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов’язати ВГІРФО Дніпровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області скасувати реєстрацію останнього.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необгрнутованим. Зокрема позивач вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необгрнутованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, а рішення суду – скасувати в частині визначення порядку користування квартирою та розділу лицевих рахунків та ухвалити нове рішення в цій частині відповідно до п. п. 3,4 ч. 1 ст.309 ЦПК України про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою та розділу лицевих рахунків, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склались неприязні стосунки і позивач немає можливості користуватися спірною квартирою, оскільки відповідачі чинять йому перешкоди в користуванні цією квартирою.
Однак, з такими висновками суду та ухваленим в цій частині позовних вимог рішенням не можна погодитись, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2, згідно свідоцтва про право власності на житло від 18 грудня 1998 року, належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат площею 11,7 кв. та 16,8 кв. м.
Позивач та відповідачі зареєстровані в спірній квартирі.
Зазначена квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності, оскільки частки кожного із власників ні при приватизації, ні в послідуючому визначені не були.
Згідно ст.369 ЦК України – співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, а розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Однак, суд першої інстанції не прийняв до уваги зміст позовних вимог позивача, заявлених у суді першої інстанції та вимоги ст.369 ЦК України, і задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, шляхом виділення йому одному в користування кімнати 11,7 кв. м., а відповідачам кімнату 16,8 кв.м., та ще і з недодержанням розміру житлової площі, яка припадає на кожного із співвласників - порушив право власності інших співвласників спірної квартири, вийшов тим самим за межі позовних вимог ОСОБА_1
Судом встановлено, що спірна квартира була приватизована без відома відповідачки ОСОБА_2, згоду на яку вона не надавала.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині визначення порядку користування квартирою та розділу лицевих рахунків не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в цій частині його позовних вимог.
Керуючись ст.ст.307,308,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 квітня 2010 року – скасувати у частині визначення порядку користування жилим приміщення та розділу лицевих рахунків, і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді :