АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 7979/2010 Головуючий в 1 інстанції - Башмаков Є.А.
Категорія - 57 Доповідач - Петешенкова М.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.В.
суддів - Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.
при секретарі - Лещинської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій незаконними, стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено в позовних вимогах до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення по справі, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с. 30-33 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має неповнолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження / а. с. 13 /, у зв’язку з чим, вона взята на облік до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради та їй призначена виплата щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
01 січня 2008 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 107-УІ від 28 грудня 2007 року і п.23 розділу ІІ цього Закону були внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», яким ч. 1 ст. 15 цього Закону була викладена в новій редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн.».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №28/2008 (№10-рп/2008) положення наведених законів не визнавалися неконституційними, що свідчить про їх чинність та про правомірність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачці в 2008 році допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.22 Постанови КМУ від 27 грудня 2001 року №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
Відповідно до положень ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлений у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а тому відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.
Приведені в апеляційній скарзі доводи позивачки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені ним обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а постанова суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Головуючий :
Судді :