АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -7258/2010 Головуючий в 1 інстанції - Воронко І.А.
Категорія - 57 Доповідач - Петешенкова М.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.В.
суддів - Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.
при секретарі - Лещинської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
Управління праці та соціального захисту населення
виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська
на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення шкоди заподіяної неправомірними діями, -
ВСТАНОВИЛА:
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська (далі управління праці та соцзахисту населення) звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 грудня 2009 року скасувати, посилаючись на те, що постанова ухвалена з порушенням норм процесуального та матеріального права / а. с. 26-27 /.
Зазначеною постановою від 02 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.
Суд визнав неправомірними дії управління праці та соцзахисту населення щодо нарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд зобов”язав управління праці та соцзахисту населення здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за період 2007-2009 роки у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
В іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с. 29-31/.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку (за місцем свого проживання) в управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серіяНОМЕР_1 від 24 лютого 1998 року учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії / а. с. 9 /.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ ( далі Закон № 796-ХІІ ) позивач ОСОБА_1 має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Зупинення на 2007 рік дії ст. 48 Закону № 796-ХІІ Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-У - визнано неконституційним згідно рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» була прийнята нова редакція ст. 48 Закону № 796-ХІІ, але рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними.
При вище викладених обставинах, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати позивачу на протязі 2004-2009 роках щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно ст. 48 Закону № 796-ХІІ, тоді як відповідачем було виплачено за період 2004-2008 роки по 100 грн. на підставі постанови Кабміну України від 12.07.2005 року № 562, і це при тому, що закон має вищу юридичну силу відносно постанови Кабміну України.
Вирішуючи питання щодо вимог позивача відносно щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2004-2006 роки, суд прийшов до висновку що вони задоволенню не підлягають в силу ст.ст. 99,100 КАС України, оскільки позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, так як з позовом він звернувся лише 01 грудня 2008 року, а відповідач наполягав на відмові у позові на підставі ст. 100 КАС України.
Щодо позовних вимог за 2007-2009 рік, то суд першої інстанції прийшов до висновку про їх задоволення в повному обсязі, так як позивач згідно ст. 48 Закону № 796-ХІІ має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, яка, з урахуванням часткової її виплати в цій період.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вище викладених обставинах суд першої інстанції, в силу ст. 48 Закону № 796-ХІІ, - прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені ним обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а постанова суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська – відхилити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 грудня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Головуючий :
Судді :