АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -6433/2010 Головуючий в 1 інстанції - Шлай А.В.
Категорія - 57 Доповідач - Петешенкова М.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(Вступна та резолютивна частини)
29 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
Управління Пенсійного Фонду України
в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська – відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Головуючий :
Судді :
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -6433/2010 Головуючий в 1 інстанції - Шлай А.В.
Категорія - 57 Доповідач - Петешенкова М.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
Управління Пенсійного Фонду України
в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -
ВСТАНОВИЛА:
Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2009 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити позивачу в його позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та неправильно застосовані положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
Зазначеною постановою від 28 липня 2009 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.
Суд визнав бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська протиправною щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Суд зобов’язав Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено / а.с. 23-24 /.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, де отримує пенсію за віком. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення / а.с. 7, 18-20 /.
Згідно ст.6 Закону № 2195-1У – дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї статті набула чинності з 01.01.2006 року.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-1У – мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивача за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Водночас, щодо такого права позивача на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, в редакції, викладеній у Законі України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року.
Однак такі умови не настали, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо збільшення та виплати пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за 2006 рік, - задоволенню не підлягають .
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, - було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону №489-У.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, тобто позивач не мав права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а таке право виникло лише з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, - спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
З урахуванням вище наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та зобов’язанні здійснення відповідачем перерахунку та виплати на користь позивача підвищення пенсії, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в розмірі, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вище викладених обставинах суд першої інстанції, в силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Приведені в апеляційній скарзі доводи Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська – відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Головуючий :
Судді :