АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -6046/2010 Головуючий в 1 інстанції - Мельник В.В.
Категорія - 57 Доповідач - Петешенкова М.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про стягнення суми недоотриманої разової допомоги, яка виплачується до 5 травня, -
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області та просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на його користь 8 693,42 грн. недоплачену разову щорічну допомогу за період з 2007 по 2009 рік. В обґрунтування позову вказував на те, що він є інвалідом війни ІІІ групи, а тому відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 05 травня, має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Фактично за 2007-2009 роки призначена грошова допомога нараховувалась не в повному обсязі всупереч вимогам Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Постановою Павлоградського міськрайонного суду від 25 січня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни. У 2007 році він мав статус інваліда ІІІ групи.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” передбачено, що інвалідам війни ІІІ групи виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі семі мінімальних пенсій за віком.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, інвалідам війни ІІІ групи передбачена виплата щорічної разової допомоги у 2007 році в розмірі 300 грн.
Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, у тому числі положення п. 13 ст. 71,якою зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. 12,13,14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
З 9 липня 2007 року став знову діяти ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому згідно частини 4 ст.17-1 „особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня 2007 року”.
Також, в рішенні Конституційного суду України від 09 липня 2007 року зазначено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Тобто ці висновки є загальнообов'язковими для всіх судів України.
Вирішуючи питання щодо вимог позивача відносно щорічної одноразової матеріальної допомоги за 2007-2008 роки, суд прийшов до висновку що вони задоволенню не підлягають в силу ст.ст. 99,100 КАС України, оскільки позивачем пропущено річний строк на звернення з позовом до адміністративного суду, так як з позовом він звернувся лише 28 грудня 2009 року, а відповідач наполягав на відмові у позові ОСОБА_1 на підставі ст. 100 КАС України.
Щодо позовних вимог за 2009 рік, то суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки виплата допомоги позивачеві була здійснена 17 квітня 2009 року в розмірі 380 грн. на підставі діючих на той час норм Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вище викладених обставинах суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені ним обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а постанова суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Судді :