АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 5760/ 2010                                    Головуючий в 1 інстанції  - Решетнік М.О.

Категорія  - 19/27                                                     Доповідач   -  Петешенкова М.Ю.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05 липня 2010 року          Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -   Гайдук В.І.,

            суддів               -   Петешенкової М.Ю, Варенко О.П.,

            при секретарі   -   Горобець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

         ОСОБА_1  

на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2009 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк” до ОСОБА_2 Малого приватного підприємства „Геракл”, ОСОБА_3 ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім „Інтерпап” про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

            Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 21 грудня 2009 року було постановлено ухвалу про забезпечення позову, згідно якої суд наклав арешт на майно відповідачів, зокрема на майно, що належить відповідачці ОСОБА_1., заборонивши їй вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-якого належного їй майна та виїзду з країни / а. с. 21 /.

    З цією ухвалою не погодилася відповідачка ОСОБА_1. і звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу суду в частині забезпечення позову відносно неї, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального закону / а. с. 80-82 /.

      Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду, в силу ст. 312 ЦПК України, - скасувати в частині накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1., заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-якого належного їй майна та виїзду з країни з наступних підстав.

Суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було розглянуто заяву  позивача – Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” про забезпечення позову / а.с. 7-12 / і 21 грудня 2009 року постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою суд наклав арешт на все майно, що належить відповідачам, зокрема на майно ОСОБА_1., заборонивши їй вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-якого належного їй майна / а.с. 21-22 /.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України – суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

Частина 2 ст.151 ЦПК України передбачає, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України – забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання  рішення суду, а згідно ч. 5 ст. 153 ЦПК України – про вжиття  забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Відповідно до ст.ст.151,153 ЦПК України та роз’яснень Верховного Суду України, викладених в п.1 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,– єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Однак, в порушення вище зазначених вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову та постановляючи 21 грудня 2009 року ухвалу про  забезпечення позову, - суд першої інстанції не зазначив підстави обрання такого виду забезпечення позову, як і не обґрунтував причини застосування заходів по забезпеченню позову, не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Фактично судом постановлена ухвала, яка не може бути виконана, оскільки в ній не зазначено конкретне майно на яке накладено арешт, як і не зазначено порядок виконання цієї ухвали.

Розглядаючи заяву банку про забезпечення позову і постановляючи 21 грудня 2009 року ухвалу про забезпечення позову суд першої інстанції, в порушення ч.2 ст.151 ЦПК України, прийняв в своє провадження заяву, яка не відповідає вимогам закону і в порушення вимог ч. 3 ст. 15 ЦПК України не витребував у заявника додаткові матеріали та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

           Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню в частині накладення арешту на майно, що належить відповідачці, заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-якого майна та виїзду з країни, як така що не відповідає вимогам процесуального закону та матеріалам справи, з передачею питання щодо забезпечення позову в цій частині на новий розгляд до того ж суду.

Керуючись ст.ст. 151-153,303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1  – задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2009 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1 заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-якого майна та виїзду з України – скасувати та передати питання щодо забезпечення позову в цій частині на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

СУДДІ: