РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого

суддів

при секретарі          

Гайдук В.І.,

Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

Самоткані В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою  відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»

на рішення  Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2010 року

у цивільній справі за позовом  ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, –

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року позивач звернуся до суду з позовом до ВАТ «Павлоградвугілля», посилаючись на отримання професійного захворювання та трудового каліцтва за час роботи на підприємствах вугільної промисловості за трудовим договором з ВАТ «Павлоградвугілля», через що йому, згідно довідки МСЕК від 18 березня 2008 року встановлено сукупно 65% втрати професійної працездатності та ІІІ група інвалідності безстроково, з яких первинно – 55% у зв’язку з професійним захворюванням і ІІІ група інвалідності безстроково та 10% - повторно через травму за актом №53 від 27 вересня 1989 року, а він пережив душевних страждань через втрачене здоров'я, у зв'язку з чим просив виплатити йому страхову виплату за моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2010 року за заявою позивача залишені без розгляду позовні вимоги про стягнення шкоди за 10% втрати професійної працездатності, встановлених висновком МСЕК від 26 лютого 1996 року по травмі за актом №53 від 21 вересня 1989 року.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2010 року позов частково задоволено, стягнуто з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 5500,00 грн. та вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ВАТ «Павлоградвугілля» посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення підлягає зміні в частині розміру судових витрат, а в решті залишенню без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач утратив працездатність внаслідок професійного захворювання, отриманого на виробництві, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання трудових обов'язків, а тому, у зв’язку із внесеними до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" змінами від 23.02.2007 року, відшкодувати завдану йому втратою працездатності моральну шкоду повинен роботодавець, який не створив безпечних умов праці .

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що за час роботи позивач отримав професійне захворювання та виробничу травму, через що ОСОБА_5 висновком МСЕК від 18 березня 2008 року сукупно встановлено 65% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково, з яких 55% - первинно у зв’язку з професійним захворюванням та повторно – 10% через травму за актом від 27 вересня1989 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як установлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ОСОБА_5 трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування на користь ОСОБА_5 моральної шкоди з ВАТ "Павлоградвугілля".

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 2371 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Присуджений розмір страхової виплати судом першої інстанції належним чином вмотивований з урахуванням усіх обставин, що визнані судом істотними, відповідно до засад цивільного законодавства та ст.2371 КЗпП України.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір судового збору та стягуючи з відповідача на користь держави останній в сумі 55,00 грн., місцевий суд не взяв до уваги вимоги  п.п. «д» ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" , відповідно до якого із позовних заяв про зміну розірвання договору найму житлових приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та з інших позовних заяв немайнового характеру (або таких, що не підлягають оцінці) сплаті підлягає 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

За таких обставин, в цій частині рішення місцевого суду необхідно змінити, зменшивши розмір стягнутого з відповідача на користь держави судового збору до 8,50 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, –

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» - задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду  Дніпропетровської області від 27 липня 2010 року змінити в частині розміру судових витрат, зменшивши розмір стягнутого з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь держави судового збору до 8,50 грн .

В решті рішення Павлоградського міськрайонного суду  Дніпропетровської області від 27 липня 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді