справа № 2а-7081/10/0670
категорія 6.6.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацький Є.М. ,
при секретарі - Вітковській Т.С.
за участю представників сторін ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції < Текст >
до Приватного підприємця ОСОБА_1, третьої особи Закритого акціонерного товариства "Київ-Агротранс"
про стягнення 393054.00 грн. отриманих за нікчемними угодами,-
встановив:
Коростенська ОДПІ звернулася з позовом до суду та просить стягнути з відповідача ПП ОСОБА_1 кошти, отримані за нікчемними угодами з ЗАТ "Київ-Агротранс" у розмірі 393054 грн. Вимоги мотивує тим, що плановою документальною перевіркою, проведеною позивачем, були встановлені взаємовідносини між ПП ОСОБА_1 та ЗАТ "Київ-Агротранс", а саме ПП ОСОБА_1 придбавав товарно-матеріальні цінності у підприємства, яке в 2007 році було визнано банкрутом і не мала права виписувати податкові накладні. Вважає дані угоди нікчемними, оскільки ЗАТ "Київ-Агротранс" є банкрутом і перебуває в стані ліквідації і за свідченнями арбітражного керуючого Гусара І.О. не мало відносин з ПП ОСОБА_1, не підтверджена фактична поставка товарно-матеріальних цінностей.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили з тих підстав, що придбання товарно-матеріальних цінностей у ЗАТ " Київ-Агротранс" по бухгалтерському обліку ПП ОСОБА_1 повністю відображено, оплата по даних товарах проведена в повному обсязі. В послідуючому придбані товари були реалізовані ПП ОСОБА_1 різним контрагентам, про що свідчать надані документи. Також пояснили, що на момент здійснення господарських відносин ЗАТ " Київ-Агротранс" був платником ПДВ і свідоцтво про його реєстрацію як платника ПДВ на той момент було дійсне. Про те, що вказане підприємство було визнано банкрутом, ПП ОСОБА_1 не знав. Просили відмовити в задоволенні позову.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позовні вимоги є безпідставними і слід відмовити в їх задоволенні, виходячи з наступного.
29.03.2010 року Коростенською ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ЗАТ " Київ-Агротранс" за період з жовтня 2007 року по лютий 2008 р., про що складено акт № 90/118/17-02/3049927817.
Проведеною перевіркою контролюючим органом встановлено порушення ОСОБА_1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість", а саме було занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 65509 грн. по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у ЗАТ " Київ-Агротранс".
Підставою для такого висновку було пояснення арбітражного керуючого ЗАТ " Київ-Агротранс" Гусара І.О. про відсутність будь-яких господарських відносин вказаного підприємства, яке було визнано в 2007 р. банкрутом, з ПП ОСОБА_1
Позивач вважає, що угоди між ПП ОСОБА_1та ЗАТ " Київ-Агротранс" вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та моральним засадам суспільства, а відповідно угоди є нікчемними. З зазначених підстав просили стягнути з відповідача вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей за такими угодами в розмірі 393054 грн.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою для недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:
виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;
допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;
вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Відповідно до ст. ч.1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Судом встановлено, що протягом жовтня 2007 р. - лютого 2008 р. приватний підприємець ОСОБА_1 придбавав товарно-матеріальні цінності у ЗАТ " Київ-Агротранс", що підтверджується дослідженими податковими та видатковими накладними.
В послідуючому придбані товарно-матеріальні у ЗАТ " Київ-Агротранс" були реалізовані приватним підприємцем ОСОБА_1 різним контрагентам, що також засвідчено видатковими накладними та довіренностями осіб, які отримували у ПП ОСОБА_1 придбані товари.
До справи Коростеньскою ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених відповідачем господарських операцій. Також не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок Коростенської ОДПІ про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.
Позивачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод саме між ПП ОСОБА_1 та ЗАТ " Київ-Агротранс" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
За таких обставин до відповідача не можуть бути застосовані наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, передбачені ч.1 ст.208 ГК України.
Керуючись ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207, 208 ГК України, ст.ст. 86, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
В задоволенні позову відмовити за його безпідставністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.М. Мацький
Повний текст постанови виготовлено: 04 жовтня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.