справа № 2а-6544/10/0670
категорія 3.4
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвин О. Т. ,
суддів Капустинський М.М.
Хаюк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 < Текст > до Державної судової адміністрації України, Державного казначейство України < Текст > про визнання дій неправомірними, стягнення 204021,14 грн. недоотриманої заробітної плати та щомісячного грошового утримання,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він працює суддею Червоноармійського районного суду Житомирської області. Позивач вважає, що йому в порушення ст. 126, 130 Конституції України та ст. 14 Закону України "Про статус суддів України" безпідставно не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата та грошове утримання в повному розмірі. Тому просить стягнути з відповідачів на свою користь недоотриману заробітну плату за 2006-2009 роки та грошове утримання за 2008-2009 роки. Крім того, просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання на підставі п.4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 "Про оплату праці суддів".
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що в спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами у меншому, ніж належало розмірі, відповідно до визнаного Печерським райсудом м. Києва протиправним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" №865 від 03.09.2005 року, яким було встановлено, що розміри посадових окладів суддів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Позивач в судове засідання не прибув, надав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив слухати справу в його відсутність.
Представники Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України до суду не прибули, в запереченнях на позов просили розглянути справу без участі представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Згідно з ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач з 1998 року працює суддею Червоноармійського районного суду Житомирської області, а з 16 жовтня 2007 року головою зазначеного суду і відповідно до Конституції України та Закону України "Про статус суддів"(в редакції до 30.07.2010 року) має право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
3 вересня 2005 року року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №865 "Про оплату праці судів", якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1310, якою доповнив постанову №865 від 3.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: "Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться".
В спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів №1310, відповідно їм нараховувалась і заробітна плата за місцем роботи.
Проте прийняття зазначених змін до постанови Кабінету Міністрів №865 було протиправним, що встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до держави Україна, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України. Постановою суду пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №864 від 03 вересня 2005 року визнаний протиправним і скасований. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року постанова суду першої інстанції по вказаній справі залишена без змін. Ці судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції.
Отже, відповідно до ст.72 КАС України, протиправність пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року не потребує доказування.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" , "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлювались розміри мінімальної заробітної плати : з 1 січня 2008 року- 515 грн., з 1 квітня 2008 року- 525грн., з 1жовтня 2008 року- 545 грн., з 1 грудня 2008 року- 605 грн. , з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.
Заробітна плата та щомісячне грошове утримання позивачу нараховувалась з 2006 року з розрахунку посадових окладів, кратних мінімальній заробітній платі в розмірі 332 грн., тому він недоотримав заробітну плату та щомісячне грошове утримання в зазначених в позовній заяві розмірах. Розмір заборгованості по недоотриманій заробітній платі становить 128151,50 грн., по щомісячному грошовому утриманню - 47111,51 грн., та по компенсації втрати частини грошових доходів 28758,13 грн., а всього розмір заборгованості становить 204021,14 грн., що підтверджується висновком аудитора № 166 від 06.07.2010 року (а.с.8-11), який відповідачі не оспорили, тобто фактично його визнали.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій України", ст.ст.120,126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст.48 Бюджетного Кодексу України та п.1 ч.4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунко-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому вони є належними відповідачами по справі.
Незважаючи на визнання пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03 вересня 2005 року протиправним і його скасування, Державна судова адміністрація України не вживала заходів до погашення заборгованості перед позивачем, що утворилась, не перераховувала відповідні кошти суду за місцем його роботи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що недоотриману заробітну плату та щомісячне грошове утримання позивачу слід стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов’язати Державне казначейство України провести відповідні видатки з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 126, 130 Конституції України, Законами України "Про судоустрій України", "Про статус суддів"(в редакції до 30.07.2010 року), ст. ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України щодо непогашення заборгованості перед суддею ОСОБА_2 по заробітній платі за 2006-2009 роки та щомісячному грошовому утриманню за 2008-2009 роки, що виникла у звязку із застосуванням п.4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 "Про оплату суддів".
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 128151,50 грн. недоотриманої заробітної плати за 2006-2009 роки, 47111,51 грн. недоотриманого щомісячного грошового утримання за 2008-2009 роки та 28758,13 грн. компенсації втрати частини грошових доходів , а всього стягнути 204021,14 грн..
Зобов"язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України Державній судовій адміністрації України в розмірі 204021,14 грн. для виплати заборгованості судді Кулику Петру Олексійовичу.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.Т. Літвин
судді М.М. Капустинський
С.М. Хаюк
Повний текст постанови виготовлено: < Дата >
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.