Справа № 2-75/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.07.2010 року м. Гола Пристань
Голопристанський районний суд Херсонської області
у складі: головуючого судді Ширінської О.Х.,
при секретарі – Янцен І.О.,
з участю позивача – ОСОБА_1
представника позивача – ОСОБА_2
відповідачів –ОСОБА_3., ОСОБА_4
представника відповідача – ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гола Пристань цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3., ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на проживання та їх виселення –
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на проживання та їх виселення .
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2. позов підтримали і пояснили, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_3. договір найму жилого приміщення, строк дії якого закінчився у жовтні 2005 року. Відповідач ОСОБА_3. відмовляється звільнити житло. Разом з нею проживають співмешканець ОСОБА_4 та її неповнолітня дочка ОСОБА_3 Тому, просять суд визнати ОСОБА_3., ОСОБА_7, ОСОБА_4 такими, що втратили право на проживання в домобудівлі АДРЕСА_1 області та виселити їх без надання іншого приміщення. Зобов’язати ОСОБА_3. повернути технічну та правовстановлюючу документацію на домобудівлю АДРЕСА_1 області та речі домашньої обстановки та вжитку.
Відповідач ОСОБА_3., яка діяла від свого імені і як законний представник ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_4 позов не визнали. Просили відмовити у задоволенні позову, оскільки проживають у спірному будинку законно, виплатили позивачу ОСОБА_1 вартість будинку, ОСОБА_3. просила не позбавляти житла неповнолітню дитину.
Представник відповідача ОСОБА_3. адвокат ОСОБА_5 позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, в зв’язку неприпустимістю позбавлення права на житло неповнолітньої дитини.
Представник залученої в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Служби у справах дітей Голопристанської райдержадміністрації Гнот О.О. просив не позбавляти житла неповнолітню.
Заслухавши сторони та їх представників, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Будинок АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Голопристанської державної нотаріальної контори 17.12.2002 р. реєстровий № 2771, зареєстрованого Херсонським ДБТІ від 27.12.2002 р. за № 176, жила площа будинку складає 31,6 кв.м.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3. в простій письмовій формі укладено договір найму житлового приміщення площею 31,6 кв.м., від 29.10.2003 р., договір зареєстровано в Гладківській сільській раді за №376.
Згідно п. 4 перехідних положень Цивільного кодексу України до правовідносин між сторонами слід застосувати норми Цивільного кодексу Української СРС 1963 р.
У відповідності до ст. 153 ЦК Української СРС 1963 р. договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Досліджений в судовому засіданні договір найму житлового приміщення не містить істотних умов, викладених в ст. 158 Житлового кодексу Української СРС. Зокрема, договір повинен містити вказівку на предмет договору, визначати умови найму. В договорі не зазначено адреси житлового будинку, що передається в найм, не зазначено на яких умовах будинок передється відповідачу ОСОБА_3. – за плату чи безоплатно, не визначено терміну з якого слід відраховувати строк найму.
Наведене свідчить про те що права та обов’язки з договору найма житлового приміщення від 29.10.2003 р. не виникли, оскільки він є неукладеним внаслідок недосягнення сторонами його істотних умов.
У відповідності до ст. 463 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р. особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов’язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. Такий же обов’язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала.
Таким чином, відповідачі мають бути визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням та підлягають виселенню без надання іншого приміщення, як особи, підстави набуття права користування житлом яких відпала.
Доводи відповідачів щодо придбання спірного будинку судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 20.06.2008 р., яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3. про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірного будинку та права власності. Вказане рішення набуло законної сили, що підтверджується ухвалою апеляційного суду Херсонської області.
Заперечення відповідачів щодо неможливості позбавлення права на житло неповнолітньої дитини є безпідставними, оскільки цивільне законодавство захищає права власності та(або) користування жилими приміщеннями неповнолітніх дітей. Таке право у ОСОБА_7 – відсутнє, тому вона підлягає виселенню на загальних підставах разом з її матір’ю ОСОБА_3.
Крім того, суд враховує обставину, що сторонами не заперечується - наявність іншого житла в АДРЕСА_2що належить бабі неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_6
Суд вважає за необхідне зобов’язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 технічну та правовстановлюючу документацію на домобудівлю АДРЕСА_1 області, оскільки відповідач не заперечувала факту наявності цих документів у неї.
Позовні вимоги в частині повернення речей домашньої обстановки та вжитку задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не було надано відносних та допустимих доказів передачі будь-яких речей домашньої обстановки та вжитку.
Крім того, вирішити питання про те чи порушене право власності позивача на речі домашньої обстановки та вжитку можливо лише після повернення їй будинку.
На підставі викладеного та керуючись ст. 158 ЖК Української РСР, ст. 153, 463 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р., ст.ст.15, 208, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3., ОСОБА_7, ОСОБА_4 такими, що втратили право на проживання в домобудівлі АДРЕСА_1 області та виселити їх без надання іншого приміщення.
Зобов’язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 технічну та правовстановлюючу документацію на домобудівлю АДРЕСА_1 області.
В частині позовних вимог щодо повернення речей домашньої обстановки та вжитку – відмовити за недоведеністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі заяви до районного суду про апеляційне оскарження, протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: