Справа №2-1354/10

Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м        У к р а ї н и

12 жовтня 2010 р.                      Староміський районний суд м. Вінниці в складі:

      судді Шидловського О.В.,

при секретарі Данилевич А.О.,

за участі позивача-відповідача ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

відповідачки-позивачки ОСОБА_3,

її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Вінниці  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на автомобіль, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про витребування майна з незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

    29.07.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на автомобіль, мотивуючи тим, що 11.08.2009 р. ним через ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 02.04.2009 р., посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за № 1068, був придбаний за взаємопогодженою ціною купівлі-продажу в сумі 14000,00 грн. належний громадянці ОСОБА_3 легковий автомобіль марки ВАЗ моделі 21053, 1997 р.в., шосі (кузов рама) ХТА НОМЕР_1, держномер НОМЕР_2. Від укладення договору купівлі-продажу в письмовій формі та його нотаріального посвідчення ОСОБА_5 відмовився, мотивуючи тим, що договір купівлі-продажу автомобіля буде укладений з позивачем та з безпосереднім власником автомобіля ОСОБА_3 В той же час ОСОБА_5 була оформлена нотаріально довіреність на ім’я ОСОБА_1 на право розпоряджатись (продати, обміняти, здати в оренду, передати в позичку) легковим автомобілем ВАЗ моделі 21053, 1997 р.в., шосі (кузов рама) ХТА НОМЕР_1, держномер НОМЕР_2. В якості підтвердження отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 14000,00 грн. ОСОБА_5 власноруч написав розписку на нотаріально посвідченій  приватним нотаріусом копії довіреності від 11.08.2009 р. Станом на день подання позову ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_3 не вжили заходів, щоб належним чином оформити угоду купівлі-продажу спірного автомобіля, навпаки, ОСОБА_3 відкликала довіреність, надану ОСОБА_5. Все це не дозволяє ОСОБА_1 зареєструвати належним чином право власності в органах ДАІ та унеможливлює розпорядження придбаним та оплаченим майном в повному обсязі.

    30.08.2010 р. до суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про витребування майна із незаконного володіння, мотивованим тим, що  11.08.2009 р. ОСОБА_5, якому вона, власниця автомобіля ВАЗ 21053, 1997 р.в., шасі (кузов рама) ХТА НОМЕР_1, держномер НОМЕР_2, надала довіреність від 02.04.2009 р., посвідчену приватним нотаріусом, передоручив свої повноваження щодо розпорядження належним їй автомобілем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 24.09.2009 р. ОСОБА_3 скасувала довіреність, видану нею на розпорядження належним їй автомобілем на ім’я ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_5., передоручивши свої повноваження іншій особі, не повідомив про це власницю автомобіля, яка з передорученням була не згідна, тому звернулась до приватного нотаріуса і скасувала посвідчену нею довіреність від 11.08.2009 р.  Оскільки ОСОБА_3 є власницею спірного автомобіля, просить витребувати належне їй майно від осіб, які без відповідної правової підстави заволоділи ним, або таке право скасовано тією особою, яка його надала.

    В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 та його представник первісний позов підтримали за обставин, викладених у ньому, зустрічний позов не визнали, пояснивши, що фактично спірний автомобіль був придбаний у ОСОБА_5 за 14000 грн., але оформили цю угоду генеральним дорученням, посвідченим нотаріально. Зауважили, що розписка ОСОБА_5 про отримання грошей написана ОСОБА_5 власноруч на звороті нотаріально посвідченій копії довіреності від 11.08.2009 р. Просили задоволити первісний позов, а в задоволенні зустрічного позову – відмовити.

    В судовому засіданні відповідачка-позивачка ОСОБА_3 та її представник первісний позов не визнали, зустрічний – підтримали за обставин, викладених у ньому. Пояснили, що ОСОБА_3 надала ОСОБА_5 нотаріально оформлену довіреність на спірний автомобіль, але 24.09.2009 р. скасувала довіреність, видану нею на розпорядження належним їй автомобілем на ім’я ОСОБА_5, оскільки останній, передоручивши свої повноваження іншій особі, не повідомив про це її - власницю автомобіля, яка з передорученням була не згідна, тому звернулась до приватного нотаріуса і скасувала посвідчену нею довіреність від 11.08.2009 р.  Просили в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задоволити.

    Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно рекомендованою кореспонденцією, позов не оспорив.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і ухвалити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст.ст. 169, 224-226 ЦПК України.  

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши та оцінивши матеріали цивільної справи, матеріали відмовного матеріалу №1522, закінченого 07.10.2010 р., проаналізувавши докази в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 30.08.2008 р. НОМЕР_3 є власницею легкового автомобіля марки ВАЗ моделі 21053, 1997 р.в., шосі (кузов рама) ХТА НОМЕР_1, держномер НОМЕР_2 (а.с. 8).

Нотаріально посвідченою довіреністю від 02.04.2009 р. ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_5 та/або ОСОБА_9 розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду) належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 30.08.2008 р. НОМЕР_3 легковим автомобілем марки ВАЗ моделі 21053, 1997 р.в., шасі (кузов рама) ХТА НОМЕР_1, держномер НОМЕР_2. Довіреність видана з правом: продажу його за встановленим законом порядку, обміну, страхування, здачі в оренду, передачі в позичку, зміни номерних агрегатів і вузлів, поїздок за кордон, догляду на митницях. Для чого їм надано право діяти як разом, так і одноособово (а.с. 5).

З матеріалів відмовного матеріалу вбачається, що ОСОБА_5 купив у ОСОБА_3 автомобіль 21053, держномер НОМЕР_2, 1997 р.в. в кредит і зобов’язався платити щомісячно з 5-7 числа.04.2009 р. по 5-7.05.2010 р. кожного місяця кошти в сумі 1200 грн., із зауваженням, що по закінченню виплат придбаний автомобіль переходить у його власність, загальна сума виплат складає 17600 грн. Крім того, з відмовного матеріалу вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 30.03.2009 р. був укладений договір позики на суму 16600 грн., в якому зазначається про те, що позичальник розпочне погашати свій борг з 07.04.2009 р. згідно графіку, про що є розписка.

З письмових пояснень ОСОБА_5  від 07.04.2010 р., що у відмовному матеріалі, вбачається, що в квітні 2009 р. він разом з батьком ОСОБА_9 отримали генеральне доручення від ОСОБА_3 на право користування та розпорядження автомобілем ВАЗ 21053, держномер НОМЕР_2, який до цього належав їй. При цьому був укладений договір про те, що він з батьком позичають гроші в розмірі 16600 грн. і протягом року зобов’язуються повернути їх частинами. Про те, чи мали вони право продавати автомобіль, вони не домовлялись, оскільки згідно генерального доручення могли це зробити. В серпні 2009 р. ОСОБА_10 продали спірний автомобіль ОСОБА_1, отримавши від нього 14000 грн., при цьому продовжуючи виплачувати позику ОСОБА_3 ще два місяці. Потім ОСОБА_5 попросив ОСОБА_3 відстрочити платіж по договору позики, на що вона не погодилась, а через кілька днів він дізнався, що вона анулювала генеральне доручення на спірний автомобіль. Остаточно грошей по договору позики він не повернув, гроші ОСОБА_1, отримані за продаж авта не повернув також в зв’язку з їх відсутністю.

З письмових пояснень ОСОБА_9, що у відмовному матеріалі, вбачається, що у серпні 2009 р. його син ОСОБА_5 їздив до ОСОБА_3 і дивився автомобіль, який вона продавала. Автомобіль йому сподобався, тим паче, що вона одразу не вимагала всіх грошей за нього в сумі 16600 грн., повідомивши, що одразу можна дати 2200 грн., а остальні 14000 грн.  вона може надати позику на рік, тобто до 07.04.2010 р. виплачувати по 1200 грн. ОСОБА_5 сподобались такі умови і домовившись з ОСОБА_3, вона оформила нотаріально генеральне доручення на спірний автомобіль, а ОСОБА_10 дали їй 2200 грн., а інші – в сумі 14000 грн. мали віддати їй до 07.04.2010 р. по 1200 грн. в місяць. В серпні 2009 р. ОСОБА_10 продали автомобіль ОСОБА_1 за 14000 грн., надавши йому генеральну довіреність, посвідчену нотаріально, а ОСОБА_3 продовжували виплачувати позику в сумі 1200 грн., але в листопаді 2009 р. від ОСОБА_1 дізнались про те, що генеральне доручення на них анульоване. Крім того, ОСОБА_9 зазначив, що автомобіль ВАЗ 21053, держномер НОМЕР_2 був проданий ОСОБА_1 обманним шляхом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 фактично купив у ОСОБА_3 спірний автомобіль в розстрочку, про що був складений договір позики, а вона оформила на нього генеральне доручення, посвідчене нотаріально, але не виконав істотних умов договору купівлі-продажу: повністю не сплатив його вартість та не перереєстрував автомобіль в органах ДАІ всупереч п. 7, 8 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів тощо», затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388, яким передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов’язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання (одержання) або митного оформлення, тимчасового ввезення в Україну або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, правомірність придбання, оцінку їх вартості, при цьому мають бути сплачені відповідні податки та збори тощо.

Нотаріально посвідченою довіреністю від 11.08.2009 р. ОСОБА_5 від імені ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 або ОСОБА_6, які вправі діяти незалежно один від одного, розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, передати в позичку) належним ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 30.08.2008 р. НОМЕР_3 легковим автомобілем марки ВАЗ моделі 21053, 1997 р.в., шасі (кузов рама) ХТА НОМЕР_1, держномер НОМЕР_2 (а.с. 6). Тобто, ОСОБА_5 фактично продав спірний автомобіль ОСОБА_1, написавши на зворотній стороні фотокопії цієї довіреності (що в матеріалах відмовного матеріалу) розписку про те, що отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 14000 грн. за автомобіль ВАЗ 21053 11.08.2009 р.

Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, якщо вона замовчує їх існування. ОСОБА_5 не повідомив ОСОБА_1 про те, що остаточно не розрахувався за спірний автомобіль з ОСОБА_3, а про те, що автомобіль не оформлений в ДАІ належним чином і його власником є ОСОБА_3, ОСОБА_1 сам бачив із документів.

Згідно довідки від 24.09.2009 р., виданої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7, довіреність ОСОБА_3 на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на розпорядження належним їй автомобілем ВАЗ 21053, 1997 р.в., держномер НОМЕР_2 від 02.04.2009 р. скасована (а.с. 16, 17). Тобто, згідно п.2 ч.1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю було припинено скасуванням довіреності особою, яка її видала.

            Встановленим судом фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, що регулюються Цивільним кодексом України, зокрема нормами розділу 1У книги 1, нормами розділу П книги 3, положеннями про захист цивільних прав та інтересів судом. З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_5 не мав права продавати спірний автомобіль ОСОБА_1, оскільки істотних умов договору ОСОБА_5 не виконав, а ОСОБА_1 по документам бачив, що автомобіль належним чином на ОСОБА_5 в органах ДАІ не перереєстрований, що власником спірного автомобіля є ОСОБА_3 За таких обставин суд вважає, що підстав для визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля і визнання права власності за ОСОБА_1 немає.

Згідно ст. 387 ЦК України власник, у даному випадку ОСОБА_3, має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тому зустрічний позов підлягає задоволенню.

          Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 12, 15, 16, 20, 220, 230, 248, 387 ЦК України,  Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. №9, «Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів тощо», затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388, ст.ст. 97, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на автомобіль відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволити.

Витребувати із володіння ОСОБА_1 чи ОСОБА_5 належний ОСОБА_3 на праві власності автомобіль марки ВАЗ моделі 21053, 1997 р.в., шасі (кузов рама) ХТА НОМЕР_1, держномер НОМЕР_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Повне рішення суду складено 18.10.2010 р.

Суддя