справа № 22-9161 головуючий у 1-й інстанції: Рубан С.М.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Шахової О.В.
при секретарі Погас О.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом, в якому зазначала, що 11.01.2002 року між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого вони мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Остання проживає разом з позивачем, перебуває на її утриманні. Через стан здоров’я дитина не може відвідувати дошкільні заклади, в зв’язку з чим ОСОБА_1 здійснює догляд за нею, а тому не працює. Відповідач про дитину не піклується, матеріальної допомоги не надає, участі в додаткових витратах на дитину не бере.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на свою користь в розмірі ? частини всіх видів його заробітку, аліменти утримання дочки в розмірі ? частини всіх видів його заробітку, зобов’язати останнього брати участь в додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами та фінансувати їх наперед на підставі усної чи письмової вимоги позивача до повноліття та одужання дитини, а також судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25.03.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 19.02.2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Зобов’язано ОСОБА_2 брати участь у додаткових витратах на дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що викликані особливими обставинами, у розмірі 60% вказаних витрат та фінансувати ці витрати наперед на підставі усної чи письмової вимоги ОСОБА_1 до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1200 грн., а на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення в частині платежу за один місяць допущене до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення змінити, зменшити розмір його участі в додаткових витратах на дитину до 50%, встановивши їх відшкодування після фактичного понесення та документального підтвердження на підставі письмової заяви, а також скасувати рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу. Апелянт вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права. Ухвалене рішення не виключає можливості використання ОСОБА_1 коштів, які він виплачуватиме у вигляді додаткових витрат на дитину, в своїх, а не дитини інтересах. Участь батьків у витратах на дитину має бути рівною. Розмір витрат на правову допомогу визначено без врахування реально затраченого адвокатом часу на надання такої допомоги, він значно перевищує граничний розмір компенсації таких витрат.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині з врахуванням положень ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони з 11.01.2002 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5, 6).
Задовольняючи вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на дитину, суд першої інстанції правильно виходив з обов’язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей і обгрунтовано задовольнив вимоги в цій частині.
Що ж стосується рішення про покладення на ОСОБА_2 обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, у розмірі 60% вказаних витрат та фінансувати ці витрати наперед на підставі усної чи письмової вимоги ОСОБА_1 до повноліття дитини, а також стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то погодитись з ним неможливо.
Аналіз положень ст. 185 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні вимог про участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину суд має встановити реальне існування особливих обставин, які викликають необхідність таких витрат, а також розмір останніх.
Лише при наявності цих умов і їх встановленні можливе ухвалення рішення про стягнення таких витрат в конкретній сумі, в т. ч. наперед.
Оскільки ОСОБА_1 не посилалась на конкретні особливі обставини, які викликають необхідність додаткових витрата на дитину, наявність цих обставин, а також розмір додаткових витрат предметом дослідження не були, то у суду не було підстав для задоволення позову в цій частині.
Виходячи з положень ст. ст. 56, 84 ЦПК України витратами на правову допомогу є витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, який допущений до участі в розгляді справи для надання правової допомоги ухвалою суду.
В справі відсутні дані про те, що судом постановлювалась ухвала про допуск ОСОБА_5, якому позивач сплатила 1200 грн. за надання правової допомоги, до участі у справі для надання правової допомоги ОСОБА_1 та що останній брав участь в розгляді справи як особа, що надає правову допомогу (а. с. 18, 19, 46-47, 48).
Тому правові підстави для стягнення на користь останньої сплачених нею ОСОБА_5 1200 грн. відсутні.
З врахуванням викладеного апеляційна скарга ОСОБА_2 задовольняється частково, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про покладення на відповідача обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, у розмірі 60% вказаних витрат та фінансувати ці витрати наперед на підставі усної чи письмової вимоги позивача до повноліття дитини, а також стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові в цій частині.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.03.2010 року в частині зобов’язання ОСОБА_2 брати участь у додаткових витратах на дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що викликані особливими обставинами, у розмірі 60% вказаних витрат та фінансувати ці витрати наперед на підставі усної чи письмової вимоги ОСОБА_1 до повноліття дитини, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1200 грн. на правову допомогу скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов’язання ОСОБА_2 брати участь додаткових витратах на дитину, відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: