справа № 22-20803 головуючий у 1-й інстанції: Волков С.А.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Карпенко С.О.
при секретарі Погас О.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом, в якому зазначала, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 07.05.2009 року шлюб між ними розірвано. 08.09.2009 року позивач зареєструвала шлюб з громадянином Російської Федерації ОСОБА_6, який проживає в цій державі, та має намір разом з дитиною виїхати жити до нього. Однак, відповідач не дає згоди на виїзд дитини за межі України.
Посилаючись на те, що відмова у дачі такої згоди нічим не аргументована, неможливість виїзду за кордон разом з дитиною буде на шкоду інтересам останньої та не сприятиме її всебічному і гармонійному розвитку, позивач просила задовольнити вимоги.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.07.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення заявлених вимог. Апелянт вказує, що дитина проживає з матір’ю, а тому місце проживання дочки може визначатись нею. Соціально-побутові умови чоловіка позивачки в достатній мірі дають можливість забезпечити розвиток і виховання дитини, переїзд на проживання в іншу державу не буде суперечити її інтересам.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
ОСОБА_2, його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не подано доказів, які б свідчили, що ненадання ОСОБА_2 дозволу на виїзд дитини за межі України порушує її права та інтереси і може призвести до негативних наслідків для здоров’я дитини. Необхідність проведення лікування дочки виключно за кордоном не доведена.
Однак, повністю погодитись з такими висновками неможливо.
Як встановив суд і вбачається з матеріалів справи, з 26.12.2003 року по 07.05.2009 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Виходячи з обставин, встановлених в рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 28.09.2006 року, яким шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано, подружжя протягом двох років проживало окремо, після розірвання шлюбу дитина залишається проживати з матір’ю (а. с. 75).
Таким чином, фактично одразу після народження дочка сторін проживала разом з матір’ю окремо від батька.
08.09.2009 року ОСОБА_1 уклала шлюб з громадянином Росії ОСОБА_6 та має намір переїхати жити до нього в м. Санкт-Петербург (Росія).
Позивач вправі самостійно обирати своє місце проживання.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
З огляду на викладене, при зміні місця проживання ОСОБА_1 змінюється і місце проживання неповнолітньої дочки сторін ОСОБА_4, оскільки вимоги про зміну її місця проживання і передачу для проживання з батьком ОСОБА_2 не заявляв.
При не порушенні цього питання відповідачем, переїзд позивача на проживання за кордон до чоловіка без дитини, оскільки відповідач не дає згоди на виїзд дитини за межі України, призведе до того, що фактично вона залишиться без батьківської уваги і піклування.
ОСОБА_2 не подано доказів, які б свідчили, що виїзд дитини для проживання за межі України негативно відобразиться на її розвитку і вихованні, призведе до порушення її прав і інтересів або ж їх обмеження.
Не бажання відповідача дати згоду на виїзд дитини за межі України нічим не аргументоване.
Те, що дитина буде проживати в іншій країні і відповідач буде позбавлений можливості часто бачитись з нею та брати участь в її вихованні з меншою періодичністю не може бути достатньою підставою вважати його відмову у дачі згоди на виїзд за межі України обґрунтованою.
Колегія суддів вважає, що у випадку, коли дитина не зможе виїхати з матір’ю на проживання за кордон, з врахуванням тривалого часу їх спільного проживання окремо від батька (близько 6 років), таке може завдати дитині психологічної травми та зашкодить її нормальному фізичному, духовному і моральному розвитку.
З врахуванням викладеного і наведених міркувань колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.07.2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Дозволити виїзд за кордон ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди її батька ОСОБА_2.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: