справа № 22-11604 головуючий у 1-й інстанції: Мельник А.В.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Шахової О.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому зазначало, що в період роботи ОСОБА_1 на посаді Голови правління ЗАТ «Промінвестбанк», який перетворено у Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», відповідачу була виплачена компенсація за невикористану відпустку, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС третьої категорії, строком 14 робочих днів в рік протягом 1993 – 2008 років в сумі 4952304 грн. 87 коп. Посилаючись на те, що останній не мав права на отримання зазначеної компенсації, позивач просив задовольнити заявлені вимоги, стягнути на свою користь вказані кошти та відшкодувати судові витрати.
В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог до 8631342 грн. 98 коп. та частково змінив підстави позову (т. 1 а. с. 252-258, т. 2 а. с. 1-2). В обґрунтування вимог вказував на те, що крім компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1189304 грн. 02 коп., як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, відповідачу була виплачена в період 2004-2008 років компенсація за невикористані щорічні відпустки в цей період в сумі 7442038 грн. 96 коп. Позивач вважає, що компенсація за невикористані щорічні відпустки ОСОБА_1 також виплачена незаконно, оскільки право на її виплату працівник має лише у випадку звільнення. Законом України «Про відпустки» передбачена можливість заміни частини відпустки грошовою компенсацією за бажанням працівника, однак при умові надання йому щорічної та додаткової відпусток тривалістю не менше 24 календарних днів. За вказаний період щорічна відпустка була використана відповідачем лише в період з 19 липня по 01 серпня 2008 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2010 року позов задоволено. Поновлено строк позовної давності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 8631342 грн. 98 коп., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає, що обставини справи з’ясовані судом неповно, обставини, які суд вважав встановленими, не доведені, висновки суду не відповідають обставинам справи, норми матеріального і процесуального права порушені. Кошти відповідачу в якості компенсації за невикористані відпустки перераховувались на рахунок №262019012272, який є балансовим рахунком і відкритий для всіх фізичних осіб, які мають рахунки в «Промінвестбанку». Тобто цей рахунок не належить відповідачу, що не дає підстав вважати про переказ коштів саме йому. Останньому рахунок для розрахунково-касового обслуговування був відкритий 12.12.2007 року, хоча правомірність проведення виплат оспорюється позивачем і до цієї дати. Оскільки позивачем не подано доказів про отримання відповідачем коштів, про повернення яких заявлено позов, то він не підлягав задоволенню. Позивачем взагалі не доведено перерахування коштів на зазначений рахунок в якості компенсації ОСОБА_1 за невикористану відпустку, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. В платіжних дорученнях про призначення платежу не зазначено, що грошові кошти є саме такою компенсацією. Крім того, в особових рахунках, на які посилається суд, зазначено, що компенсація здійснювалась відповідно до протоколу Спостережної Ради позивача. Таким чином, підставою нарахування зазначених сум були рішення останньої, а не Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому, зазначені кошти не можуть вважатись безпідставно набутими. Судом зроблено помилковий висновок про неможливість виплати працівнику грошової компенсації невикористаної щорічної відпустки, при цьому не враховані положення Закону України «Про відпустки», КЗпП України, роз’яснення, викладені в постановах Пленуму Верховного Суду України. Законодавець не встановив обмежень або ж заборон щодо можливості виплати працівникові компенсації за невикористані щорічні відпустки. В усякому випадку компенсація ОСОБА_1 за невикористану відпустку мала бути виплачена при його звільненні 11.11.2008 року з посади Голови правління та призначення на посаду Почесного Президента Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». При умові, якщо відповідач і отримував би компенсаційні виплати, про повернення яких заявлено позов, їх необхідно вважати прирівняними до заробітної плати платежами, в зв’язку з чим вони не можуть бути витребувані від останнього. Посилання в рішенні на недобросовісність при їх отриманні з боку відповідача не доведена належними доказами. Особисто ним рішення про виплату будь-яких коштів на свою користь не приймалось. Строк на звернення до суду з позовом позивачу поновлено безпідставно. Позов подано до суду після спливу одного року з часу звільнення ОСОБА_1 Судом не досліджені документи, на підставі яких відповідачу визначався порядок оплати праці та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Стягуючи на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» кошти, отримані ОСОБА_1 в якості компенсації за невикористані відпустки в розмірі 1189304 грн. 02 коп., як учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та компенсації за невикористані щорічні відпустки в цей період в сумі 7442038 грн. 96 коп., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу вони виплачені безпідставно, він не мав права на їх отримання.
Однак, повністю погодитись з таким висновком неможливо, оскільки він не грунтується на поданих сторонами доказах, норми матеріального права застосовані судом неправильно.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в період з вересня 1992 року по листопад 2008 року ОСОБА_1 працював у позивача на посаді Голови правління.
Зазначені обставини не заперечуються сторонами.
Згідно наданих Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» документів (особових рахунків ОСОБА_1 по заробітній платі, платіжних доручень, розрахункових листків) відповідачу була нарахована та перерахована в 2004-2008 роках компенсація за невикористані відпустки в розмірі 8631342 грн. 98 коп., з яких 1189304 грн. 02 коп. складала компенсація за невикористані відпустки, як учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (т. 1 а. с. 12, 14, 16, 18, 20, 21, 22, 24, 28, 30, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 249, 250, 251, 259, 262, 263, 264, 265, 266, т. 2 а. с. 19).
В наведених платіжних дорученнях вказано, що призначенням платежів є компенсація за невикористану відпустку або ж заробітна плата на вклад на особові рахунки згідно списку.
У цих списках зазначалось в т. ч. прізвище, ім’я, по-батькові відповідача і номер його особового рахунку (т. 1 а. с. 11, 13, 15, 17, 19, 23, 25, 26, 27, 29).
В платіжних дорученнях вказувалось, що кошти перераховуються на рахунок №262019012272.
На зазначений рахунок, крім компенсації за невикористані відпустки відповідача, перераховувалась його заробітна плата, а також компенсація за невикористану відпустку і заробітна плата інших працівників (т. 1 а. с. 22, 23, 54).
При цьому, розмір перерахованих ОСОБА_1 коштів співпадав з даними, що містились в розрахункових листках про склад і розмір заробітної плати відповідача.
Як зазначено в довідці (т. 2 а. с. 25), балансовий рахунок №262019012272 використовувався банком для обліку операцій всіх фізичних осіб, які мають поточні рахунки у філії Промінвестбанку, за ним проводяться суми, що надходять на рахунки клієнтів, проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженнями клієнтів.
Крім цього, на відкритий позивачем 12.12.2007 року поточний рахунок (т. 2 а. с. 37-38) також зараховувались кошти, які були перераховані на рахунок №262019012272 (т. 1 а. с. 12, 14, 15, 18, т. 2 а. с. 55).
За таких обставин, з врахуванням викладеного та відсутності відомостей про те, що ОСОБА_1 порушувались питання про неотримання ним заробітної плати, перерахованої на рахунок №262019012272, підлягають відхиленню доводи апелянта про ненадання позивачем доказів про перерахування ним коштів відповідачу, в т. ч. компенсації за невикористані відпустки, на його вклад та неможливість ОСОБА_1 отримати ці кошти і розпорядитись ними.
Частина коштів в сумі 1189304 грн. 02 коп. була перерахована останньому у вигляді компенсації за невикористані відпустки, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наведеними доказами (т. 1 а. с. 17, 18, 27, 28, 29, 30, 52, 57, 249, 250, 251).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ці кошти були виплачені відповідачу на підставі рішення Спостережної Ради банку, а не відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», безпідставні, вони нічим не підтверджені і спростовуються зазначеними доказами, в т. ч. записами в особових рахунках ОСОБА_1 по заробітній платі, які долучені до справи.
В жодному з них не вказано, що компенсація за невикористану відпустку як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС виплачувалась відповідачу на підставі протоколу Спостережної Ради позивача, про що зазначає апелянт.
Згідно посвідчення (т. 1 а. с. 31) ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році (категорія 3).
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено отримання громадянами, на яких поширюється вказаний Закон і які віднесені до категорії 3, щорічне отримання відпустки строком до 14 робочих днів без збереження заробітної плати одному з батьків, які мають неповнолітніх дітей і проживають на територіях зон радіоактивного забруднення. Інші особи цієї категорії права на таку додаткову відпустку не мають.
Доказів про те, що ОСОБА_1 має неповнолітніх дітей і проживав на територіях зон радіоактивного забруднення не подано. Можливість отримання грошової компенсації в разі невикористання зазначеної відпустки взагалі не передбачене.
З врахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про незаконність нарахування відповідачу компенсації за невикористану відпустку як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її отримання останнім, в зв’язку з чим обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів в сумі 1189304 грн. 02 коп.
Передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсаційні виплати особам, які є учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.
В зв’язку з цим за будь-яких обставин вони не можуть бути прирівняними до заробітної плати, оскільки мають іншу правову природу.
За таких обставин доводи апелянта про неможливість стягнення з відповідача цих коштів з врахуванням положень ст. 1215 ЦПК України є безпідставними.
Як зазначено, ОСОБА_1 працював Головою правління у позивача до 11.11.2008 року (т. 2 а. с. 49). Відповідно до статуту банку (т. 2 а. с. 39-47) саме ця посадова особа представляє банк і діє від його імені.
З врахуванням того, що кошти у вигляді компенсації за невикористану відпустку як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС були безпідставно отримані ОСОБА_1, який займав посаду Голови правління банку, ці обставини були встановлені і стали відомі органам управління та контролю позивача після звільнення відповідача з цієї посади і проведення перевірки відділу заробітної плати у жовтні 2009 року, суд першої інстанції правильно вважав причини пропуску строку звернення позивача до суду поважними та обґрунтовано поновив його.
З огляду на викладене посилання в апеляційній скарзі на безпідставність поновлення цього строку підлягають відхиленню.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.
Що ж стосується рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 отриманих ним 7442038 грн. 96 коп. в якості компенсації за невикористані щорічні відпустки, то погодитись з ним неможливо.
Аналіз законодавства (Закону України «Про відпустки», КЗпП України) дає підстави для висновку, що такий вид відпочинку запроваджений законодавцем з метою забезпечення прав і гарантій працівників.
Таке, зокрема, випливає із преамбули Закону України «Про відпустки», в якій зазначено, що цим Законом встановлені державні гарантії права на відпустки, визначені умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, положень ст. 2 цього Закону про те, що право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону, а також розміщення норм, що регулюють порядок і умови надання відпусток, в главі V КЗпП України, яка має назву «Час відпочинку».
Очевидним є те, що заборона заміни відпустки грошовою компенсацією встановлена виключно з метою недопущення можливих зловживань щодо ненадання відпустки працівнику і заміни її грошовою компенсацією з боку власника або уповноваженого ним органу і не може мати відношення до реалізації працівником свого права на відпустку, оскільки законодавець встановлює гарантію реалізації такого права, а не його обмеження.
У вказаних нормативних актах не міститься заборони виплати грошової компенсації у випадку невикористання працівником відпусток, навпаки зазначається про обов’язок власника чи уповноваженого ним органу виплатити компенсацію за невикористані відпустки у випадку звільнення працівника без обмеження будь-яким часом (ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст. 83 КЗпП України).
Отримання ОСОБА_1 за власним бажанням грошової компенсації за невикористані ним щорічні відпустки, добровільна виплата такої компенсації позивачем не може свідчити про незаконність дій відповідача, або ж порушення прав Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору в цій частині неправильно витлумачено зміст ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст. 83 КЗпП України, і зроблено помилковий висновок про можливість заміни за бажанням працівника частина щорічної відпустки грошовою компенсацією лише у випадку надання йому щорічної та додаткових відпусток тривалістю не менше ніж 24 календарних дні.
Таке тлумачення суперечить наведеній суті і змісту цих законодавчих актів, якими регулюються правовідносини в частині надання відпусток.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про незаконність рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 7442038 грн. 96 коп. отриманих відповідачем в якості компенсації за невикористані щорічні відпустки.
Тому, виходячи з наведеного, колегія суддів змінює оскаржуване рішення суду, зменшує до 1189304 грн. 02 коп. розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь позивача коштів і частково задовольняє апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2010 року змінити, зменшити розмір коштів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з 8631342 грн. 98 коп. до 1189304 грн. 02 коп.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: