справа № 22-21097 головуючий у 1-й інстанції: Виниченко Л.М.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп», третя особа: Грубова Світлана Іванівна, про визнання договору послуг неукладеним
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.06.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати. Зазначає, що суд неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, обставини, які суд вважав встановленими, не доведені. При цьому не було враховано, що йому не була надана повна і достовірна інформація щодо послуги, на отримання якої він розраховував, її вартості, йому не був наданий для ознайомлення документ, на підставі якого при укладенні договору від імені ТОВ «УСП-Груп» діяла його представник, розрахунки в договорі заповнювались останньою. Всі істотні умови договору не були погоджені сторонами, в окремих пунктах договору зазначено, що послуги надаються в порядку і строки, визначені Умовами діяльності «УСП», однак в останніх вказано, що самі зобов’язання сторін передбачені договором, хоча вони в ньому не були конкретно визначені. Тому з укладеного між сторонами договору неможливо встановити, які правові наслідки повинні настати в результаті його виконання, що свідчить про недосягнення сторонами угоди згоди по всіх істотних умовах і таке є підставою для того, щоб вважати договір неукладеним. В спірний договір включені несправедливі для позивача умови, не передбачене право споживача на одержання компенсації у випадку його розірвання та відповідальності виконавця, хоча позивач наполягав на цьому. Відповідач ввів його в оману щодо правової природи сплачених при укладенні договору коштів в сумі 80903 грн., якими продовжує безпідставно користуватись. Судом не прийнята його заява про уточнення вимог, в якій він просив визнати договір недійсним.
В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «УСП-Груп» заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, 31.01.2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УСП-Груп» був укладений договір, предметом якого є надання останнім учаснику програми (позивачу) послуг, спрямованих на придбання об’єкту нерухомості ( а. с. 7-8, 9, 10-13).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Предмет договору в укладеному між позивачем та відповідачем договорі визначений.
Виходячи з того, що між сторонами був укладений договір про надання послуг, то його істотними умовами є умови, вказані у ст. 901 ЦК України, і, зокрема, це: послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, її оплата, якщо інше не встановлено договором.
В договорі, про визнання якого неукладеним ОСОБА_1 заявив вимогу, зазначено про послугу, яку має надати виконавець, а також про оплату цієї послуги.
Таким чином сторонами погоджені істотні умови договору даного виду, які визначені законом як істотні і є необхідними для договорів даного виду .
Допустимих доказів, передбачених ст. 57 ЦПК України, які б свідчили, що між сторонами за заявою однієї з них мали бути погоджені інші умови укладеного між позивачем і відповідачем договору, ОСОБА_1 не подано.
В оскаржуваному рішенні суду висновок про відсутність підстав вважати підписаний сторонами договір неукладеним належним чином мотивований на підставі матеріалів справи та поданих доказів, аналіз яких наведено в рішенні.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність заявленого позову.
З огляду на викладене посилання апелянта на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, підлягають відхиленню.
Що стосується порушення прав ОСОБА_1, як споживача, в зв’язку із ненаданням йому повної і достовірної інформації щодо послуги, на отримання якої він розраховував, відсутності повноважень представника ТОВ «УСП-Груп» на укладення договору, включення несправедливих для нього умов, не передбачення права споживача на одержання компенсації у випадку розірвання угоди та відповідальності виконавця, введення позивача в оману, на що посилається апелянт, то зазначені обставини не мають правового значення при вирішенні позову про визнання договору неукладеним, який був предметом розгляду.
Посилання апелянта на те, що суд мав прийняти його заяву про уточнення вимог, в якій він просив визнати договір недійсним, не можуть свідчити про незаконність ухваленого рішення.
Чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачене право позивача на уточнення позовних вимог.
Останній має право змінити підставу або предмет позову. Вимоги про визнання договору не укладеним та недійсним є взаємовиключними і така зміна однієї вимоги іншою не може вважатись уточненням первісної вимоги.
Виходячи з наведеного колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухваленого рішення, а тому залишає його без змін і відмовляє в задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.06.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: