Справа №2-254/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 серпня 2010 року                                                                                     смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області під головуванням

судді Гапончука В.В.

за участю

секретаря судового засідання Літвинчук І.М.

Позивача

Представника позивача ОСОБА_3,

ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та Любешівського РВ УМВС України у Волинській області про виселення з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 в якому зазначає, що вона з 16.09.2009 року являється власником житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1. 04 лютого 2004 року її син ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_5 одружились. На підстаів рішення  Любешівського районного суду від 18.12.2009 року , відділом РАЦС Любешівського РУЮ даний шлюб було розірвано.  Від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_8, 1997 року народження та дочка ОСОБА_7, 1994 року народження. Після розлучення поведінка Відповідача значно погіршилася, внаслідок чого постійно між ними виникають конфлікти. Відповідач систематично порушує правила співжиття, а саме вчиняє сварки, погрожує їй, б’є в присутності дітей, тобто створила неможливі умови для спільного проживання в одному будинку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.116, ЖК Української РСР просила виселити ОСОБА_5 із займаного нею жилого приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зобов’язати СГІРФО Любешівського РВ УМВС України у Волинській області Зняти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 з реєстраційного обліку в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні Позивач та представник позивача позов підтримала з наведених вище міркувань, просила його задовольнити.

Відповідач позов не визнала, зазначивши, що на даний час в неї немає придатного жилого приміщення для переселення.

Представник Любешівського РВ УМВС України у Волинській області в судове засідання не з”явився хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Суд, заслухавши сторони, свідків та дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 18.06.2010 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було розірвано.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.09.2009 року власником будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 являється ОСОБА_3.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні показали, що між позивачем та відповідачем часто виникали конфлікти у зв”язку з неприязними особистими стосунками.

Свідок ОСОБА_12, яка працює секретарем Залізницької сільської ради, показала, що позивач усно зверталася в Залізницьку сільську раду щодо неправомірної поведінки відповідача, але даний факт на засіданні виконкому ради не розглядався і рішення про винесення попередження з приводу виселення ОСОБА_5 не приймалось.    

Тобто в судовому засіданні було встановлено, що Відповідач постійно і тривалий час проживає за  адресою ІНФОРМАЦІЯ_4. Вона є матір”ю неповнолітніх онуків позивача, допомагає вести спільне господарство, зареєстрована за вказаною адресою, тобто являється членом сім’ї власника будинку.

Як вказано в ст.116 Житлового кодекса Української РСР, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Тобто, для застосування цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.

Під час судового розгляду не було здобуто належних доказів, які б підтверджували систематичність порушення відповідачем правил співжиття, а також факт застосування до нього заходів попередження або громадського впливу, передбачених законом.

Згідно ч.2 ст.88 ЦПК України та п.18 ч.1 ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” Позивач звільнена від сплати судового збору, оскільки являється постраждалою вніслідок Чорнобильської катастрофи.

На підставі вище наведеного та керуючись ст. 116 ЖК Української РСР, ст.ст. 10, 60, 212, 224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та Любешівського РВ УМВС України у Волинській області про виселення з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації відмовити повністю.

ОСОБА_3 звільнити від оплати судових витрат у виді державного мита.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд Волинської області.

Головуючий:   /підпис/ В.В. Гапончук

З оригіналом вірно.

СУДДЯ ЛЮБЕШІВСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ     В.В. ГАПОНЧУК