Справа № 2-252/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 липня 2010 року                                         смт. Любешів Волинської області

Любешівський районний суд Волинської області під головуванням

судді Гапончука В.В.

за участю

секретаря   Літвинчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про перерахунок та виплату підвищення до пенсії;

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд із заявою до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в якій вказує, що належить до категорії громадян, на яку поширюються соціальні пільги, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”. Однак вказане підвищення до пенсії отримує в значно меншому розмірі, ніж це передбачено законом. У зв’язку з тим, що рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України відповідні положення Законів України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого держава зобов’язувалася доплачувати щомісяця 30% мінімальної пенсії за віком, то відповідач зобов’язаний був здійснити їй перерахування пенсії. На підставі викладеного та з врахуванням уточнень до позову просив відновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі здійснити йому перерахунок та виплату підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 року по 31.05.2010 року з врахуванням проведених виплат.

В судове засідання Позивач не з’явився та заявив клопотання провести судовий розгляд справи без його участі.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та подав заперечення, згідно яких позов не визнають та вказують, що реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України. Оскільки фінансування виплат за Законом України “Про соціальний захист дітей війни” проводиться із державного бюджету України, то, відповідно, відсутні підстави для задоволення позову. Крім того зазначають, що відсутній механізм реалізації положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Також вказують, що виплата надбавки з 22.05.2008 року проводиться відповідно до п.8 постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Просили визнати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі неналежним відповідачем, вказати джерело фінансування вказаних виплат та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши представленні по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що Позивач є дитиною війни, як це визначено абз.1 п.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, про що свідчить відмітка в пенсійному посвідченні.

За змістом ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується  на  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком.

Згідно п.12 статті 71 та ст.111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” було встановлено, що на 2007 рік зупиняється дія положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, де зазначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п.12 статті 71 та ст.111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 9.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення законом про Державний  бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Згідно п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була викладена в редакції, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п.2 розділу ІІІ вказаного закону розділ ІІ набирає чинності з 01.01.2008 року.

Але Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Пунктом 8 постанови КМ України від 28.05.2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2 та з 1 жовтня – 49,8 гривні.

Як зазначено в ч.4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. В зв’язку з чим суд вважає, що при визначенні Позивачу розміру підвищення до пенсії з 22.05.2008 року слід застосувати ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не п.8 постанови КМ України від 28.05.2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” та статтею 70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення “Про Пенсійний фонд України”, здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання Позивача є управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області належним відповідачем по даній справі.

Оскільки дана справа розглядається в порядку цивільного судочинства, то при її розгляді мають застосовуватися положення про позовну давність, визначену нормами ЦК України. Так, згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В суді встановлено, що Позивач отримував протягом 2008 року та з 01 січня 2009 року підвищення до пенсії в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи вище викладене суд вважає, що необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати підвищення пенсії Позивачу у належному розмірі та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області провести нарахування та виплату з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року по дату винесення рішення (включно) Позивачу підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із врахуванням проведених виплат.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у  2007 році мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25,  а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно абз.5 ч.1 ст.62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень. Також ч.3 ст.62 даного Законом установлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Розрахунки управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області, викладені в довідці про виплату щомісячної державної соціальної допомоги Позивачу, за 2007 рік не відповідають положенням ч.3 ст.62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, оскільки розмір прожиткового мінімуму не збільшений на 1 відсоток. В зв’язку з цим суд вважає за необхідне врахувати зазначену норму Закону при визначенні розміру мінімальної пенсії.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.

В ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” установлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Тобто, доводи Відповідачів про відсутність механізму реалізації ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не є обґрунтованими та не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначених законів.

Не беруться до уваги і заперечення відповідачів про відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача, оскільки доказів про відсутність асигнувань суду не надано, але й за умови наявності таких доказів, невиконання  чи  неналежне  виконання  законів  про  виплати  через  відсутність  грошей  для  виплати  не  є  підставою  для  виправдання  дискримінуючої  недоплати  державної  соціальної  підтримки  дітям  війни.

Крім того, позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Так, згідно зі ст.8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права  і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено в ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від сплати державного мита звільняються Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.64, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, п.41 розд. ІІ Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ст.70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.257 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 60, 212 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про перерахунок та виплату підвищення до пенсії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо відмови у підвищенні пенсії ОСОБА_3 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 27 липня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з врахуванням проведених виплат.

В задоволенні іншої частині позову ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з управління в Любешівському районі Волинської області Пенсійного фонду України на користь держави в особі територіального управління Державної судової адміністрації у Волинській області судові витрати по справі в розмірі 120 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Управління в Любешівському районі Волинської області Пенсійного фонду України звільнити від сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20 денний строк, встановлений Кодексом, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд Волинської області. Апеляційна скарга на дане рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду. Крім цього, апеляційна скарга на дане рішення може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ:    /підпис/   В.В. Гапончук

З  оригіналом  згідно.

СУДДЯ ЛЮБЕШІВСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                           В.В. ГАПОНЧУК