Справа № 2-247/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20 липня 2010 року                                         смт. Любешів Волинської області

Любешівський районний суд Волинської області під головуванням

судді Гапончука В.В.

за участю

секретаря   Літвинчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до управління в Любешівському районі Волинської області Пенсійного фонду України про визнання права на пенсію відповідно до Закону України „Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

в с т а н о в и в :

Позивач подала в суд позов до Відповідача в якому зазначає, що відповідно до ст.54  Закону України „Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” отримує пенсію по інвалідності, оскільки є інвалідом другої групи першої категорії, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до вказаного закону має право на отримання державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та отримання додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. На даний час вона отримує пенсію у розмірі 873,30 грн. з усіма надбавками, з чим вона не погоджується та вважає, що грубо порушено її права.

Керуючись Конституцією України, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Законом України „Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” просила зобов’язати управління в Любешівському районі Волинської області Пенсійного фонду України здійснити їй перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 16 червня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з врахуванням проведених виплат та здійснювати виплату пенсії в належному розмірі в майбутньому.

В судове засідання Позивач не з’явилася, однак заявила клопотання про проведення розгляду справи без її участі в зв’язку з незадовільним станом її здоров’я.

Представник управління в Любешівському районі Волинської області Пенсійного фонду України в судове засідання також не з’явився, але було заявлене клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно поданих щодо позову заперечень вказали, що виплата позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за зазначений в позові період здійснювалася відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанов КМ України №1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», №530 від 22.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», а тому будь-яких порушень щодо їх виплат зі сторони управління немає.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

В суді встановлено, що Позивач являється постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Даний факт підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 26.12.1994 року та вкладкою до нього.

Позивач 13.12.1995 року звернулася до управління в Любешівському районі Волинської області Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію по інвалідності, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі вказаних вище документів та даної заяви їй було призначено пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків.

Так, згідно зі ст.8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права  і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що дія положень цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Даний Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесених до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 54 даного Закону, в редакції станом 01.01.2007 року, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів по ІІ групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

В статті 50 вказаного Закону, в редакції станом 01.01.2007 року, зазначено, що інвалідам II групи , віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі  75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та встановлено, що для інших інвалідів по ІІ групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у  всіх випадках розміри пенсії не може бути нижчими 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Але Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п.28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Постановами КМ України №1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», №530 від 22.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» у відповідні періоди встановлювалися розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірах значно менших, ніж це передбачено Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Як зазначено в ст.8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. В зв’язку з чим суд вважає, що при визначенні Позивачу розміру підвищення до пенсії слід застосувати ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не положення постанов КМ України №1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», №530 від 22.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

За ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення “Про Пенсійний фонд України”, здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання Позивача є управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області належним відповідачем по даній справі.

Оскільки дана справа розглядається в порядку цивільного судочинства, то при її розгляді мають застосовуватися положення про позовну давність, визначену нормами ЦК України. Так, згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи вище викладене суд вважає, що необхідно зобов’язати управління в Любешівському районі Волинської області Пенсійного фонду України здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 05 липня 2007 року по дату винесення рішення з врахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі нараховувати Позивачу державну та додаткову пенсію надалі при нарахуванні пенсій не підлягають до задоволення, оскільки невідомо чи будуть порушені права та інтереси Позивача в майбутньому. В зв’язку з чим суд при винесенні постанови не може оцінювати правовідносини, які на момент розгляду ще не існують, та приймати відповідне рішення.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від сплати державного мита звільняються Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації.

Керуючись вище викладеним та на підставі Конституції України, Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.257 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 60, 212 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до управління в Любешівському районі Волинської області Пенсійного фонду України про визнання права на пенсію відповідно до Закону України „Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” задовольнити частково.

Зобов’язати управління в Любешівському районі Волинської області Пенсійного фонду України здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 05 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 20 липня 2010 року з врахуванням проведених виплат.

В задоволені іншої частини позову ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з управління в Любешівському районі Волинської області Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в розмірі 120 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Управління в Любешівському районі Волинської області Пенсійного фонду України звільнити від сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20 денний строк, встановлений Кодексом, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд Волинської області. Апеляційна скарга на дане рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду. Крім цього, апеляційна скарга на дане рішення може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ:    /підпис/   В.В. Гапончук

З  оригіналом  згідно.

СУДДЯ ЛЮБЕШІВСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                           В.В. ГАПОНЧУК