Судове рішення #11374852

Справа   № 22-ц- 18611 /2010 р.                                                                         Головуючий І-ої інстанції: Федосенко В.В.

Категорія: трудові                                                                                      Доповідач:  Івах А.П.

                                                            УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    23 вересня 2010 року     судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                   головуючого – Пшенічної Л.В.,

                                   суддів –   Івах А.П., Борової С.А.,

                                   при секретарі – Варюшичевій А.С.,    

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Дзержинської районної у м. Харкові ради на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту Дзержинської районної у м. Харкові ради, за участю третьої особи – Дзержинської районної у м. Харкові ради про нарахування винагороди за вислугу років, щорічної грошової допомоги на оздоровлення і компенсації за час затримки виплати та стягнення заборгованості,-

                                                           в с т а н о в и л а:

          У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі вказаним позовом до Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту Дзержинської районної у м. Харкові ради, просила визнати за нею право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 30 % від посадового окладу та допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки та стягнути з відповідача:

         - надбавку за вислугу років за період з 1 січня 1997 року по 28 лютого 2006 року у розмірі 30 % від посадового окладу, що складає 7596 грн. 04 коп.;

         - невиплачену допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки за період з 1 січня 1997 року по 28 лютого 2006 року у розмірі 2150 грн.;

         - компенсацію за затримку виплати належних їй грошових доходів у сумі 194 грн. 92 коп.

         Усього позивач просила про стягнення 9 941 грн.

         Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, третю особу – Дзержинську районну у м. Харкові раду зобов’язано фінансувати заборгованість ОСОБА_1 грошових коштів за період з 1 січня 1997 року по 28 лютого 2006 року.

         У відповідності до ст. 88 ЦПК України вирішено питання про судові витрати.

         В апеляційній скарзі представника Дзержинської районної у м. Харкові ради ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

         В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.    

         Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, судова колегія приходить до наступного:

         Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

         Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції з посиланням на вимоги ст. 57 Закону України «Про освіту» та Постанову Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» стягнув всі суми, що просила ОСОБА_1 у своїй позовній заяві.

         Разом з тим, ні одна із сум, що стягнута на користь позивача не обґрунтована судом, не оговорена в судовому рішенні з якого розрахунку суд виходив, стягуючи 7590 грн. 04 коп. надбавки за вислугу років за період з 1 січня 1997 року по 28 лютого 2006 року у розмірі 30 % від посадового окладу та 2150 грн. – невиплаченої допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки.

         За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

         Суд ухвалив своє рішення в порушення норм процесуального права.

         Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та порушення судом норм матеріального і процесуального права є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

         За нормою ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. ст. 205 і 207 ЦПК України.

         У відповідності до п. 7 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

         Згідно наданих до апеляційної інстанції письмових доказів 22 червня 2010 року проведено Державну реєстрацію припинення юридичної особи – Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту Дзержинської районної ради м. Харкова.

         Посилання позивача на те, що Дзержинська районна у м. Харкові рада, в склад якої входив Комітет у справах сім'ї, молоді та спорту, повинна бути притягнута до справи в якості відповідача є такими, що не погоджуються з вимогами діючого процесуального законодавства України.

         За таких обставин, ухвалене у справі рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю, у зв’язку з ліквідацією юридичної особи – відповідача у справі.

         Наразі, наявності підстав, позивач ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду з аналогічним позовом до належного відповідача.

         Керуючись п. 7 ст. 205, ст. ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 310, ст. 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

        у х в а л и л а:

         Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2010 року в апеляційному порядку – скасувати.

         Провадження у справі закрити у зв’язку з ліквідацією юридичної особи – відповідача у справі.

         Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

     

    Головуючий –

    Судді:  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація