ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30.08.06 р. Справа № 12/18в
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів
Головуючого О.М. Сковородіної
Суддів О.І. Склярук
Р.О. Арсірія
при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Шестак Л.П. - керівник
від відповідача: Синюгін А.Ф. - довіреність від 20.01.06р.
від третьої особи: не з'явився
за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Горлівський комбінат хлібопродуктів” м. Горлівка
до відповідача: Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Горлівської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” м. Горлівка
третя особа: Приватний нотаріус ОСОБА_1 м. Горлівка
про відміну виконавчого напису нотаріуса від 19.07.00р. № НОМЕР_1
Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Горлівський комбінат хлібопродуктів” м. Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Горлівської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” м. Горлівка, за участю третьої особи: Приватного нотаріуса ОСОБА_1 м. Горлівка про відміну виконавчого напису нотаріуса від 19.07.00р. № НОМЕР_1.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що Приватним нотаріусом ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис на договорі застави № НОМЕР_2 за відсутністю документів, які підтверджують безспірну заборгованість позивача перед відповідачем.
19.08.02р. позивачем була надана заява про зміну позовних вимог, в якій він просить визнати виконавчий напис нотаріуса № НОМЕР_1 від 19.07.00р., як такий, що не підлягає виконанню.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, посилався на те, що на момент вчинення виконавчого напису (19.07.00р.) у позивача існувала заборгованість по зобов'язанням за кредитним договором №НОМЕР_2, тому, вчинений виконавчий напис є цілком правомірним.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, причини нез'явлення суду не повідомила.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.
Між позивачем та відповідачем 17.02.1998р. був укладений кредитний договір № НОМЕР_2.
Станом на 17.02.99р. за договором від 17.02.98р. існувала заборгованість позивача в сумі 1024829грн.
17.02.1999р. сторони уклали новий кредитний договір, також за № НОМЕР_2.
Умовами цього договору було передбачено:
1) термін дії договору - з 17.02.99р. по 17.02.2000р. включно, з урахуванням умов, передбачених в п. 6.10 цього договору (п. 1.2 договору);
2) цей договір набуває чинності з дати надання кредиту і діє по 17.02.2000р. включно. Якщо дата повернення останньої позички, виданої в межах терміну дії цього договору, буде визначена пізніше зазначеної вище дати, дія цього договору закінчується в день повернення позичальником останньої позички і здійснення ним сплати всіх інших платежів, що випливають із умов цього договору (п.6.10 договору);
3) дія данного кредитного договору розповсюджується на залишок заборгованості в сумі 1024829грн. станом на 17.02.99р., згідно кредитного договору № НОМЕР_2, укладеному між сторонами, яку слід рахувати заборгованістю за данним договором (п.1.3.);
4) гранична сума кредиту, що одночасно може знаходиться в користуванні позичальника, становить 1024829грн. (1.5).
Тобто, визначаючи у п. 1.3 договору заборгованість в сумі 1024829грн. (що існувала за попереднім договором), як таку, що слід рахувати заборгованістю саме за новоукладеним договором, сторони ухвалили, що моментом надання кредиту є той момент, який виник за попереднім договором від 17.02.98р.
Такі дії сторін не суперечили законодавству, яке діяло на момент укладання договору, і тим більше відповідають вимогам ч. 3 ст. 631 ЦК України (2003р.)
Про те, що кредитний договір від 17.02.99р. набув своєї чинності також зазначено в постанові Вищого арбітражного суду України № 04-1/6-15/117, прийнятої в межах справи № 12/26 (арк. справи 43, зворот, т. 3, абз. 2, 3).
При чому, в постанові Вищого господарського суду України від 13.01.04р., прийнятої в межах справи № 1/437, вказується на те, факт договірних взаємовідносин між сторонами та наявність боргу за кредитним договором НОМЕР_2 є таким, що встановлено і не доводиться сторонами знову (т. 3, арк. справи 64, абз. 6).
Окремо, суд зауважує на тому, що позивачем здійснювалось часткове погашення заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_2 Цей факт є в силу ст.35 ГПК України преюдіційним, оскільки встановлений рішенням господарського суду Донецької області у справі № 12/26пд від 25.10.00р.
Дії позивача щодо погашення частини заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_2 є свідченням того, що він визнавав договір від 17.02.99р., як такий, що діє. І тому, твердження представника позивача (який безпосередньо підписував кредитний договір), під час розгляду цієї справи, що він не розумів умов договору та їх наслідків, розцінюються судом, як надумані.
Суд вважає позицію позивача у справі як використання цивільних прав в суперечності з їх призначенням, намаганням порушити права інших осіб (ст. 5 ЦК УРСР, ч. 2,3 ст. 13 ЦК України).
Відповідно до умов кредитного договору №НОМЕР_2 та додаткової угоди до нього від 17.02.2000р. № 9, строком повернення кредиту був встановлено 17.05.2000р.
Проте, свої зобов'язання щодо повернення кредиту в повному обсязі позивачем не були виконані.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеним наявність заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_2 станом на 19.07.00р.(на момент вчинення спірного виконавчого напису).
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про заставу” заставодержатель (відповідач у справі) набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.
При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в повному обсязі.
Однією з підстав звернення стягнення на заставлено майно є вчинення виконавчого напису нотаріусом за відповідним договором застави.
Як слід, при вчиненні виконавчого напису за договором застави № НОМЕР_2, укладеним між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № НОМЕР_2, були дотримані вимоги ст. ст. 87, 88 Закону України „Про нотаріат”, та Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” від 29.06.99р. № 1172.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі Закону України „Про нотаріат”, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.99р. № 1172, Закону України “Про заставу”, ст.ст. 13, 631 ЦК України, ст.ст. 5 ЦК УРСР, керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Горлівський комбінат хлібопродуктів” м. Горлівка до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Горлівської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” м. Горлівка, за участю третьої особи: Приватного нотаріуса ОСОБА_1 м. Горлівка про визнання виконавчого напису нотаріуса № НОМЕР_1 від 19.07.00р., як такого, що не підлягає виконанню.
Повний текст рішення підписаний 04.09.06р.
Рішення набирає законної сили 15.09.2006р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Суддя Сковородіна О.М.
Судді О.І. Склярук
Р.О. Арсірій