Справа № 22-ц- 23896 /2010 р. Головуючий І-ої інстанції: Майстренко А.Н.
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Івах А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Пшенічної Л.В.,
суддів – Івах А.П., Борової С.В.,
при секретарі – Варюшичевої А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У грудні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18 жовтня 2008 року біля 13 год. 30 хв. в районі вул. Гв. Широнінців № 41 у м. Харкові з вини відповідача, який керував автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_1 та скоїв наїзд на його неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, останньому були заподіяні тілесні ушкодження, що за своєю сукупністю відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. На лікування сина витрати склали 587 грн. 37 коп.
Оскільки дитина продовжує лікування та після травми має потребу в санаторному лікуванні, путівка на яке коштує 9 168 грн., а також враховуючи, що внаслідок ДТП син пропустив навчання у школі, позбавлений був можливості відвідувати уроки фізичної культури та спортивні заклади протягом шести місяців, поніс тяжкі страждання від фізичної болі, больового шоку. А він, як батько, постійно знаходився у лікарні біля сина, більше двох тижнів не працював, втратив заробіток, що негативно позначилося на сімейному бюджеті. З огляду на викладене, позивач просив стягнути на його користь:
- матеріальну шкоду – витрати на лікування у розмірі 587 грн. 37 коп.;
- 9 168 грн. – затрати на санаторне лікування;
- 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та затрати по справі.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2010 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої здоров'ю 587 грн. 37 коп., відшкодування моральної шкоди – 2000 грн. та 158 грн. 80 коп. – судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та відмови у позові про стягнення витрат на придбання путівки до санаторію неврологічного профілю, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.
Частково задовольняючи позовні вимог, суд виходив з того, що по справі достовірно встановлено, ДТП сталося з вини відповідача в результаті, в результаті наїзду автомобілем ОСОБА_2 син позивача отримав легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, за час лікування дитини позивачем понесені грошові витрати на придбання ліків у розмірі 587 грн. 37 коп.
Обґрунтованість позову в цій частині знайшла своє підтвердження у ході судового розгляду, сторонами сума не оспарювалася.
Висновок суду щодо часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди на користь позивача у розмірі 2000 грн. є таким, що ґрунтується на основі повно та всебічно досліджених доказів відповідає вимогам ст. 1168 ЦК України, вимогам якої передбачається, що моральна шкода, завдана ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Разом з тим, судова колегія, приймаючи до уваги конкретні обставини, вважає за необхідне розмір моральної шкоди збільшити з 2000 грн. до 5000 грн.
Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 9 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за № 4 з подальшими доповненнями та змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судова колегія також погоджується і з рішенням суду щодо відмови у задоволенні позову про стягнення 9 168 грн. – суми на придбання путівки до санаторію.
Нормами ст. 60 ЦПК України передбачається, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження доводів позову в цій частині.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Як передбачається вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2010 року змінити в частині стягнення моральної шкоди, збільшивши її розмір з 2000 грн. до 5000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді: