Справа №2-1431/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року     Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого                             судді Юхно Л.М.,

при секретарі                                      Черненко О.О.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

встановив:

До Кам’янсько-Дніпровського районного суду надійшов вказаний адміністративний позов, в якому позивач зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус дитини війни. Згідно із ст.6 вказаного закону з 01.01.2006 року повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. На протязі з 2006 року по цей час така соціальна допомога не виплачувалась. Позивач вважає зазначені дії УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі такими, що суперечать чинному законодавству. Просить суд визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі щодо нездійснення перерахунку та невиплати йому надбавки до пенсії та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії згідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни» з  01.01.2009 р. по 01.07.2010 р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судові витрати просить покласти на відповідача.

В судове засідання позивач не з’явилася, від неї надійшла заява з проханням розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

      Представник відповідача у судове засідання не з’явився, від УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі надійшла заява в якій відповідач просив суд розглянути справу без участі його представника. В письмових запереченнях, наданих суду, відповідач зазначив, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними  нормативно-правовими  актами, а саме: підвищення в 2007 році в сумі – 240,45 грн, в 2008 році в сумі 579,30грн., в 2009 в сумі 597,60 грн., в 2010 році в сумі 249 грн. Оскільки, згідно до ст. 7 ЗУ „ Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних  соціальних гарантій здійснюється за рахунок  коштів  Державного  бюджету України,  Органами пенсійного Фонду України зазначена щомісячна соціальна допомога, передбачена  Законом України «Про соціальний захист  дітей війни» про внесення змін до деяких законодавчих  актів України», та виплачується з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року „Про деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян”. Відповідач стверджує, що порушень законодавства в сфері  пенсійного  забезпечення управлінням не допущено, а тому просить в задоволені позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справами підтверджено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 р., таким чином відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується паспортом та відміткою у пенсійному посвідченні, що відповідно надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач перебуває на обліку в УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області, яким у період з 2006 року та по теперішній час позивачу не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії у розмірах встановлених ст.6 Закону України «Про захист дітей війни». Листом від 05.08.2010 року за №581/Ф-2 відповідач повідомив позивача про те, що підстав для нарахування і виплат вказаного підвищення пенсій за 2006-2007 роки у Пенсійного фонду відсутні, крім цього позивач з 01.01.2008 року отримує підвищення пенсії як дитина війни відповідно до вимог законодавства, таким чином, відмовив заявнику у проведенні відповідного нарахування до пенсії згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі приписів п.2 ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

За змістом ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» №497 від 11.04.2000 р., пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 р., Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (яка становить 30% мінімальної пенсії за віком).

На підставі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із п.41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З огляду на те, що п.41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 р. внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачений менший розмір виплат дітям війни, відповідач проводив відповідні виплати позивачу згідно з вищезазначеним порядком та розміром.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Пункт 8 Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Таким чином, при розрахунку розміру надбавки до пенсії як дитині війни слід керуватися ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положення глави 4 Бюджетного кодексу України щодо бюджетного процесу та встановлений у ст.35 БК України порядок розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України – з огляду на які суд вважає, що правомірними вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормативно-правовими актами, тобто відповідні звернення до Головного Управління та Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів (з урахуванням права позивача) необхідних для діяльності територіального органу пенсійного фонду після надання Конституційним Судом України роз’яснень щодо неконституційності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та на наступний бюджетний період. І такої можливості на погляд суду відповідач не був позбавленим.

До основних прав і свобод громадянина ст.46 Конституції України зокрема відносить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Суд керується вимогами ст.3 Конституції України, згідно якої права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст.256 ЦК України п озовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із ст. 257 цього ж Кодексу  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати позивачу пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Викладені у запереченнях доводи представника відповідача щодо відсутності протягом 2007-2009 років фінансового забезпечення коштами Державного бюджету для покриття витрат на виплату підвищення до пенсії , рівно як і відсутність законодавчо врегульованого механізму здійснення виплати підвищення за статусом «Діти війни» не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, так як жодним нормативно-правовим актом України не передбачено того, що право позивача на отримання підвищення пенсії виникає лише після встановлення механізмів розрахунку підвищення пенсії дітям війни та здійснення виплати підвищення за статусом «Діти війни».

Окрім цього, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків / Справа «Кечко проти України» (Заява №63134/00) від 08.11.2005 р./ .

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на Пенсійний фонд України, а в силу приписів ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, тому відповідач по справі заперечуючи проти позову, у відповідності до вимог закону повинен був довести правомірність своїх дій стосовно позивача у період після прийняття Конституційним Судом України Рішень від 22.05.2008 р. Таких доказів відповідачем суду не надано. Тому суд вважає, що необхідно частково задовольнити вимоги позивача:  визнати протиправною бездіяльність Пенсійного Фонду  у  Кам’янсько-Дніпровському районі  Запорізької області  щодо нездійснення  перерахунку та невиплати їй  у повному обсязі надбавки до пенсії згідно до закону України „Про соціальний захист  дітей війни” за періоди з 01.01.2009 р.  до 01.07.2010 р., також зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Кам’янсько-Дніпровському району  здійснити їй перерахунок та виплату надбавки до пенсії згідно до закону України „Про соціальний захист  дітей війни” за періоди з 01.01.2009 р.  до 01.07.2010 р.  у розмірі 30 %  мінімальної пенсії  за віком, однак з відрахуванням вже нарахованої та виплаченої суми доплат. В частині вимог щодо стягнення з відповідача судових витрат суд вважає відмовити у зв’язку з частковим задоволенням позову.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Законом України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 р. зі змінами, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р., Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., Законами України «Про Державний бюджет України на 2008-2010 роки», Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. зі змінами, Законом України «Про загальнообов’язкове» державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. зі змінами, Положенням «Про Пенсійний фонд України» затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р., Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» №497 від 11.04.2000 р., ст.ст.256, 257 ЦК України, ст.ст.1, 3, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити.

      Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного Фонду  у  Кам’янсько-Дніпровському районі  Запорізької області  щодо нездійснення  перерахунку та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі надбавки до пенсії згідно до закону України „Про соціальний захист  дітей війни” за періоди з 01.01.2009 р.  до 01.07.2010 р.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009 р. по 01.07.2010 р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з відрахуванням отриманих позивачем сум підвищення у період з 01.01.2009 р. по 01.07.2010 р.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                     Л.М.Юхно

Справа № 2-1431/2010 р.

УХВАЛА

              02 вересня 2010 року суддя Кам’янсько-Дніпровського  районного суду Запорізької області Юхно Л.М. розглянувши  матеріали позовної заяви  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

Встановив:

             Позивач  звернувся  до Кам’янсько-Дніпровського районного суду з вищеназваним позовом.

В судове засідання сторони не з’явилися, від них надійшли заяви в яких вони просять суд розглядати справу у їх відсутність. Позивач позов підтримує в повному обсязі. Відповідач позов не визнає, про що надав свої заперечення.

    Відповідно до ст. 197 ч. 2 ЦПК України  у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

    На підставі викладеного,  керуючись ч.2 ст.  197 ЦПК України,  

Ухвалив:

Фіксування судового процесу по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги «Дітям війни» за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Суддя                                                                                          Юхно Л.М.