Справа № 420 / 2010 р.
Головуючий у суді 1-ї інстанції Олійник Л.М.
Доповідач Ляліна Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого-судді: Ляліна Л.М.
суддів: Ващук В.П. Слободяна К.Б.
за участю прокурора Жученка О.Д.
захисника ОСОБА_1
розглянула 12 жовтня 2010 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляцію заступника прокурора Староміського райсуду м. Вінниці на постанову Староміського райсуду м. Вінниці від 29 вересня 2010 року, якою в задоволенні подання про застосування екстрадиційного арешту відносно
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1,
народився в Караденіз Ерайлі
Республіки Туреччина, громадянина
Республіки Туреччина,
зареєстрованого в окрузі Зонгулдак
с. Ішіклі Республіки Туреччина - відмовлено.
звільнено ОСОБА_2 з під варти з залу суду.
Подання про екстрадиційний арешт громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_2 вніс прокурор Староміського району м. Вінниці, мотивуючи його тим, що правоохоронними органами Республіки Туреччина для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення на території вказаної країни злочинів, передбачених ст. 235/1, 35/2, 62/1, 58/6-7 КК Республіки Туреччина ( вступ у зговір з метою шахрайства під час тендерів) розшукується ОСОБА_2 Про факт перебування останнього на території Вінницької області було проінформовано ініціатора розшуку.
3.09.2010 р. в прокуратуру Вінницької області з Міністерства Юстиції України, як центрального органу виконання екстрадиції в справах, що знаходяться в провадженні суду, надійшов запит Головної прокуратури Республіки Туреччина щодо видачі в порядку екстрадиції громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_2 для притягнення до кримінальної відповідальності до скоєння злочину на території вказаної країни.
В апеляції прокурор, що приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, просить скасувати постанову суду від 29.09.2010 р., оскільки суд в постанові послався на показання ОСОБА_2, що він приїхав в Україну в зв’язку з репресіями з боку влади Республіки Туреччини та має намір залишитись в Україні, отримавши статус біженця, про що подав документи до міграційної служби України, але дані пояснення можуть розцінюватись, як засіб уникнення від кримінальної відповідальності.
Заслухав доповідача, прокурора Жученка О.Д., який підтримав свою апеляцію і просить її задовольнити, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Правові відносини між Україною та Туреччиною з питань видачі правопорушників врегульовані Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 1957 року, Додатковим протоколом 1975 р. та Другим додатковим протоколом 1978 р. до Конвенції, чинними для обох держав, що є частиною національного законодавства України.
Згідно ст. 3 Конвенції видача не здійснюється, якщо запитувана сторона має достатньо підстав вважати, що запит про видачу правопорушника за вчинення звичайного кримінального правопорушення був зроблений з метою переслідування або покарання особи на підставі політичних переконань.
ОСОБА_2 притягується на території Туреччини за скоєння кримінального злочину, відповідно за вступання в зговір з метою шахрайства під час тендерів, який ніяким чином не повязаний з його громадською чи політичною діяльністю.
23.03.2010 р. ОСОБА_2, перебуваючи в міжнародному розшуку, був затриманий правоохоронними органами області за скоєнні зґвалтування на території Республіки Туреччини і 25.03.2010 р. постановою Літинського районного суду Вінницької області стосовно нього застосовано тимчасовий арешт терміном 40 діб. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12.04.2010 р. постанова Літинського суду скасована в звязку з істотними порушеннями вимог КПК України, а саме: порушення права на захист та права користуватися перекладачем. Також звільнення ОСОБА_2. було повязано з ненадходженням матеріалів запиту про екстрадицію останнього.
Закон України «Про біженців» від 21.06.2001 р. не передбачає звільнення особи, що подала заяву про набуття статусу біженця.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не врахував, що центральним органом щодо видачі особи є Міністерство юстиції України, якому направляються матеріали екстрадиційної перевірки разом з висновком і яке приймає остаточне рішення.
Доводи ОСОБА_2, що він приїхав в Україну в звязку з репресіями за політичні переконання, нічим не підтверджуються і можуть розцінюватись, як засіб уникнення від кримінальної відповідальності.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, що приймав участь в суді, задовольнити.
Постанову Староміського райсуду м. Вінниці від 29 вересня 2010 року щодо відмови в застосуванні екстрадиційного арешту відносно ОСОБА_2 скасувати. Справу направити в той же суд на новий судовий розгляд.
Судді: