Справа № 10-415  2010р.                                            Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Осаулов А.А.

Доповідач: Ляліна Л.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  ВІННИЦЬКОЇ   ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

    головуючого-судді: Ляліної Л.М.

    суддів: Ващук В.П., Слободяна К.Б.

    за участю прокурора: Совгири І.Д.

розглянула 12 жовтня 2010 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2010 року, якою задоволено скаргу

 ОСОБА_1

та скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Вінницької області від 7.04.2010 року про закриття кримінальної справи за фактом спричинення ОСОБА_1. тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4. за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України.

    Як зазначено в постанові суду, ОСОБА_1. оскаржив постанову ст. слідчого прокуратури Вінницької області від 7.04.2010 року про закриття провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4. складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України по факту заподіяння ними тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_1.

    Задовольняючи скаргу ОСОБА_1. та скасовуючи постанову ст. слідчого прокуратури Вінницької області від 07.04.2010 р. про закриття провадження по справі на підставі ст. 6 п. 2 КПК України , суд в постанові зазначив, що слідчим було прийняте таке рішення, оскільки він прийшов до висновку про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_1. хоч і отримав, але не від дій ОСОБА_2 ОСОБА_4. та ОСОБА_3., оскільки доказів заподіяння потерпілому саме ними – ушкодження середнього ступеню тяжкості – не здобуто, а тому ознак злочину в їх діях нема.

    В судовому засіданні встановлено, що попередні постанови про закриття провадження по справі вже скасовувались Ленінським районним судом м. Вінниці. Апеляційний суд залишив вказані рішення без змін, надавши вказівки органу досудового слідства, однак ці вказівки в повному обсязі не виконані.

    В апеляції прокурор, який приймав участь в розгляді справи, ставить питання про скасування постанови суду через істотне порушення кримінально-процесуального закону. Основні доводи апеляції полягають в необґрунтованому взятті до уваги пояснень ОСОБА_1. про те, що вказана постанова слідчого суперечить дійсним обставинам справи, що підстави для її закриття є поверховими і не містять доказової бази, а висновки суду немотивовані.

    Заслухавши доповідача, думку прокурора Совгири І.Д., який підтримав свою апеляцію, пославшись на наведені в ній мотиви, обговоривши доводи апеляції, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляції прокурора без задоволення.

    Відповідно до вимог ст.ст. 22, 67 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи.

    Не зважаючи на те, що справа порушена прокурором 22.06.2007р., на протязі 3,5 років вона не знаходить свого законного вирішення Ленінським райсудом м. Вінниці неодноразово скасовувались постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи і закритті провадження по справі. Дані рішення залишені без змін апеляційним судом Вінницької області.

    Вказівки, надані ухвалою апеляційного суду, в повному об’ємі органом досудового слідства не виконані.

    Слідчий прийшов до висновку, що тілесні ушкодження ОСОБА_1. хоч і отримав, але не від дій ОСОБА_2 ОСОБА_4. та ОСОБА_3, оскільки доказів заподіяння потерпілому саме ними ушкоджень середнього ступеню тяжкості не здобуто, а тому ознак злочину в їх діях немає.

    При цьому слідчий не рахував, що ОСОБА_2 визнає нанесення одного удару кулаком в обличчя ОСОБА_1., що об’єктивно підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи від 22.02.2008р., відповідно якому у потерплого виявлено припухлість з осадженням та крововиливом під слизову оболонку верхньої губи, яка утворилась від однократної дії тупого предмету, яким міг бути кулак, в строк 23.03.2007р., що за ознакою розладу здоров’я до 6 днів відноситься до легких тілесних ушкоджень.

    Не дано оцінки діям ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно того, що вони безпричинно зупинили автомобіль Росади, взявшись за руки, перекрили проїжджу частину дороги, після чого йому були заподіяні тілесні ушкодження.

    З показань потерпілого, особи, якими було скоєно злочин, з ним не були знайомі, ніяких стосунків до цього випадку він з ними не мав.

    Доводи апелянта щодо неврахування судом постанов про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 в зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 128 КК України, та відносно ОСОБА_2 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за фактом хуліганських дій, колегія суддів не приймає і вважає, що ці постанови прийняті передчасно, без оцінки всіх добутих доказів по справі.

    Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неповноту досудового слідства. Доводи апелянта про порушення судом вимог процесуального закону є безпідставними, оскільки в постанові від 30.09.2010р. зазначено, які дії необхідно виконати при проведенні додаткового розслідування.

    Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

    Апеляцію прокурора Совгири І.Д. залишити без задоволення, а постанову Ленінського райсуду м. Вінниці від 30 вересня 2010 року, якою скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Вінницької області від 7.04.2010р. про закриття провадження по кримінальній справі щодо заподіяння ОСОБА_1. тілесних ушкоджень середньої тяжкості – без змін.

    Судді:

Л.М. Ляліна В.П. Ващук К.Б. Слободян

    З оригіналом вірно: