Справа №2-12072/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 вересня 2010 року   Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Демидової В.К.

при секретарі – Поливяній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в м. Харцизьку про визнання дій неправомірними і зобов’язання провести перерахунок  пенсії ,-

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що він  був інвалідом 3 групи, з 02.10.2007р. є інвалідом 2 групи  внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і знаходиться на обліку у відповідача, який виплачує їй пенсію по інвалідності.  Відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  встановлено, що розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, 3 групи – 6 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до ст.. 50 вказаного закону передбачена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі інвалідам 2 групи 75% мінімальної пенсії за віком, інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком. При цьому відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір його пенсії повинен визначатися, виходячи із розміру прожиткового мінімуму. Однак відповідач відмовив йому в перерахунку розміру призначеної пенсії з 01.11.2005р., пославшись на те, що в даному випадку пенсія призначена  правомірно з урахуванням постанови КМУ №1 від 3.01.2002г. Вважає відмову відповідача здійснити з 01.11.2005р. по 01.11.2006р. перерахунок пенсії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, незаконною, оскільки вона суперечить вимогам Конституції України та законам України і вищевказані постанови КМУ звужують та обмежують її права, що заборонено. Просить визнати неправомірною відмову відповідача здійснити з 01.11.2005р. по 01.11.2006р. перерахунок призначеної пенсії та зобов’язати його здійснити такий перерахунок, виходячи з розміру прожиткового мінімуму.

    В судове засідання позивач не прибув, подав заяву про слухання  справи у його відсутність, позов підтримує.

    Представник відповідача в суд не прибув, надав суду заяву про слухання справи у його відсутність, надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначає, що позов не визнає, оскільки позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.. 54 якого встановлює, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається КМУ. На виконання вказаних вимог КМУ була прийнята постанова №1 від 3.01.2002р., яка передбачає, що розрахунок пенсії вказаним особам проводиться, виходячи з розмірі 19,91грн (з 1.09.2004р. – 22,30грн). Виходячи з цих постанов позивачу призначена пенсія.  Вважає, що ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в даному випадку не може бути застосована, оскільки вона застосовується виключно для визначення розміру пенсії, яка призначена згідно з цим законом, а позивачу призначена пенсія згідно з Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  Просить в позові відмовити.

    Суд, дослідивши обставини справи, находить позов обґрунтованим та таким, що  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

    Суд встановив, що позивач був інвалідом 3 групи, з 02.10.2007р.  є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, отриманого під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і має право на пільги, встановлені законодавством для вказаної категорії громадян.

    Позивач знаходиться на обліку в УПФУ м. Харцизька і отримує пенсію по інвалідності у зв’язку з захворюванням, яке пов’язано з ліквідацією аварії на ЧАЕС.

    19.01.2010р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок з 01.11.2005р. призначеної пенсії.

    Згідно рішення №33 від 03.02.2010р. в перерахунку пенсії відмовлено.

    Згідно з інформацією відповідача позивачу встановлена та з 1.11.2005р. виплачується пенсія по інвалідності (3 група) в розмірі 651,55грн.  Розмір пенсії визначений з урахуванням постанови КМУ №1 від 3.01.2002р., № 894 від 13.07.2004р.

    Так, відповідно до постанови КМУ №1 від 3.01.2002р. розрахунок пенсій, передбачених ст.. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проводиться, виходячи з розміру 19,91грн., з 1.09.2004р. відповідно до постанови КМУ № 894 від 13.07.2004р. – 22,30грн.

    Однак суд вважає, що пенсія в зазначеному розмірі нарахована та виплачується позивачу неправомірно, і не приймає до уваги відповідні доводи відповідачів за наступними підставами.

    Так, відповідно до  ст.. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Згідно ст.. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення по реалізації конституційних прав громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, в частині пенсійного забезпечення.

    Так, відповідно до ст.. 49 вказаного закону пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

    Згідно ст.. 54 вказаного закону розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, інвалідів 3 групи – 6 мінімальних пенсій за віком.

    Приписи вказаної статті співпадають з положеннями п.4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ №523 від 30.05.1997р.

    Відповідно до ст.. 50 вказаного закону передбачена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі інвалідам 2 групи 75% мінімальної пенсії за віком, інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком.

    Ч.3 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними згідно з Законом України від 17.11.2005р. № 3108, який набрав чинності 13.12.2005р. визначає, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва або захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи проводиться  на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    Відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму на кожний рік встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

    Враховуючи принцип верховенства права, закріплений ст.. 8 Конституції України,  принцип пріоритетності  законів над урядовими нормативними актами, у зв’язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору  підлягає застосуванню саме ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова КМУ №1 від 3.01.2002р., на підставі якої позивачу  визначена пенсія.

Посилання відповідача на зазначену постанову є безпідставними, оскільки також спростовуються приписами ст.. 92 Конституції України, якою передбачено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, ст.. 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону, п. 13,16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим законом, інші закони України і нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Крім того, згідно з ст.. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до основних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Ст.. 19 вказаного закону зазначає, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Також суд звертає увагу, що ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМУ надано право встановлювати порядок нарахування та виплати пенсій, а постанова КМУ №1 від 3.01.2002р. визначила суму, виходячи з якої розраховуються пенсії, тобто при  прийнятті вказаної постанови КМУ вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки поняття «порядок» і «розмір» в силу різного правового навантаження не є тотожними.

    У зв’язку з цим, суд вважає дії відповідача, які виразилися  у відмові  провести позивачу  з 01.11.2005р. по 01.11.2006р. перерахунок розміру призначеної пенсії як інваліду 3  групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, неправомірними та вважає необхідним зобов’язати відповідача провести з 01.11.2005р. по 01.11.2006р.  перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

    На підставі викладеного, позовні вимоги слід задовольнити.

    Керуючись ст.. 8,19,22,92 Конституції України, ст.. 49,50,54,67,71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.. 1,10,11,60,159,212-215 ЦПК України , суд ,-

ВИРІШИВ:

    Позов   ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в м. Харцизьку про визнання дій неправомірними і зобов’язання провести перерахунок  пенсії задовольнити.

    Визнати неправомірною відмову УПФУ в м. Харцизьку провести ОСОБА_1  з 01.11.2005р.  по 01.11.2006р. перерахунок розміру призначеної пенсії як інваліду 3  групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

    Зобов’язати УПФУ в м. Харцизьку провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.11.2005р. по 01.11.2006р. як інваліду 3 групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням фактично здійснених виплат.

    Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області, протягом 10 днів з дня його проголошення.

    Суддя: