АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
06 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Якименко М.М.,
Суддів : Чуприни В.О.,Морозовського В.І.,
При секретарі : Сніжко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колективного будівельно-монтажного підприємства « БМУ-2» про поновлення на роботі,стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності за апеляційною скаргою Колективного будівельно-монтажного підприємства « БМУ-2» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 серпня 2010 року ,-
в с т а н о в и л а :
В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Колективного будівельно-монтажного підприємства « БМУ-2» про поновлення на роботі,стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Позовні вимоги мотивував тим, що працював у відповідача на посаді водія з 20.05.1992 року. Наказом №12-к від 02.04.2010 року був звільнений з займаної посади , в зв’язку із скороченням штату робітників , відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України.
Вважає своє звільнення незаконним та обґрунтованим його неугодною для керівництва поведінкою , яка виражалась у відстоюванні своїх прав. ОСОБА_1 вказує, що при його звільненні не було враховано, що він є пайщиком даного підприємства, тривалий час порівняно з іншими водіями, роботи на підприємстві, наявність у нього на утриманні доньки та матері. Крім того 29.01.2010 року було винесено наказ №7 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності , за що було оголошено догану. Даний наказ ОСОБА_1 вважає також не законним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки трудової дисципліни він не порушував,прогулів не вчиняв, а виходив на роботу в порядку, який існував на підприємстві протягом року, а саме за викликом керівництва.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 11.08.2010 року позов було задоволено.
Скасовано наказ №7 від 29.01.2010 року Колективного будівельно-монтажного підприємства « БМУ-2» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія 1 класу Колективного будівельно-монтажного підприємства « БМУ-2» .
Стягнуто з Колективного будівельно-монтажного підприємства «БМУ-2» на користь ОСОБА_1 7561,23 гривень заробітної плати за час вимушеного прогулу, 1800,00 гривень витрат на правову допомогу. А також на користь держави судові витрати.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць в розмірі 2215,25 гривень було допущено до негайного виконання.
Не погодившись з таким рішенням Колективне будівельно-монтажне підприємство « БМУ-2» подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про його скасування, в зв’язку з порушенням судом норм процесуального та матеріального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заслухавши пояснення учасників судового розгляду вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено , що при скороченні посади водія на Колективному будівельно-монтажному підприємстві « БМУ-2» звільненню підлягав один водій.
ОСОБА_1 працював на підприємстві з 1992 року, був притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише 29.01.2010 року, є пайщиком підприємства, має кваліфікацію водія 1 класу.
В порівнянні інший водій ОСОБА_2 , який залишився на підприємстві , працює з 26.05.2009 року, пайщиком підприємства не являється. Інші два водія також мають кваліфікацію водія 1 класу.
З протоколу засідання комісії з розгляду питання про звільнення працівників, в зв’язку з скороченням чисельності або штату та визначення переважного права на залишення на роботі від 28.01.2010 року №1 , перевагу іншим водіям було надано виключно , в зв’язку з тим, що ОСОБА_1 порушував трудову дисципліну , на відміну від інших водіїв, а тому має нижчу продуктивність праці.
Відповідно до наказу № 7 від 29.01.2010 року ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни. Відповідно до даного наказу ОСОБА_1 був переведений з 14.01.2010 року по 14.02.2010 року на роботу бетонярем , до роботи не приступив, був відсутній на роботі з 14.01.2010 року.
Проте, як правильно зазначив районний суд , з даного наказу не зрозуміло , до виконання якої саме роботи не приступив ОСОБА_1 , на якому саме робочому місці він був відсутній, а також не вказано протягом якого саме часу позивач був відсутній на роботі.
Районним судом було встановлено, що за відсутності роботи на підприємстві, працівники, в даному випадку водії на роботу не виходять , а їх викликають за наявності такої шляхом виклику по телефону. Такий порядок існував на підприємстві. В зв’язку з тим, що ОСОБА_1 відмовився від переводу на роботу бетоняра, а роботи для водіїв не було,що викликано було значним зменшенням обсягом перевезень, він на роботу підприємством не викликався.
За казаних обставин висновок суду про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і відповідно скасування такого наказу є правильним.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 фактично не було переведено на роботу бетоняра, в зв’язку з відсутністю його згоди на таке переведення.
Висновок районного суду про те, що ОСОБА_1 було знято 1 бал за порушення трудової дисципліни, відповідно до акту 21.04.2009 року щодо його відмови виконувати роботу на іншому автомобілі, не можна розцінювати , як порушення трудової дисципліни, оскільки відповідного наказу про порушення такої підприємством не видавалось.
Судом першої інстанції встановлено порушення норм ст.49-2 КЗпП України підприємством, а саме попередження працівника про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці, оскільки ОСОБА_1 було попереджено 29.01.2010 року тільки про можливе звільнення . На час попередження змін в організації виробництва і праці підприємством затверджено не було. Такі зміни були затверджені лише 26.03.2010 року при затвердженні штатного розкладу підприємства з двома, а не трьома водіями, який вводився лише з 01.04.2010 року.
Відповідно до п.5.8 Статуту підприємства рішення про звільнення власників( якими є пайщики, а саме позивач) з ініціативи адміністрації здійснюється правлінням підприємства. Проте правління питання про звільнення ОСОБА_1 з роботи не розглядало.
Постановляючи рішення по даній справі, суд правильно застосував норми цивільного законодавства до правовідносин, що склались між сторонами, дав їм належну правову оцінку, а відтак доводи апеляційної скарги безпідставні і до уваги не приймаються.
За таких обставин, рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Колективного будівельно-монтажного підприємства « БМУ-2» відхилити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: