Справа № 2-362  

2010 рік  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 13 жовтня  2010 року                                        Теплицький районний суд Вінницької області

в складі : головуючого – судді Нагорнюка С.В.,

за участю секретаря - Грушовенко О.В.,

позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -  

у с т а н о в и в:  

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказав  , що у 2008 році він передав під розписку ОСОБА_2 25000 грн. на купівлю транспортного засобу марки «Шкода Октавіа», в якій відповідачка зобов’язувалась повернути зазначену суму до 30 липня 2010 року. У встановлений строк відповідачка не повернула позивачу борг. Стала уникати зустрічі з ним, а при розмові борг обіцяла скоро повернути. Відповідачка прострочила виконання зобов’язання на 46 днів.  

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Пояснив, що у 2009 році він передав 50000 грн. через  відповідачку борг ОСОБА_3, який позичили його син та дочка відповідачки на купівлю автомобіля. В січні 2010 року їх діти перестали спільно проживати. Так як ним було повністю сплачено суму боргу, то вважає, що половину, тобто 25000 грн. має сплатити відповідачка, оскільки автомобіль залишається ОСОБА_4, і в січні 2010 року відповідачкою написано розписку про повернення йому 25000 грн., коли вона забирала свою дочку.  

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що її дочка ОСОБА_2 проживала однією сімє’ю без реєстрації шлюбу з сином позивача з ОСОБА_5 у м. Тернополі. В січні 2007 року вони придбали автомобіль «Skoda Octavia Tour». Для придбання даного автомобіля вони позичили у дядька ОСОБА_4 - ОСОБА_3  кошти в сумі 50000 грн. і зобов’язувались за усною домовленістю повернути протягом двох років. У 2009 році позивач повернув частинами кошти через її дочку 50000 грн. ОСОБА_3. У січні 2010 року її дочка перестала спільно проживати із сином позивача. З  своїм чоловіком вона приїхала в с. Гуменці  Хмельницької області, щоб забрати свою дочку із внуком додому.  Позивач разом із своєю дружиною та сином не випускали їх із свого будинку, погрожували, шантажували, наполягали, щоб вона повернула їм кошти в сумі 25000 грн., які їх сім’я повернула ОСОБА_3 за автомобіль який залишився її дочці із кредитом і боргом. Сказали, якщо вона не напише розписку, то з будинку не випустять. В зв’язку з чим вона була змушена написати розписку  про повернення коштів в сумі 25000 грн. позивачу, перебуваючи у великому стресі і переживаючи за свою дочку та внука. Взагалі ніяких грошей від ОСОБА_1 вона не отримувала.            

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він проживав разом із дочкою відповідачки ОСОБА_2. Під час спільного проживання вони придбали автомобіль. На придбання якого позичили гроші в сумі 50000 грн. у дядька ОСОБА_2, ОСОБА_3, які зобов’язувалися йому повернути через два роки. У них коштів не було, тому його батько ОСОБА_1 дані кошти повертав через відповідачку ОСОБА_2 частинами. 25000 грн. вони витратили на оформлення автомобіля, 25000 грн. витратили на житлово-комунальні послуги. У них із дочкою відповідачки сімейні стосунки не склались і вони припинили спільне проживання. В січні 2010 року коли батьки забирали ОСОБА_4  із сином, то з їх  сторони  тиску не було. Відповідачка добровільно написала розписку про повернення позивачу 25000 грн., так як 50000 грн. були повернуті його батьком.          

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона проживала разом із сином позивача ОСОБА_5. Під час спільного проживання вони вирішили придбати автомобіль, на який коштів не вистачало, тому вони вирішили оформити кредит  у банку, який вона оформила на себе, а ще 50000 грн. позичили в її дядька ОСОБА_3, які повернули йому частинами ще у 2009 році. Гроші повертали через неї, які передавав  позивач ОСОБА_1 особисто їй. Відповідачка грошей від позивача не отримувала.                

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він є рідним братом чоловіка відповідачки. До нього звернулися син позивача та дочка відповідачки з проханням позичити їм гроші в сумі 50000 грн. на придбання автомобіля. Він їм позичив зазначену суму, яку вони йому повернули частинами. Гроші повертала племінниця ОСОБА_4. Відповідачка ОСОБА_2 автомобіля не купувала. Претензій ніяких  він до них не має.  

Судом встановлено, що діти позивача та відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали разом однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного шлюбу вирішили придбати автомобіль, коштів на який не вистачало, тому вирішили оформити кредит в банку, який дочка відповідачки ОСОБА_4 оформила на себе, а ще 50000 грн. позичили в її дятька ОСОБА_3, котрі зобов’язувались повернути. У 2009 році кошти були повернуті позивачем ОСОБА_1 частинами, через дочку відповідачки. У 2010 році діти сторін у справі припинили спільне проживання. Коли приїхали батьки ОСОБА_4, щоб забрати її із внуком додому, то сім’я позивача почала вимагали від них повернути їм 25000 грн., так як кошти в сумі 50000 грн. повертав позивач. Відповідачка написала під тиском розписку, в якій лише вказується, що вищезгадану суму відповідачка зобов’язується повернути в строк до 30.07.2010  року.  

Гроші в сумі 50000 грн. було повернуто ОСОБА_3 у  2008 – 2009 роках, а розписка була написана 2010 році, коли відповідачка приїхала за дочкою та внуком, щоб їх забрати до себе додому.  

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики).   Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей  .  

У відповідності до ст.1047 ч.2 ЦК України на підтвердження укладення  договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або  інший  документ,   який  посвідчує  передання  йому позикодавцем визначеної грошової суми  . Однак згідно наданої суду розписки не вказано, що відповідачка одержала від позивача гроші.    

Згідно роз’яснення п.8 постанови ПВС України за №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено,   що не  є  укладеними  правочини  (договори),   у   яких відсутні   встановлені  законодавством  умови,  необхідні  для  їх укладення (не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення  правочину  потрібна його  передача тощо  ).  

Як встановлено, позивач передав 25000 грн. відповідачці ОСОБА_2 у 2008 році, а  розписка написана в січні 2010 року, що підтверджує написання даної розписки під тиском і відсутності передачі коштів ОСОБА_1 ОСОБА_2, а  тому правочину між ними не було укладено і позов не підлягає задоволенню.  

Керуючись ст.   1051   ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 213- 215 ЦПК України, суд, -      

в и р і ш и в:  

  В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу   відмовити.  

  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  десяти днів з дня проголошення рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу  не було подано.      

Суддя: