Судове рішення #113532
Справа № 22-а-325/2006р

Справа № 22-а-325/2006р.                            Головуючий по 1   інстанції КаларашАЛ.

Категорія 41                                              Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого      -       Лисенка П.П.,

суддів: Данилової О.О., Довжук Т.С,

при секретарі судового засідання Негрун І.О.,

за участю позивача              ОСОБА_1,

представника позивача             ОСОБА_2,

представника відповідача                Одноор Н.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від  15 травня 2006 року за позовом

ОСОБА_1

до

Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області

(далі - Веселинівська адміністрація)

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди і скасування розпоряджень голови райдержадміністрації про

накладення дисциплінарних стягнень,

ВСТАНОВИЛА:

01 березня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Веселинівської адміністрації про поновлення його на роботі на посаді начальника управління праці та соціального захисту населення Веселинівської адміністрації, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 5000 грн. моральної шкоди та скасування п. 1 розпоряджень голови Веселинівської адміністрації від 21 липня 2005 року, 28 липня 2005 року і 26 грудня 2005 року.

Позивач зазначав, що з 1998 року знаходився з відповідачем в трудових відносинах. Розпорядженням від 26 грудня 2005 року він був звільнений з вказаної посади на підставі ст. 6; ст. 11; ч. 1 п. З ст. 39; ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» і п. З ст. 40 КЗпП України. Вказане звільнення, як і розпорядження про накладення на нього дисциплінарних стягнень, вважає незаконними, так як відповідачем при накладенні дисциплінарних стягнень та його звільненні порушені вимоги законодавства про працю.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив його позов задовольнити.

Постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено скасувати розпорядження голови

 

Ввселинівської адміністрації від 21 липня 2005 року про оголошення догани ОСОБА_1 В іншої частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови йому в позові, а саме:

·       скасування розпорядження від 28 липня 2005 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення за неналежне виконання функціональних обов'язків;

·       скасування розпорядження від 26 грудня 2005 року про його звільнення;

·       поновлення на роботі;

·       стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

·       стягнення 5000 грн. моральної шкоди скасувати та постановити нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду постановлено без з'ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування п.1 розпорядження голови Веселинівської адміністрації № 296-р від 21 липня 2005 року про оголошення догани позивачу за неналежну організацію контролю по утриманню одиноких престарілих в стаціонарному відділенні для людей похилого віку в с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане дисциплінарне стягнення накладено на ОСОБА_1 без дотримання ст. 149 КЗпП України, та про відсутність порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни. Тому суд обгрунтовано задовольнив позов в цій частині.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову про скасування розпорядження голови Веселинівської адміністрації № 309-р від 28 липня 2005 року про оголошення догани ОСОБА_1 за неналежне виконання функціональних обов'язків, незадовільний стан по виконанню функцій і завдань, покладених на управління праці та соціального захисту населення, суд першої інстанції правильного виходив з того, що вказане дисциплінарне стягнення відповідачем накладено відповідно до вимог чинного трудового законодавства. Тому суд обгрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 систематично порушував трудову дисципліну, а тому його звільнення по п. З ст. 40 КЗпП України з посади начальника управління праці і соціального захисту населення є законним та обґрунтованим.

Між тим, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, що відповідно до п. З ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування в цій частині оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення.

На підставі п.З ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до цього працівника застосовувались заходи дисциплінарного стягнення або громадського впливу у встановленому для цього порядку.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 (зі змінами від 01 квітня 1994 року № 4; від 26 жовтня 1995 року № 18 та від 25 травня 1998 року № 15) за передбаченими п. З ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

 

Виходячи з цього, при звільненні працівника за п. З ст. 40 КЗпП України адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання вказаних обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які і коли проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень.

Між тим, згідно акту службового розслідування щодо дій начальника управління праці та соціального захисту населення Веселинівської адміністрації ОСОБА_1 від 06 жовтня 2005 року (том 1 а.с. 25-26), який став однією з підстав звільнення позивача, комісія зробила висновок про те, що виконання контрольних доручень управлінням праці та соціального захисту населення райдержадміністрації здійснюється із постійним порушенням термінів, результати інформацій потребують доопрацювань та принципових виправлень і містять у собі недостовірні та неточні дані, що свідчить про неналежне контролювання ОСОБА_1 роботи заступників і інших працівників управління.

З розпорядження № 131 від 26 грудня 2005 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнений за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього посадовою інструкцією начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації (том 1 а.с. 42).

Вказане свідчить про те, що відповідач обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання ОСОБА_1 трудових обов'язків (без вказівки на конкретний проступок) при застосуванні такого крайнього заходу як звільнення, не врахував положень ст. 149 КЗпП України, згідно з якими при обранні виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок та попередню роботу працівника.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в грудні 2004 року, тобто за рік до звільнення, ОСОБА_1, як начальник управління праці та соціального захисту населення Веселинівської адміністрації, характеризувався заступником голови Веселинівської адміністрації з позитивної сторони (том 1 а.с. 27), пропрацював на цій посаді з 30 квітня 1998 року та згідно рішення атестаційної комісії від 15 грудня 2004 року відповідав займаній посаді ( том 1 а.с. 28). Також ОСОБА_1 позитивно характеризується керівництвом Миколаївської обласної адміністрації, про що свідчить лист представника уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 06 вересня 2005 року (том 1 а.с. 31).

Крім того, матеріалами справи підтверджується наявність конфліктних стосунків між позивачем та головою Веселинівської адміністрації і знаходження позивача з 13 травня 2005 року по 11 листопада 2005 року (з невеликими перервами) на лікарняному (том 2 а.с. 57), що позбавляло його можливості належно виконувати трудові обов'язки.

Наведені обставини свідчать про те, що позивача було звільнено незаконно, а його позовні вимоги про поновлення на роботі обґрунтовані та підлягають задоволенню на підставі ст. 235 КЗпП України.

Обґрунтовані вимоги позивача і щодо стягнення з відповідача оплати за час вимушеного прогулу, які підлягають частковому задоволенню на суму 2056 грн. 92 коп.

Підлягають задоволенню на підставі ст. 237-1 КЗпП України і позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, тому що судом встановлено порушення його трудових прав, які підлягають відновленню.

Визначаючи її розмір, колегія суддів враховує характер спору, задоволення основних вимог, що частково компенсує моральні страждання позивача, і вважає, що 500 грн. будуть достатньою сумою для її відшкодування.

Керуючись ст. 195, 198,202,205 КАС України, колегія суддів

 

ПОСТАНОВИЛА;

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2006 року в частині відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнення 5000 грн. моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.

Позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління праці та соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Стягнути з Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області на користь ОСОБА_1 2056 грн. 92 коп. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також 500 грн. моральної шкоди.

В іншій частині вказану вище постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.

Головуючий:    підпис

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація