Справа № 22ц-1136\2006р.
Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Доповідач: Ішутко В.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2006 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - Заболотного В.М.,
суддів - Ішутко В.М., Литвиненко І.В.
при секретарі - Котляр І.І., Гавриленко Ю.В.
з участю: ОСОБА_1, сторін, їх представників
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 20 вересня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління ветеринарної медицини в Чернігівській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди,
встановив:
В березні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління ветеринарної медицини в Чернігівській області про поновлення на роботі на посаді директора, завідуючого бактеріологічним відділом Чернігівської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що наказом НОМЕР_1 від 5 березня 2005 року його було звільнено з роботи на підставі п.1ст.41 КЗпП України/ за одноразове грубе порушення трудових обов"язків/. Підставою звільнення його з роботи була постанова про порушення дисциплінарного провадження Чернігівського міжрайонного прокурора від 05.03.2005 року, яким була проведена перевірка дотримання вимог ветеринарного законодавства в Чернігівській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини, керівником якої він був. За розпорядженням начальника управління НОМЕР_2 від 21.02.2005 року "Про перевірку роботи Чернігівської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини" була створена комісія для перевірки діяльності очолюваної ним лабораторії і яка була проведена під час його хвороби з 14.02.2005 року по 25.02.2005 року. Комісією були виявлені недоліки в роботі лабораторії, які відтворені в довідці від 05.03.2005 року, і матеріали перевірки були направлені до прокуратури, яка по суті продублювала недоліки виявлені при перевірці комісією і винесла постанову про дисциплінарне провадження за неналежне виконання позивачем своїх посадових обов"язків.
Позивач посилається, що приймаючи до нього крайню міру - звільнення з роботи адміністрацією не врахована ступінь тяжкості виявлених в його роботі недоліків, форма вини, яка шкода спричинена внаслідок недоліків і не взято до уваги попередню роботу, як це передбачено ст. 149 КЗпП України. Крім того, він є депутатом Варвинської районної ради Чернігівської області, тому його звільнення з ініціативи власника неможливе без попередньої згоди відповідної ради.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2005 року позовні вимоги задоволенні частково.
ОСОБА_2 поновлений на роботі на посаді директора, завідувача бактеріологічним відділом Чернігівської обласної лабораторії ветеринарної медицини з 5 березня 2005 року.
Стягнуто з управління ветеринарної медицини в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 4967грн.16 коп. середнього заробітку за вимушений прогул та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В частині поновлення на роботі та стягнення 769 грн. 56 коп. рішення допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 20.09.2005 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а також видати ухвалу про поворот виконання рішення суду щодо сум, сплачених по рішенню, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним і прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, висновок суду про те, що при вирішенні питання про дисциплінарне стягнення Управлінням було порушено терміни його застосування не відповідає дійсності, оскільки свідок ОСОБА_3, тобто особа, якій безпосередньо була надана протизаконна вказівка засвідчила, що така вказівка була надана на початку листопада 2004 року, а звільнення відбулось 05 березня 2005 року.
Апелянт зазначає, що рішення про звільнення ОСОБА_2 було прийнято на виконання постанови прокуратури про порушення дисциплінарного провадження відносно нього та з врахуванням двох попередніх доган, які були застосовані до нього. Крім того, суд не врахував, що за порушення, за які було звільнено позивача, прокуратурою порушено кримінальну справу. Також судом неправильно вирішено питання щодо порядку стягнення грошових сум, оскільки на період, протягом якого тривали судові слухання, на посаду директора не було призначено іншу особу, тому фактично фонд заробітної плати директора в лабораторії зберігся і виплата заробітної плати повинна була бути призначена судом за рахунок коштів лабораторії. Також незрозуміло з яких міркувань виходив суд, призначаючи 1000 грн. моральної шкоди, при тому, що безпосередньо в рішення зазначається, що позивач нічим не довів своїх вимог щодо призначення взагалі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, їх представників, апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Поновлюючи ОСОБА_2 на роботі та стягуючи на його користь заробітну плату за вимушений прогул з управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, суд виходив з того, що на день видання наказу про звільнення позивача з роботи минув строк, протягом якого може бути застосоване до працівника дисциплінарне стягнення, а тому звільнення з роботи є протиправним.
Проте, до такого висновку суд дійшов в порушення вимог ст.ст. 33, 311 п.4 ЦПК України.
Так, по справі встановлено, що ОСОБА_2 працював директором, завідувачем бактеріологічним відділом Чернігівської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, яка є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків.
Звільнений наказом начальника управління ветеринарної медицини в Чернігівській області НОМЕР_1 від 05 березня 2005 року на підставі постанови Чернігівської міжрайонної прокуратури про порушення дисциплінарного провадження від 05.03.2005 року.
Позов про поновлення на роботі пред"явлений до Управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, проте, в трудових відносинах позивач перебував з лабораторією ветеринарної медицини в Чернігівській області, яка лише підпорядковувалась управлінню ветеринарної медицини в області, є державною установою і утримується за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету.
Відповідно до п.11 Положення про обласну державну лабораторію ветеринарної медицини, директор лабораторії призначається і звільняється з посади начальником Управління ветеринарної медицини в області згідно з чинним законодавством.
Поновивши позивача на роботу в управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, суд в порушення зазначених вимог ЦПК України, не притягнув до участі в справі належного відповідача, з яким позивач перебував у трудових відносинах, та не обговорив питання про можливість притягнення до участі в справі в якості третьої особи - особу, яка видала наказ про звільнення з роботи - начальника управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, тобто суд вирішив питання про права і обов"язки осіб, які не брали участь у справі, що відповідно до ст.311 п.4 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд.
Крім того, стягуючи заробітну плату за вимушений прогул, суд виходив з того, що середньоденна заробітна плата позивача становить 34 грн.98 коп., проте, суд не звернув увагу на те, що довідка про заробітна плата позивача не відповідає вимогам Постанови КМ України №100 від 8 лютого 1995 року.
За таких обставин, постановлене судом рішення не може вважатись законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст.303, 307, 311 п.4, 313, 314, 315, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 20 вересня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд, в іншому складі.
Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.