СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
11 жовтня 2007 року | Справа № 2-19/15481.1-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Щербіна Дмитро Сергійович, довіреність № 45/100 від 25.05.07;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 12.07.2007 по справі № 2-19/15481.1-2006А
за позовом Підприємства "АОММ-Компані" (вул. К. Лібкнехта, 36-51, Сімферополь, 95000)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі № 0008722301/0 від 08.06.2004. Згідно оскаржуваного податкового рішення позивачеві визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 15208,76 грн. на підставі підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000, та статті 1,4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185 від 23.09.1994.
Постановою місцевого господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2007 у справі № 2-19/15481.1-2006 А (суддя В.І. Мокрушин) позов задоволено, визнане нечинним оскаржуване податкове повідомлення-рішення у частині визначення податкових санкцій як податкового зобов’язання позивача.
При прийнятті постанови господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сума пені за порушення норм Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” не є податковим зобов’язанням, у зв’язку з чим не може виникнути також право податкової застави.
Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим оскаржує постанову суду у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм процесуального та матеріального права.
Так, апелянт зазначає, що позивачем пропущено річний термін звернення до суду за захистом порушеного права. Крім того, директор підприємства „АОММ-компані”, на думку відповідача, не мав права звертатись до суду.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно з пунктом 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до підпункту „г” пункту 4.2. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” не є спеціальним Законом з питань оподаткування.
Спеціальним законом, який встановлює вичерпний перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), є Закон України „Про систему оподаткування” N 1251-XII від 25.06.1991.
Пеня за порушення термінів розрахунків в зовнішньоекономічній діяльності зазначеним Законом не встановлена в якості податків і зборів, а тому не є податковим зобов’язанням і не може бути нарахована відповідно до підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність визначення позивачу штрафних санкцій як податкового зобов’язання, та застосування податкової застави на підставі Закону України № 2181 від 21.12.2000.
Доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки у матеріалах справи відсутні докази скористання відповідачем права, передбаченого пунктом 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надані належні докази, підтверджуючі підписання позову неповноправною особою.
На підставі викладеного, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2007 у справі № 2-19/15481.1-2006 А залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо ло Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді Ю.М. Гоголь
І.В. Черткова