СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
02 жовтня 2007 року | Справа № 2-14/7905-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Горошко Н.П.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Франковський Едуард Францович, довіреність №б/н від 19.05.2007, товариство з обмеженою відповідальністю „Агрохолдинг”;
відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю „Зерновий термінал „АБС”;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 26.07.2007 у справі №2-14/7905-2007
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" (вул.Кірова, 24, оф. 903,Херсон,73000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "АБС" (вул. Свердлова, 49-421,Керч,98320)
про спонукання до виконання господарського договору та стягнення штрафу усумі 17500,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2007 у справі № 2-14/7905-2007 (суддя Курапова З.І.) відмовлено в позові товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг” до товариства з обмеженою відповідальністю „Зерновий термінал „АБС” про спонукання до виконання господарського договору та стягнення штрафу в розмірі п’яти відсотків від вартості контракту за невиконання умов останнього в сумі 17500,00 грн.
Не погодившись із вказаним судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги –спонукати відповідача до належного виконання контракту та стягнення з нього на користь позивача вищевказаного штрафу.
Вимоги апеляційної скарги позивач мотивує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом, який, на думку апелянта, відмовив у позові з тих підстав, що спірний контракт є неукладеним через відсутність письмово оформленого графіку поставки, не враховано вимог статей 627, 628 Цивільного кодексу України, а також не звернуто увагу на ту осбставину, що чинним законодавством не визначено вказаний графік в якості суттєвої умови договору поставки, без наявності якого договір можна вважати неукладеним.
Апелянт зазначив у скарзі, що спірний контракт також не містить умови про обов’язок будь-якої зі сторін узгоджувати в письмовій формі графік поставки.
В обгрунтування своєї позиції заявник скарги посилається й на те, що контракт укладено у спрощений спосіб –шляхом обміну факсограмами на підставі статті 181 Господарського кодексу України, а також ту обставину, що матеріалами справи підтверджується факт повного і безумовного прийняття пропозиції укласти відповідний договір, а з урахуванням того, що відповідач не спростовує факту, що йому було відомо про належне виконання позивачем своїх зобов’язань, наявність зобов’язань кожної зі сторін за вказаним контрактом є встановленою.
У письмових додаткових поясненнях в обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт також зазначив, що судом не прийнято до уваги пояснення позивача щодо невиконання умов спірного контракту в частині обов’язку сторін за допомогою факсу підписати та обмінятись оригіналом контракту, посилаючись на ту обставину, що оскільки проект спірного контракту було виготовлено відповідачем, то не існує іншого способу обміну оригіналами контракту, окрім підписання відповідачем оригіналу контракту та направлення останнього в двох примірниках для підписання позивачу, після підписання контракту у спрощений спосіб.
Апелянт вважає неспроможними висновки місцевого господарського суду щодо відсутності у особи, яка підписала спірний контракт від імені відповідача, повноважень на таке підписання, оскільки посилання суду на відповідні документи й матеріали як на належні та допустимі докази, а також з огляду на матеріали листування між сторонами щодо укладення спірного контракту, стверджує про факт повного і безумовного прийняття пропозиції укласти відповідний договір.
Крім того, на думку заявника скарги, підписання спірного контракту неуповноваженою особою не є тотожним поняттям відсутності чи недостатності у юридичної особи від імені якої підписано контракт, необхідного обсягу цивільної дієздатності, а примірник факсокопії контракту з позначенням номеру факсу позивача та дати відправки є тільки у відповідача, який, отримавши контракт, звісно приховує його.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з урахуванням письмових додаткових пояснень до неї, відповідач, який був повідомлений належним чином і своєчасно про календарну дату, час і місце слухання справи, явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Враховуючи, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду згідно з частиною другою статті 96 Господарського процесуального кодексу України, а також беручи до уваги зміст норм статей 75, 77 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в даному судовому засіданні у відсутність повноважного представника відповідача.
Розглянувши справу повторно, в порядку та на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду встановила наступне.
28.04.2007 відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю „Зерновий термінал „АБС” –направив факсимільною поштою на адресу позивача контракт №2704\2007 від 27.04.2007 на поставку позивачу на умовах: СРТ –станція Херсон-Порт залізницею пшеничних гранульованих висівок українського походження, врожаю 2006 року, якості, визначеної контрактом, у кількості п'ятсот тонн за ціною 700 грн. з ПДВ за 1 тонну, з кінцевою датою поставки до 14.05.2007.
Відповідно до пункту 12.3. факсокопії контракту даний контракт і будь-які зміни, додатки та доповнення до нього до нього будуть дійсними лише за умови вчинення їх у письмовій формі та підписання уповноваженими на це особами обох сторін за факсом до отримання оригіналу.
Отже, за змістом вказаного пункту факсокопії контракту відповідач пропонував позивачеві підписати контракт у певному порядку, попередньо оформити факсокопії контракту та наступним оформленням оригіналу контракту. Тобто пропозиція відповідача укласти контракт висловлена в остаточному укладанні саме оригіналу контракту.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла висновку про необгрунтованість вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, факсокопія контракту з боку відповідача підписана неуповноваженою особою –менеджером комерційного відділу Чорною С.К. (яка працює за сумісництвом на підставі наказу по кадрах №1\3-ОК від 24.03.2005), що підтверджується матеріалами справи.
Доводи апелянта в частині обгрунтування висновків суду на підставі неналежних доказів є неспроможними, оскільки сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості, а місцевий господарський суд при прийнятті в якості доказів відповідних документів, правильно враховував інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також дослідивши всі надані матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору в частині визначення належності підпису конкретній особі (анкета, автобіографія, трудовий контракт, заява про надання відпустки) в їх сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність повноважень у зазначеної особи на підписання спірного контракту від імені відповідача.
Отже, є правильним висновок суду першої інстанції й про те, що факт підписання контракту Чорною С.К. не викликає сумніву, її підпис суттєво відрізняється від підпису директора відповідача Шимановського І.Б. на наданих відповідачем документах: наказі № 01-ОД від 28.02.2006., листах № 29\12\06 від 29.12.2006., № 25-01X07 від 25.01.2007.
Частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України втановлено, що особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною першою статті 238 Цивільного кодексу України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Відповідно до положень статті 241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим зокрема, у разі, якщо особа, від імені якої даний правочин було схвалено її представником із перевищенням повноважень, в подальшому схвалила цій правочин, а саме вчинила дії, що свідчать про прийняття вказаною особою правочину до виконання.
Судом встановлено, що повноважень (офіційно наданого відповідній особі права на здійснення якої-небудь діяльності, ведення справ) на підписання спірного контракту від імені відповідача вищезазначена особа не мала, а підписання документу від імені юридичної особи іншою особою замість зазначеній в цьому документі, не допускається.
Приймаючи до уваги ту обставину, що у факсокопії спірного контракту зазначено, що від імені відповідача контракт укладає директор І.Б.Шимановський, та з огляду на вимоги Національного стандарту України „Державна уніфікована система документації. УНІФІКОВАНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЙНО-РОЗПОРЯДЧОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003”, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, обов’язковий реквізит „підпис” складається з назви фактичної посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої –на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалів і прізвища, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про підписання спірного контракту від імені відповідача неуповноваженою особою.
Згідно з пунктами 5.3., 6.1. факсокопії вказаного контракту поставка товару та його оплата будуть здійснюватися поетапно відповідно з графіком поставки.
Відповідно до вимог частини другої статті 638, частини першої статті 640 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, і є укладеним з моменту одержання особою яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Отже посилання апелянта на принцип свободи договору та статті 627, 628 Цивільного кодексу України і чинне законодавство України у співвідношенні зі змістом пунктів 5.3, 6.1 факсокопії вказаного контракту є безпідставними. З цих же підстав є некоректним також й посилання заявника скарги на відсутність у спірному контракті умови про обов’язок будь-якої зі сторін узгоджувати в письмовій формі графік поставки.
Вивчивши матеріали справи, зокрема, зміст зазначеної факсокопії спірного контракту, та приймаючи до уваги вказані матеріально-правові норми, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що наявність графіку поставки є істотною умовою контракту, а оригінал договору та графік поставки сторонами не укладались.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано суду копії відповідного факсу з відміткою про його відправку відповідачу. При цьому судова колегія враховує, що з факту наявності у позивача факсокопії про прийняття пропозиції відповідача, обмін факсами зі всією необхідністю не витікає того, що сторонами укладений контракт у спосіб, зазначений у пропозиції контракту.
Крім того, посилання апелянта на пункт 12.3, зазначений в факсокопії спірного контракту, згідно з яким даний контракт і будь-які зміни, додатки та доповнення до нього до нього будуть дійсними лише за умови вчинення їх у письмовій формі та підписання уповноваженими на це особами обох сторін за факсом до отримання оригіналу, є неспроможним, оскільки сторонами не був укладений контракт у спосіб, зазначений у пропозиції контракту, а отже, умови щодо порядку внесення змін до контракту, викладені в зазначеному пункті, не можуть розповсюдживатись на відносини сторін в якості умов дійсно укладеного правочину.
Отже твердження апелянта про встановлення факту повного і безумовного прийняття відповідачем пропозиції укласти відповідний договір носить характер припущення та спростовуюється матеріалами справи, а також не забезпечено належними доказами, що вказує на необгрунтованість вищевикладених доводів заявника скарги з цього приводу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При цьому господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договору.
Згідно з частиною восьмою Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Беручи до уваги викладені матеріально-правові норми та враховуючи умови пропозиції відповідача –укладання після обміну факсами оригіналу контракту та складання графіку поставки, судова колегія вважає таким, що відповідає фактичним обставинам справи, висновок суду першої інстанції, що за відсутності оригіналу та графіку поставки, спірний контракт №2704\2007 від 27.04.2007 є неукладеним, тобто не породжує прав, зобов'язань і, як наслідок, відповідальність сторін, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення позовних вимог про спонукання виконати неукладений договір і стягнення штрафу за невиконання умов неукладеного договору.
Судом також вірно вирішено питання щодо розподілу судових витрат згідно з правилами статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги викладені норми матеріального права, а також те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а також не забезпечені належними доказами у відповідності до правил статей 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив відповідні ним висновки та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для зміни або скасування вказаного рішення суду відсутні.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2007 у справі № 2-14/7905-2007 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдінг” залишити без задоволення.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Н.П. Горошко
Ю.М. Гоголь