СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
02 жовтня 2007 року | Справа № 2-14/7443-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Горошко Н.П.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Цвігун Іван Маркелович, директор (повноваження перевірені) відкрите акціонерне товариство „Сімферопольське спеціалізоване автотранспортне підприємство –1205”;
відповідача: Карасьов Костянтин Миколайович, довіреність №116-Д від 01.03.2007, відкрите акціонерне товариство „Крименерго”;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сімферопольське спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1205" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 19.07.2007 у справі №2-14/7443-2007
за позовом відкритого акціонерного товариства "Сімферопольське спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1205" (вул. Москальова, 9/2,Сімферополь,95000)
до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)
про визнання неправомірним і відміну акта від 20.04.2007 №100957, визнання відсутності у відповідача права вимоги оплати у розмірі 10400,32грн. недорахованої електроенергії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 19.07.2007 у справі №2-14/7443-2007 відмовлено в позові відкритого акціонерного товариства „Сімферопольське спеціалізоване автотранспортне підприємство –1205” до відкритого акціонерного товариства „Крименерго” в частині вимог вважати авансом перераховану суму в рахунок наступних платежів за спожиту електроенергію та припинено провадження в іншій частині позовних вимог.
Не погодившись із вказаним судовим актом, відкрите акціонерне товариство „Сімферопольське спеціалізоване автотранспортне підприємство –1205” звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги позивач мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що актом №100957 від 20.04.2007 не встановлено факту крадіжки електроенергії, а відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.
Апелянт також зазначив в якості юридичних підстав вимог апеляційної скарги пункти 3.16, 3.17 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07. 1996 №28 (далі за текстом –Правила), яким встановлені відповідний порядок опломбування розрахункового засобу, який було порушено відповідачем.
На думку заявника скарги, суд першої інстанції не прийняв до уваги й ту обставину, що наявність відповідних пломб підтверджується тільки нарядом –завданням на перевірку пристроїв обліку електроенергії №Г-14/189 від 05.07.2005, який є по суті одностороннім документом, а акт за результатами виконаних робіт не був складений, а сторони у справі станом на 05.07.2005 не знаходились у відповідних договірних правовідносинах.
Апелянт вважає, що відповідачем порушено й пункт 2.1 Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем –юридичною особою Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 05.12.2001 №1197, посилання суду на те, що вважати авансом в рахунок наступних платежів суму в розмірі 10400,32 грн., перераховану на поточний рахунок відповідача, неможливо з тієї причини, що позивачем не зазначену відповідну суму, є необгрунтованим, що підтверджується відповідними документами, а висновок суду першої інстанції про непідвідомчість відповідних спорів господарським судам і припинення провадження в частині відповідних вимог є безпідставним.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача заперечував проти задоволення вимог останньої, відзиву на апеляційну скаргу не надав, просить залишити оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, наявному в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно, в порядку та на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду встановила наступне.
20.04.2007 в ході перевірки стану облікових засобів позивача, відповідачем, в особі своїх представників, встановлено порушення позивачем Правил, що полягали в зриві пломби енергонагляду №93328 з шафи обліку та неповідомленні своєчасно в письмовій формі споживачем електроенергії (позивачем) про дане порушення, у зв’язку з чим складено акт №100957.
27.04.2007 повноважна комісія відповідача ухвалила рішення (протокол №1273) про проведення перерахунку об'єму спожитої позивачем електроенергії, встановивши її вартість у розмірі 10400,32 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, 05.07.2005 повноважним представником позивача (Двигун І.М.) було прийнято на відповідальне зберігання пломби електропередавальної організації №93328 на шафі обліку та №93357 на вхідному рубильнику, а також дві пломби Держстандарту, про що свідчить наряд –завдання на перевірку пристроїв обліку електроенергії №Г-14/189, датований вказаною календарною датою /а.с. 28, т. 1/.
Відповідно до пункту 3.3 Правил відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.
Згідно з пунктом 3.16 Правил пломби електропередавальної організації мають бути встановлені на пристроях, що закривають первинні і вторинні кола живлення засобу обліку, двері комірок трансформаторів напруги, інших пристроїв, що унеможливлюють доступ до струмоведучих частин схеми обліку.
Пунктом 3.17 Правил встановлено, що в акті про пломбування мають бути зазначені місце встановлення кожної пломби, сторона, яка її встановила, сторона, відповідальна за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб на них.
Як правильно висновив суд першої інстанції, форма акта опломбування засобів обліку нормативними актами не встановлена, тому встановлення пломб на підставі зазначеного наряду –завдання не суперечить вимогам Правил, що виключає можливість вважати доводи заявника скарги в цій частині обгрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про необгрунтованість доводів позивача стосовно того, що зрив пломби нібито відбувся при крадіжці матеріальних цінностей невстановленими особами, про що відповідач був повідомлений по телефону, оскільки відповідальність за зберігання пломб несе позивач, а у випадку заподіяння йому шкоди третіми особами позивача не позбавлено права на звернення до винної особи із позовом у встановленому порядку. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими й відповідні доводи апелянта.
В свою чергу, оригінал акта від 09.04.2007, складеного повноважними представниками позивача на предмет відмови інспектора енергонагляду Кліщенка А.В. від його повідомлення про зрив плобми, наданий суду позивачем, не приймається в якості належного та допустимого доказу своєчасного повідомлення відповідача про відповідні події, оскільки є актом одностороннього характеру, та з факту його складання зі всією необхідністю не витікає факту своєчасного і належного повідомлення відповідача про пошкодження або зрив пломби.
З огляду на зміст вимог пунктів 6.40, 6.41 Правил щодо складення двостороннього акта порушень та використання відповідної Методики при визначенні об’єму недорахованої електроенергії у випадку встановлення відповідного порушення, а також на ту обставину, що акт порушень №100957 від 20.04.2007 підписано з боку споживача повноважною особою без будь-яких заперечень, зокрема, повідомлення енергопостачальника про зрив відповідної пломби внаслідок злочину, судова колегія вважає, що й висновок суду першої інстанції про відповідність вищезазначеного акта порушень Правил вимогам останніх, а також Методиці визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, зокрема пункту 2.1 Методики, є правильним.
При цьому, судова колегія звертає увагу й на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів (у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України) своєчасного та належним чином оформленого повідомлення відповідача про пошкодження або зрив пломби.
Таким чином, твердження апелянта про наявність підстав для застосування вимог абзацу другого пункту 1.2 зазначеної Методики, згідно з яким у разі своєчасного (до виявлення порушення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії) письмового повідомлення споживачем постачальника електричної енергії про пошкодження засобів обліку, пошкодження або зрив пломб Методика не застосовується, є неспроможним.
Отже, рішення комісії, зазначене в протоколі №1273 від 27.04.2007, про проведення перерахунку об'єму спожитої позивачем електроенергії, яким повноважний колегіальний орган відповідача встановив вартість останньої у розмірі 10400,32 грн., є обгрунтованим та таким, що відповідає вимогам Закону.
Щодо доводів заявника скарги про односторонній характер наряду –завдання на перевірку пристроїв обліку електроенергії №Г-14/189 від 05.07.2005 та відсутність акта за результатами виконаних робіт, судова колегія повинна зазначити, що вони є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами справи, у тому числі змістом вказаного документу /а.с. 28, т. 1/.
Доводи апелянта стосовно непідвідомчості відповідних спорів господарським судам і припинення провадження в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування акта порушень Правил, а також визнання недійсним рішення комісії, оформленого протоколом №1273 від 27.04.2007, про проведення перерахунку об'єму спожитої позивачем електроенергії, не приймаються судовою колегією з огляду на вимоги Господарського процесуального кодексу України і правову природу оскаржуваних позивачем актів, які не мають нормативного, обов’язкового характеру, були складені за результатами перевірок і вони породжують тільки права і обов’язки того суб’єкта, якому вони адресовані, тобто носять індивідуальний характер, а отже вимоги про їх скасування, визнання недійсними непідвідомчі господарським судам, у зв’язку з чим провадження у справі в частині таких позовних вимог правильно припинено на підставі п. 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно твердження позивача про те, що посилання суду на те, що вважати авансом в рахунок наступних платежів суму в розмірі 10400,32 грн., перераховану на поточний рахунок відповідача, неможливо з тієї причини, що позивачем не зазначену відповідну суму, є необгрунтованим, судова колегія має зазначити, що дане твердження є неспроможним, оскільки суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги, встановив, що позивачем не зазначена сума, яка перерахована їм за актом порушення Правил, обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, у тому числі статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а норму права, на підставі якої позивач вважає необгрунтованим одержання відповідачем будь-якої суми перерахованих позивачем коштів, позивачем не вказано, що з огляду на таку необхідну умову застосування зобов'язання про повернення безпідставно набутого майна, як відсутність правової підстави для придбання, або придбання за підставою, яка згодом відпала, вказує на неспроможність доводів апелянта й в цій частині.
При цьому суд апеляційної інстанції має зазначити, що доказу безпідставності одержання відповідачем вказаних грошових коштів, перерахування котрих, як стверджує позивач, було оформлено платіжним дорученням №122 від 22.06.2007, останній не довів.
Враховуючи вищевказані обставини та матеріально-правові норми, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не забезпечені належними доказами у відповідності до правил статей 34, 35 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробивши відповідні ним висновки, та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Разом з тим, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, суд апеляційної інстанції має звернути увагу на ту обставину, що постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 05.12.2001 N 1197 „Про затвердження Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем –юридичною особою Правил користування електричною енергією” втратила чинність згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 №562 „Про затвердження Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією”, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за №782/12656 та чинною на момент проведення відповідної перевірки.
Враховуючи, що відповідні матеріально-правові норми, які містяться в даному нормативному акті, за змістом не суперечать нормам, застосованим при розгляді справи по суті, суд апеляційної інстанції має всі підстави вважати, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з огляду на встановлені обставини, безумовних підстав для його скасування немає, оскільки рішення суду є правильним по суті та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, що виключає можливість його зміни або скасування.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2007 у справі №2-14/7443-2007 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Сімферопольське спеціалізоване автотранспортне підприємство –1205” залишити без задоволення.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Н.П. Горошко
Ю.М. Гоголь