ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
28.08.07 Справа № А-8/269
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого –судді Галушко Н.А.
суддів Процика Т.С.
Юрченка Я.О.
розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, м. Івано-Франківськ № 6351/10-039 від 10.02.2007 року (далі ДПІ в м. Івано-Франківську) та Приватного підприємства «Сіош», м. Івано-Франківськ № 14/А від 14.02.2007 року (далі ПП «Сіош», м. Івано-Франківськ)
на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2007 року
у справі № А-8/269
за позовом: ПП «Сіош», м. Івано-Франківськ
до відповідача: ДПІ в м. Івано-Франківську
про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення
за участю представників:
від позивача: Вінтоняк Є.Д. –представник, Шкраб’юк С.М. - директор
від відповідача: Ємчук А.В. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу.
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2007 року у справі № А-8/269 частково задоволено позовні вимоги ПП «Сіош», м. Івано-Франківськ: скасовано податкові повідомлення –рішення ДПІ в м. Івано-Франківську від 26.06.2003 року № 0004112600/0 та № 0004122600/0, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що податкові зобов’язання та податковий кредит позивачем визначались з порушенням пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно державною податковою інспекцією правомірно застосовано штрафні санкції, передбачені пп. 17.3.1 п. 17.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; позивач здійснював реалізацію покупних товарів зі складу підприємства, який не є пунктом продажу товарів у розумінні п. 3 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», оскільки на складі підприємства не здійснювалась торгівля за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток, а здійснювався лише відпуск товару, який було раніше оплачено в касі підприємства; оскільки судом першої інстанції зроблено висновки про відсутність факту торгівельної діяльності на складі підприємства, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за податковим повідомленням –рішенням № 0004112600/0 від 26.06.2003 року; штрафні санкції застосовані державною податковою інспекцією згідно податкового повідомлення - рішення № 0004112600/0 від 26.06.2003 року за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не є податковим зобов’язанням у визначенні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому дані норми не поширюються на зазначені штрафні санкції.
ДПІ в м. Івано-Франківську не погоджуючись з постановою господарського суду першої інстанції подано апеляційну скаргу № 6351/10-039 від 10.02.2007 року, в якій просить постанову суду скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме порушено норми Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Кодексу адміністративного судочинства України.
ПП «Сіош»не погоджуючись з постановою господарського суду першої інстанції також подано апеляційну скаргу № 14/А від 14.02.2007 року, в якій просить постанову суду скасувати в частині відмови в позові та прийняти нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме порушено норми Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:
ДПІ в м. Івано-Франківську проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП «Сіош»з дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2002 року по 01.04.2003 року, про що складено акт № 539/26-2/259-22192017 від 19.06.2003 року.
На підставі даного акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0004102600/0 від 26.06.2003 року, згідно якого позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 170,00 грн. штрафних санкцій; № 0005332600/3 від 31.10.2003 року, згідно якого позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 10126,00 грн. штрафних санкцій; №0004112600/0 від 26.06.2003 р. згідно якого позивачу визначено податкове зобов’язання за штрафними санкціями за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в сумі 99380,00 грн.; № 0004122600/0 від 26.06.2003 року, згідно якого позивачу визначено податкове зобов’язання за штрафними санкціями за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»в сумі 1800,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюванні податкові повідомлення –рішення прийняті податковим органом у червні та жовтні 2003 року.
15 листопада 2006 року ПП «Сіош»подано позовну заяву про скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ у м. Івано-Франківську № 0004102600/0 від 26.06.2003 року, № 0005332600/3 від 31.10.2003 року, №0004112600/0 від 26.06.2003 року та № 0004122600/0 від 26.06.2003 року.
При прийняті постанови судова колегія виходила з наступного:
Цивільним кодексом України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Кодексу).
Підпунктом 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.
У відповідності до ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строк давності складає 1095 днів.
Отже, судова колегія приходить до висновку, що позивачем подано позов про скасування податкових повідомлень –рішень із пропуском встановленого строку, що є підставою для відмови у задоволенні даного позову.
З огляду на вище викладене судова колегія приходить до висновку, про те, що постанову Господарського суду Івано-Франківської області слід скасувати частково, в частині задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 202, 205, 207 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. В задоволенні апеляційної скарги ПП «Сіош» відмовити.
2. Апеляційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську задоволити.
3. Постанову Господарського суду Івано-Франківської області скасувати в частині задоволення позовних вимог.
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.