ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
01.10.07 Справа № 8/20-38
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Орищин Г.В.,
Дубник О.П.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача –не з’явився
від відповідача (скаржник) –не з’явився
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Міжрегіональні ресурси»ЛТД вих.№227 від 04.06.2007 року
на рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2007 року (підписане 25.05.2007 року), суддя А.М.Кравчук
у справі № 8/20-38
за позовом Закритого акціонерного товариства «Насолода», м.Слов’янськ Донецької області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Міжрегіональні ресурси»ЛТД, м.Ківерці
про стягнення 24587 грн.
в с т а н о в и в :
рішенням господарського суду Волинської області від 24.05.2007 року по справі №8/20-38 позов ЗАТ «Насолода»задоволено частково, стягнено з ТзОВ фірма «Міжрегіональні ресурси»ЛТД на користь ЗАТ «Насолода»19800 грн. 31 коп. основного боргу, 1038 грн. 58 коп. пені, 2038 грн. 77 коп. штрафу, 1466 грн. 24 коп. річних, 210 грн. 38 коп. збитків від інфляції, 245 грн. 54 коп. держмита та 117,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 24917,67 грн. В позові на суму 32,72 грн. відмовлено.
Суд першої інстанції зазначає про те, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 19 800 грн. 31 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Поряд з цим, відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Судом відзначено, що нарахована позивачем пеня в сумі 1052,15 грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ підлягає до стягнення в сумі 1038 грн. 58 коп. - з 17 грудня 2006р., оскільки п. 5.3 договору передбачена оплата продукції з відсточкою платежу на строк не більше 30 календарних днів з моменту переходу права власності, а право власності на продукцію згідно п. 2.6 договору переходить в момент передачі продукції по накладній. Передача товару 17.11.2006 року підтверджується актами від 17.11.2006р. Таким чином суд відмовив в позові частково, щодо стягнення пені - на суму 13,57 грн.
Щодо стягнення суми штрафу в розмірі 2038,77 грн., то така підлягає стягненню, згідно із п.6.3 договору.
Стосовно нарахованих - 1485 грн. 39 коп. річних до стягнення підлягає 1466,24 грн. - з 17 грудня 2006р., оскільки п. 5.3 договору передбачена оплата з відстрочкою платежу на строк не більше 30 календарних днів з моменту переходу права власності. Таким чином, в позові щодо стягнення річних на суму 19 грн. 15 коп. відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2007 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Зокрема скаржник вказує на те, що згідно із п.2.1 договору №27кп/11-06 від 06.11.2006 року поставка продукції здійснюється партіями, розмір яких визначається заявками покупця. Скаржник звертає увагу суду на те, що жодних заявок на поставку продукції ЗАТ «Насолода»відповідачем не подавалось. Поряд з цим, скаржник зазначає, що будь-яка особа на отримання товарів від позивача відповідачем не уповноважувалась, довіреності не виписувались і не видавались, як це передбачено п.п.2.7, 2.8 зазначеного вище договору.
Представники сторін в судове засідання 01.10.2007 року не з’явились, проте були присутні в попередньому судовому засіданні 20.08.2007 року.
Представник скаржника (відповідача) вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема вказував на те, що п.2.1 договору №27кп/11-06 від 06.11.2006 року передбачено, що надання заявок можливе любим зручним для сторін способом, тому заявка надавалась відповідачем телефонним зв’язком. Поряд з цим, звертав увагу суду, що відповідачем сплачено частково за поставлену продукцію в сумі 10000 грн.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін у судовому засіданні 01.10.2007 року.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні 20.08.2007 року, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
6 листопада 2006 року між позивачем (ЗАТ „Насолода”) та відповідачем - ТзОВ фірмою „Міжрегіональні ресурси" ЛТД укладено договір № 27кп/11-06.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 4.1, 5.3, 6.3, 6.4 договору:
- позивач зобов'язується передати у власність відповідачу продукцію (питну воду та безалкогольні напої в асортименті виробництва ЗАТ „Насолода”, а також продукти харчування), кількість та ціна якої погоджуються сторонами і вказуються у накладних, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити її на протязі 30-ти банківських днів з моменту отримання.
- можлива поставка продукції у паллетах на дерев'яних піддонах, вартість яких зазначається у видаткових накладних окремим рядком та повинна бути сплачена на умовах оплати продукції.
- у разі невиконання відповідачем умов договору щодо строків оплати, останній сплачує позивачу пеню за кожний день прострочення, розмір якої розраховується від вартості простроченої суми із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, а за прострочення більше днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % простроченої суми.
- нарахування пені за порушення строків виконання зобов'язань по оплаті поставленої продукції здійснюється за 12 місяців. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач сплачує 24% річних від простроченої суми за весь час користування чужими коштами.
Відповідно до 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу продукцію згідно накладних № ЗД-0000410 від 15.11.2006 року на суму 14030 грн. 04 коп., № ЗД-0000409 від 15.11.2006 року на суму 16148 грн. 16 коп.
Всього позивачем передано відповідачу продукції на суму 30 178 грн. 20 коп.
При прийнятті продукції відповідачем виявлена нестача на суму 1042 грн. 56 коп. з ПДВ та бій на суму 10 грн. 33 коп. з ПДВ, що підтверджується актами прийняття продукції по кількості № 5988 від 17.11.2006р., № 5989 від 17.11.2006 року.
Продукція поставлена на дерев'яних піддонах, що стверджується накладною № ЗД-0000408 від 15.11.2006 року на суму 675 грн. 00 коп.
Відповідачем розрахунок за отриману продукцію проведено частково на суму 10000 грн. 00 коп., що стверджується банківською випискою (а. с. 19).
Отримання продукції відповідачем на умовах договору згідно вищевказаних накладних підтверджується його відмітками на накладних, товарно-транспортних накладних №ЗД-0000409 від 15.11.2006р. та №ЗД-0000410 від 15.11.2006р., посиланням в накладних на договір, актами відповідача №5988 від 17.11.2006р., №5989 від 17.11.2006р. з посиланням на накладні, частковою оплатою товару відповідачем згідно платіжного доручення №145 від 12.01.2007р. з призначенням платежу „за напої згідно угоди".
Слід зазначити про те, що заперечення відповідача наведені у апеляційній скарзі щодо нерозповсюдження дії договору на продукцію у зв'язку з неподанням заявок, знаходження її на збереженні як безпідставно отриманої не можуть братися судом до уваги, оскільки сторонами укладений договір на поставку отриманої відповідачем продукції і є посилання на нього в накладних, одночасно у п.2.1 договору купівлі-продажу №27кп/11-06від 06.11.2006 року зазначено, що поставка продукції здійснюється партіями, розмір яких визначається заявками покупця (відповідача) та зазначається у видаткових накладних. Надання заявок можливе любим зручним для сторін способом, таким чином наведене не виключає можливість заявки по телефону, на накладних є відмітки відповідача про отримання, в актах приймання продукції по кількості, складених відповідачем, є посилання на накладні, продукція частково оплачена, доказів відмови від отримання продукції як незамовленої, прийняття на відповідальне збереження відповідач не подавав.
Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача становить 19800 грн. 31 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 ст.193 ГК України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно частини 2 зазначеної вище статті Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 6.3 договору купівлі-продажу №27кп/11-06 від 06.11.2006 року, за порушення строку виконання по оплаті поставленої продукції, відповідач сплачує позивачу пеню за кожний день прострочення, розмір якої розраховується від вартості простроченої суми із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення. Нарахування пені за порушення строків виконання зобов'язань по оплаті поставленої продукції здійснюється за 12 місяців.
З нарахованої позивачем пені в сумі 1 052 грн. 15 коп. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ підлягає до стягнення пеня в сумі 1 038 грн. - з 17 грудня 2006р., оскільки п. 5.3 договору передбачена оплата продукції з відстрочкою платежу на строк не більше 30 календарних днів з моменту переходу права власності, а згідно п.2.6 договору право власності на продукцію переходить від позивача до відповідача в момент передачі продукції по накладній. Передача товару відбулась 17.11.2006 року, що підтверджується актами від 17.11.2006р., складеними за участю водія - експедитора.
Таким чином судом першої інстанції правомірно частково відмовлено в стягненні пені в розмірі 13 грн. 57 коп.
Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача 2 038 грн. 77 коп. штрафу, слід зазначити наступне:
Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно із п.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Так, сторони у п.6.3 договору домовились, що у разі невиконана відповідачем умов договору щодо строків оплати, прострочення більше 10 днів додатково, крім пені, останній сплачує позивачу штраф у розмірі 7 % від сум неоплаченого товару.
Слід зазначити про те, що договір № 27кп/11-06 від 06.11.2006 року не був предметом судового розгляду, не визнавався недійсним, отже такий є чинним.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язання щодо оплати товару не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобов'язанням.
Таким чином нарахований позивачем штраф в сумі 2 038 грн. 77 коп. підлягав до стягнення.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 6.4 договору № 27кп/11-06 від 06.11.2006 року сторони погодили, що за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач сплачує 24% річних від простроченої суми за весь час користування чужими коштами.
Нараховані позивачем згідно розрахунку, доданого до матеріалів справи 210 грн. 38 коп. збитків від інфляції підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України.
Щодо нарахованих позивачем згідно розрахунку 1485 грн. 39 коп. річних, з яких до стягнення підлягає 1466 грн. 24 коп. –оскільки, як зазначалось вище п. 5.3 договору передбачена оплата продукції з відстрочкою платежу на строк не більше 30 календарних днів з моменту переходу права власності, а згідно п.2.6 договору право власності на продукцію переходить від позивача до відповідача в момент передачі продукції по накладній. Передача товару відбулась 17.11.2006 року, що підтверджується актами від 17.11.2006р., складеними за участю водія - експедитора. Отже, в стягненні річних в сумі - 19,85 грн. господарським судом правомірно відмовлено.
З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.91, 101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2007 року по справі №8/20-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Міжрегіональні ресурси»ЛТД без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Дубник О.П.
Орищин Г.В.