Справа № 22-1533/2010 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Мішура В.С.
Категорія : 41 Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Здолбунівської міської ради на рішення Здолбунівського районного суду від 20 серпня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Здолбунівської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування та надання житла.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Здолбунівського районного суду від 20 серпня 2010 року позов ОСОБА_2 до Здолбунівської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування та надання житла задоволено частково.
Рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради № 106 від 28 квітня 2010 року ’’Про розгляд звернення ОСОБА_2.’’ визнано незаконним та скасовано його.
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право на проживання в квартирі АДРЕСА_1.
Зобов’язано відповідача у встановленому законом порядку вирішити питання виділення даної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що процедура передачі міській раді оспорюваної квартири була проведена за згодою всіх повнолітніх членів сім’ї. Позивач добровільно передала квартиру в комунальну власність. 02.03.2010 року ОСОБА_4 отримала ордер на нову квартиру, в якій кожний член сім’ї позивача був забезпечений по 9 кв.м. жилої площі, що відповідає рівню середньої забезпеченості громадян.
Згідно постанови виконкому Рівненської обласної ради та президіуму обласної ради профспілок від 26.12.1984 року № 346 рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в населених пунктах Рівненської області становить 7, 6 кв.м.
Крім того, чоловік позивача ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав в с. Йосипівка, Здолбунівського району, куди мала намір поселитися і позивач, 02.02.2010 року вона виписалась з оспорюваної квартири.
Також, суд не врахував, що виконавчий комітет Здолбунівської міської ради не наділений повноваженнями вносити зміни в розпорядження Кабінету Міністрів України, який затверджено даний розподіл житла.
Просить рішення скасувати.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення законне і обґрунтоване, і просить залишити його без зміни.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що внаслідок не виконання відповідачем вимоги п.25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР не був взятий на облік ще один член сім’ї ОСОБА_4 - ОСОБА_3 На момент надання даній сім’ї нової квартири житлова площа, яка припадала на кожного члена сім’ї становить 7,2 кв.м., що не відповідає вимогам ст. 47 ЖК України, і не забезпечує всіх членів сім’ї ОСОБА_4 встановленою мінімальною жилою площею.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Здолбунівської міської ради від 15 січня 2010 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2009 року № 1037 ’’Про розподіл квартир, що придбані Державною іпотечною установою’’, розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 року №38-р ’’Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою, у місті Здолбунові’’, вирішено надати квартиру в будинку по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_4 на сім’ю в складі чотирьох осіб.
Кожен член сім’ї ОСОБА_4 , що перебував на квартирному обліку був забезпечений по 9 кв.м. жилої площі, що відповідає рівню середньої забезпеченості громадян. Вся сім’я ОСОБА_4, в тому числі і позивач, виписалась з квартири АДРЕСА_1, м Здолбунів 02.02.2010 року, та були зняті з квартирного обліку.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 своє право на забезпечення житлом реалізувала, отримавши частку в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2 і у неї відсутнє право на залишення за собою житла за адресою АДРЕСА_1, тому рішенням виконавчого комітету Здолбунівської міської ради від 28.04.2010 року №106 правомірно відмовлено їй в наданні спірної квартири.
Відповідно до Порядку розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2009 року № 1037, даний порядок визначає механізм розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою відповідно до переліків житлових будинків та об'єктів незавершеного житлового будівництва, затверджених Кабінетом Міністрів України, між громадянами, які згідно із законодавством були взяті на квартирний облік до 1 січня 2009 р. і перебувають на ньому.
ОСОБА_3 на квартирному обліку до 01 січня 2009 року не перебував і не міг перебувати, оскільки одружився з ОСОБА_2 29.04.2009 року, і з даного часу почав проживати в спірній квартирі, дозвіл на проживання останнього ОСОБА_4 надала 20.04.2009 року.
Крім того, ОСОБА_3 прописаний в спірній квартирі на час видачі ордеру ОСОБА_4 не був, із заявою про взяття його на облік ні він, ні ОСОБА_4 не зверталися, а тому виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради вимога п. 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР порушена не була.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичний чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції визнано за ОСОБА_3 право на проживання в квартирі АДРЕСА_1, проте він з таким позовом до Здолбунівської міської ради, як того вимагає ст.ст. 118, 119 ЦПК України не звертався, брав участь у справі як третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог.
Заяву від 11.08. 2010 року подану від імені ОСОБА_2, та ОСОБА_3 (а.с. 30) не можна вважати позовною заявою останнього, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.
Оскільки рішення винесене з порушенням норм процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 11, 307, 309, 316, ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу Здолбунівської міської ради задовольнити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 20 серпня 2010 року скасувати.
В позові ОСОБА_2 до Здолбунівської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування та надання житла відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :