Справа № 22а-432/2006р. Головуючий у першій інстанції
Карапута Л.В. Доповідач - Ішутко В.М.
УХВАЛА Іменем України
08 серпня 2006 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Ішутко В.М.,
суддів: Литвиненко І.В., Заболотного В.М.,
при секретарі: Гавриленко Ю. В.
з участю: ОСОБА_1, представника військової частини А-0197
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду М.Чернігова від 26 травня 2006 року по справі за адміністративним позовом військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А-0197 про стягнення компенсації за неотримане речове майно,-
встановив:
В квітні 2006 року військовий прокурор Житомирського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А-0197 про стягнення компенсації за неотримане речове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у відділі державного нагляду по охороні праці по Північному оперативному командуванню в м. Житомирі МО України та в період проходження знаходився на речовому та грошовому забезпеченні у відповідача. Наказом НОМЕР_1 від 03.12.2004 року начальника відділу держнагляду ОСОБА_1 було звільнено з військової служби на підставі п/п „а" п. 67 Положення „Про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України", за віком. На день звільнення зі служби і по даний час відповідач не провів з ним остаточний розрахунок по виплаті заборгованості за форменний одяг, а тому прокурор був змушений звернутись до суду в його інтересах про примусове стягнення боргу, який згідно довідки відповідача становить : за період до 11.03.2000 року - 1075 грн. 10 коп., а за період після 11.03.2000 року - 3001 грн. 34 коп.. Вважає, що призупинення ст. 2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", щодо прав військовослужбовців одержувати за їх бажанням грошову компенсацію замість речового майна, суперечить ст. 22 Конституції України, яка не допускає при прийнятті нових законів або внесення змін до даних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Постановою Деснянського районного суду М.Чернігова від 26 травня 2006 року позовні вимоги військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто на користь останнього з військової частини А-0197 1075 грн. 10 коп. вартості речового майна, яке мало бути видане станом на 11.03.2000 року. Суд прийшов до висновку про те, що підлягає стягненню лише сума вартості компенсації за речове майно, яке повинно було бути видано до 11.03.2000 року, а з 11.03.2000 року речове майно видається тільки предметами військового майна. Позовних вимог щодо зобов"язання відповідача видати речове майно на суму 3001 грн. 34 коп. позивач не заявляв.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд постанову скасувати і постановити нову про повне задоволення позовних вимог. Посилається на те, що судом не вірно застосований Закон України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", а саме, вимоги цього Закону застосовуються лише на військовослужбовців, які проходять військову службу та забезпечуються речовим майном згідно Положення „Про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України". На громадян, які звільнені з військової служби і не є військовослужбовцями не мають потреби у військовому речовому майні. Тобто, апелянт вважає, що він звільнений з військової служби, але потреб в військовому речовому майні не має, а має право на отримання компенсації за речове майно в повному обсязі на підставі Положення „Про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України".
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 30.04.1993 року та Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року, до 11.03.2000 року підлягає стягненню компенсація за неотримане речове майно, а з 11.03.2000 року речове майно видається тільки предметами військового майна. Суд обгрунтовано стягнув з військової частини в межах позовних вимог прокурора лише компенсацію за неотримане речове майно в сумі 1075 грн. 10 коп., яке повинно було бути видане за період до 11.03.2000 року.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він був звільнений з військової служби, тому не є військовослужбовцем, і на час проходження служби у військовому речовому майні не мав потреб, а має право лише на компенсацію за речове майно не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки право на речове майно позивач отримав саме під час проходження ним військової служби і на нього розповсюджувалась дія Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Положення „Про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України", і компенсація згідно цих законодавчих актів виплачується саме за неотримане військове речове майно, яке повинно було видаватись військовослужбовцям ще під час проходження служби.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що постанова прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводів, які б давали підстави для її скасування апелянтом не надано.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Деснянського районного суду М.Чернігова від 26 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом місяця після набрання нею законної сили.