Справа № 22ц-1277/2006р. Головуючий у першій інстанції
Клопот С.Л. Доповідач - Ішутко В.М.
УХВАЛА
Іменем України
07 серпня 2006 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Литвиненко І.В.,
суддів: Ішутко В.М., Заболотного В.М.
при секретарі: Пац Т.М.
з участю: сторін, представника позивачки : ОСОБА_4;
адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського
районного суду М.Чернігова від 13 червня 2006 року по справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання
недійсним договору довічного утримання, визнання права на спадщину за
законом, стягнення моральної шкоди ,
встановив:
В лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним та визнання права на спадщину за законом, стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є дочкою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, який при житті мав однокімнатну квартиру за адресою : АДРЕСА_1. Після його смерті, позивачка звернулась до Першої Чернігівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва на спадщину за законом на вказану квартиру, де вона отримала довідку про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ і запропонували з'явитись через шість місяців для отримання свідоцтва про спадщину. Пізніше їй стало відомо, що ця квартира перейшла до відповідачки ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 21.10.2004 року. Ознайомившись з договором, ОСОБА_1 зрозуміла, що підпис зроблений не її батьком, а іншою особою. Вважає, що померлий ОСОБА_5 взагалі не причетний до даного договору, а ОСОБА_2 обманним шляхом незаконно заволоділа квартирою, що належала її батькові. Такими діями ОСОБА_2 заподіяла і моральну шкоду позивачці, яка полягає в тому, що остання пережила великий стрес, що позначилось на емоційному стані, розлядились нормальні життєві зв"язки, перебуває в напруженому психологічному стані, а тому моральну шкоду оцінила в сумі 5000 грн. просила суд визнати договір довічного утримання недійсним, визнати за нею право на спадщину за законом на квартиру як спадкоємця першої черги, стягнути на свою користь 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 червня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що судом не повно з"ясовано всіх обставин справи, суд повинен був призначити додаткову або комісійну експертизу, оскільки експерт у своєму висновку не дав вичерпних відомостей щодо підпису ОСОБА_5.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін виходячи з наступного.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що в ході проведення судової експертизи не було встановлено, що підписи на договорі довічного утримання належать не ОСОБА_5, що позивачкою не представлено доказів про те, ОСОБА_5 був не згодний з умовами договору, тобто, позивачка не надала суду будь-яких доказів недійсності правочину.
Як вбачається із матеріалів справи, між відповідачкою ОСОБА_2 і померлим ОСОБА_5 був укладений договір довічного утримання (догляду) 21.10.2004 року. Відповідно до умов договору, відчужувач - ОСОБА_5 передав набувачу ОСОБА_2 у власність АДРЕСА_1 взамін цього ОСОБА_2 зобов"язалася забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно, а також була накладена заборона на відчуження даної квартири до припинення дії цього договору. Договір довічного утримання припинився з моменту смерті відчужувача - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Проведеними почеркознавчими експертизами від 19.09.2005 року, 14.04.2006 року не було встановлено, що підпис в графі „відчужувач" в договорі довічного утримання не є підписом ОСОБА_5, що говорить про те, що цей договір був укладений останнім добровільно, ОСОБА_5 розумів, які правові наслідки настають після укладення такого договору. Тому, доводи апелянта ОСОБА_1 про недійсність підпису відчужувача не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки свого підтвердження не знайшли. ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів недійсності укладення даного правочину, а тому і не має підстав для визнання його недійсним.
Доводи апеляційної скарги про те, що відхиливши клопотання позивачки про призначення додаткової або повторної експертизи, суд допустив неповноту судового розгляду, що призвело до неправильного вирішення справи, не заслуговують на увагу, оскільки призначення додаткової і повторної експертизи врегульовано ст. 150 ЦПК України, підстави призначення яких в даній справі відсутні і обґрунтовано заявлене клопотання було відхилено судом.
З вищезазначеного випливає, що не можна визнати за позивачкою права власності на спадщину за законом як спадкоємця першої черги на зазначену квартиру, оскільки права власності не неї набула ОСОБА_2, яку передав їй ОСОБА_5 на підставі укладеного між ними договору довічного утримання (догляду). Будь-яких умов, які б передбачали частку на право власності на квартиру позивачці після смерті ОСОБА_5, договір не передбачав.
Апелянт просить скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд, проте, відповідно до вимог ст..311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1 .справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;
2. рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або складом суду;
3. справу розглянуто у відсутність будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;
4. суд вирішив питання про права та обов"язки осіб, які не брали участь у справі;
5. суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
По справі не має жодної з перелічених підстав для скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно після її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.