Справа № 1- 13/10  

В  И  Р  О  К  

Іменем   України  

09  вересня      2010 року  

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:  

головуючої - судді Баренко С.Г.;  

за участю секретарів судового засідання  – Вольської В.В., Поліщук О.В., Литвиненко М.А,. прокурорів – Глазунова  С.В., Ревут А. захисників  підсудного  - ОСОБА_1, ОСОБА_2,  потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,  

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню:  

ОСОБА_6   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мовчанівка, Ружинського району Житомирської області, українця, громадянина України, військовозобов`язаного, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має одного неповнолітнього сина, до арешту працював  приватним підприємцем та проживав у АДРЕСА_1, раніше не судимого,  -                                        

за ч.3 ст. 135, ч.1 ст. 396 КК України, -  

встановив:  

24 грудня 2001 року, підсудний ОСОБА_6, працюючи начальником  відділу Житомирської обласної прокуратури по нагляду за додержанням  законів органами  СБУ, державної митної служби  та прикордонної охорони, будучи одягнений в  формений одяг працівника прокуратури та  дублянку, з 19 год. перебував у кафе «Молодіжна мода» в м. Житомирі  де вживав спиртні напої  зі знайомими. Після 20 –ої год. він випадково зустрів потерпілого ОСОБА_7 із ОСОБА_8, яких запросив до столу і вони  продовжували вживати спиртне.  

В цей же вечір  приблизно о 23 – ій год. підсудний і потерпілий, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля гастроному «Темп» в м. Житомирі  познайомилися зі свідками  ОСОБА_9( на даний час одружена, змінила прізвище на  ОСОБА_9) та  ОСОБА_10,з якими  поїхали на нову квартиру  ОСОБА_6.АДРЕСА_1,  придбавши перед цим в магазині «Люцина» їжі, спиртних напоїв, сигарет тощо.        

У новій  квартирі  підсудного ремонт майже  закінчився, проте ніхто не проживав.  

Після   вживання  спиртних напоїв  ОСОБА_6 заснув на кухні, а ОСОБА_7  схилив ОСОБА_10.і ОСОБА_11  до статевих стосунків.  

25.12.2001  після 3-00 год., на ґрунті виниклих неприязних стосунків до ОСОБА_7, викликаних його статевими домаганнями, ОСОБА_9.(ОСОБА_9) та ОСОБА_10, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, вирішили помститися потерпілому, заподіявши останньому (знайденою в квартирі дошкою)   тяжкі тілесні ушкодження   у вигляді двох забійних ран в лівій потиличній ділянці з обох боків, лінійного перелому кісток склепіння основ черепа, крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку по конвекстильній поверхні з переходом на основу черепа в проекції правої тім`яно-скроневої частки під м`які мозкові оболонки та речовину мозочка, забою головного мозку, які у своїй сукупності склали відкриту черепно-мозкову травму голови.  

Умисними, взаємно узгодженими  діями ОСОБА_9 (ОСОБА_9) та ОСОБА_10 заподіяли  потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних  для життя в момент їх заподіяння, чим вчинили тяжкий злочин.  

Забійні рани голови супроводжувалися значною кровотечею, від чого кров  розтеклася  по підлозі, а  ОСОБА_10 вимастила  руки в кров  і витерла їх об шпалери в кімнаті.  

25.12.2001 після  3 - 00 год. ОСОБА_11 та ОСОБА_10,  переконавшись, що потерпілий подає ознаки життя, залишили його роздягненим, у непритомному стані на підлозі і вийшли з квартири підсудного, скоївши  крадіжку речей останнього та    потерпілого.  

Прокинувшись від сну, підсудний побачив у квартирі потерпілого, який  від побиття перебував  у безпорадному і небезпечному для життя стані. Однак ОСОБА_6 не повідомив органам МВС і прокуратури про вчинений тяжкий злочин, не вжив заходів для надання потерпілому медичної допомоги, а, переслідуючи особистий мотив, щодо  нерозголошення подій, які мали місце в його  квартирі вночі з 24 на 25 грудня 2001 року, з метою умисного заздалегідь не обіцяного приховування тяжкого злочину, змив сліди крові зі шпалер та підлоги в квартирі, приховав частину одягу потерпілого ( нижню білизну, сорочку, жилетку, піджак, шарф, кепку, мобільний  телефон «Моторола) і, з допомогою невстановленої слідством особи, вивіз ОСОБА_7 з квартири   25.12. 2001   року в проміжок часу з 17 год. до 24 год. та залишив його  в кюветі, на відстані  7 км.  від свого  будинку, біля західного шосе, що з»єднає Чуднівське  шосе з вул. Сосновою  в м. Житомирі.  

  Крім того, підсудний, виявивши у своїй квартирі потерпілого з відкритою черепно-мозковою травмою, не надав йому допомогу, при наявності   реальної можливості  її надати, а, з невстановленою слідством особою, вивіз потерпілого  25.12.2001  в проміжок часу з 17 год. до 24 год. та завідомо залишив останнього на снігу без допомоги. При цьому ОСОБА_6 усвідомлював, що потерпілий в безлюдному місці – в кюветі на відстані 7 км.  від будинку № 100 по вул. Черняхівського, біля західного шосе, при температурі повітря  – 14 градусів Цельсія,   перебував у небезпечному для життя стані і позбавлений можливості   вжити заходів до самозбереження через травму та  внаслідок безпорадного стану, чим сам  поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть ОСОБА_7 з причин загального переохолодження тіла.  

  Прокурор просив визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та призначити реальне покарання.  

  Справа розглядалася судами неодноразово.  

  На  стадії розслідування і в суді підсудний вину не визнавав. Втім  винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується дослідженими  в судовому засіданні доказами, які цілком відповідають вимогам належності та допустимості.  

Як вбачається з матеріалів справи   26.12.2001 о 12 -  ій  год   . труп  ОСОБА_7.(спочатку як невідомої людини) було знайдено в кюветі  у 3 – ох метрах, від краю  об»їзної  дороги  Житомир – Тетерівка, на відстані 800 м.  від останнього будинку  по вул. Красовського м. Житомира, та 7 км. від  будинку № 100 по вул. Черняхівського,  біля західного шосе, що з`єднує Чуднівське шосе з вулицею Сосновою . (т.1 а.с.2-17.44,50,т.4 а.с.50-54, т.9 а.с. 98-103).  

  Зібраними доказами було  встановлено коло осіб, з якими напередодні загибелі проводив час потерпілий, серед них  був і підсудний, до того ж останній   після 3 -ої години ранку  25.12.2001 перебував з ОСОБА_7     протягом певного часу наодинці   . Проте підсудний у ході всього кримінального судочинства давав неправдиві показання, а на запитання, які викривали його винуватість, взагалі відмовлявся відповідати, покликаючись на  конституційні права та ст.263 КПК України.  

  28.12.2001   ОСОБА_6 вперше було допитано як свідка, по факту заподіяння  ОСОБА_7 саме тяжких тілесних  ушкоджень. Підсудний визнавав  лише ті  обставини, які відбувалися ввечері, 24.12.2001 в кафе «Молодіжна мода», тобто  до виходу з кафе і настання  подій в його квартирі. В решті показання ОСОБА_6 були непослідовні.  Зокрема, він  свідчив про  придбання  картки  для свого мобільного телефону «Моторолла» із суддею  ОСОБА_13, про кількість вжитого  спиртного в  кафе (  із суддею по пляшці пива та по 100 грамів горілки,  з   ОСОБА_12  по 50 грамів горілки, а після  20-00 год. з потерпілим та  із ОСОБА_8  –  ще пляшку горілки). Однак про наступні події того вечора, за твердженням  підсудного, він не пам»ятає внаслідок стану сильного алкогольного сп»ягніння, отямишся  в ранці 25.12.2001, він встав, зібрався і пішов на роботу(т.1 а.с. 51-52)  

  04.01.2002   під час проведення виїмки  одягу ОСОБА_6,  його дружина   не змогла знайти     коричневої дублянки   , в якій підсудний був одягнений ввечері 24.12.2001, внаслідок чого постанова слідчого не була виконана у повному об»ємі.    

  06.01.2002   підсудний  звернувся  до слідчого з заявою про викрадення  у нього  в ніч на  25.12.2001(без зазначення часу) на площі Перемоги в м. Житомирі,   невідомими  особами(   яких  він  описати)  не може,   дублянки,   мобільного телефону, ключів, грошей, посвідчення водія та інших речей і важливих документів та просив розшукати винних осіб. До заяви підсудний  надав  суперечливе пояснення, що не пригадує  як виходив з кафе, крадіжку  виявив  лише вранці 25.12.2001, водночас наполягав, що вона могла статися або  

на площі, або коли він йшов до дому, а також вказував точну  суму грошей, яких у нього було викрадено. (т.1 а.с. 72-73, 79-80, 89- 90)  

  В цей же день,     підсудного вдруге допитували як свідка, він знову  стверджував,  що  не пам»ятає,  як  24.12.2001  вийшов з кафе та від дачі показаній  відмовився. У протоколі допиту особисто записав, що слідство проводиться одностороннє, з порушенням вимог ст.112 КПК України, з метою  довести причетність підсудного до злочину, якого він  не вчиняв.( т.1 а.с. 72-73, 79-80, 89- 90)  

  Хоча     усі інші свідки  ОСОБА_13, ОСОБА_12,  ОСОБА_8, які були в кафе з потерпілим та підсудним, разом  з ними виходили з кафе,   допитувалися, як і ОСОБА_6 та, незважаючи на проведення перевірок щодо їх  причетності   до вчиненого стосовно потерпілого злочину (виїмку одягу, проведення експертного медичного огляду, допитів тощо) добровільно надавали допомогу слідству, добровільно видавали одяг, ретельно розказували все, що їм було відомо. За словами  ОСОБА_8 працівники міліції прямо казали йому, що це він вчинив злочин відносно ОСОБА_7 Однак лише підсудний,  навіть ще в ролі свідка, відмовився будь – яким  чином  сприяти  проведенню розслідування, давав непослідовні показання, звертався  з  неправдивої заявою про обставини крадіжки його речей  та подавав  чисельні скарги на органи розслідування, вказуючи, про  зацікавленість деяких посадових  осіб у його звинуваченні, аналогічну позицію підсудний зайняв і в ході судового слідства.(Перевірка цих скарг не знайшла свого підтвердження. (т 1.а.с.35-36,38,39-40,41-43,45-49,54-56,70-71,85-86,87-88,150 т.9 а.с.278).        

У подальшому підсудний, з посиланням на ст.63 Конституцію України,  відмовився давати показання взагалі, у тому числі з приводу місця знаходження його автомобіля «Форд – Фієста» синього кольору, яким він користувався протягом жовтня – грудня 2001 року, а також відмовився оглянути ключ, якого було   викрадено у підсудного.(т.6 а.с.89-90).  

  У судових дебатах в Козятинському суду, підсудний вказував на  непрофесіоналізм слідства, наполягав, що його формені штани, на яких була виявлена кров потерпілого не може бути належним  доказом у справі, оскільки  його одержано у незаконній спосіб.(т.10 а.с. 149-153)  

  При новому розгляді справи підсудний спочатку відмовився давати показання та  відповідав в основному на запитання захисту. Після закінчення судового слідства,підсудний надав суду свої письмові пояснення  по справі та підтвердив їх в судових дебатах.   Він вже не заперечував, що 25.12.2001 в ранці прокинувся саме в новій квартирі НОМЕР_2, але  стверджував, що потерпілого він  не бачив і не міг бачити, оскільки вони знаходилися в різних кімнатах, а причин заходити  в інші кімнати у нього не було. Кров у квартирі не  могла бути помітною, так як вона майже вся  знаходилася  на одягу потерпілого. Вважає, що його дії в ранці свідчать про нерозуміння ним значення своїх дій, тому що він шукав викрадені речі у старій квартирі, що розташована в 150 м. від новій, залишивши  двері останньої  відчиненими. Разом з тим пояснив, що, як завжди, умився, поголився, одягнувся, пішки пішов на роботу, на дорогу витратив  40-45 хв. та о 7 год. 39 хв.  телефонував з робочого кабінету адвокату ОСОБА_14 по службових питаннях. На його думку,  майстри, які  ще продовжували ремонтні роботи, виявивши  двері квартири не зачиненими, вважали, що це сталося з їх вини та нічого підсудному не розповіли, проте  ОСОБА_7 вони не бачили, що  є доказом про самостійне залишення потерпілим його квартири після побиття. Покликався на неконкретність обвинувачення, так як:  поняття «безпорадний і небезпечний стан» є для підсудного незрозумілим, досудовим слідством не зазначено  місце, в якому підсудний ховав потерпілого, обставини при яких його було вивезено з квартири, не встановлено особу, яка, на думку слідства, допомогла підсудному вивезти потерпілого, щодо цієї особи не порушено кримінальну справу; не  доведено  вини  підсудного у приховуванні саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, тому що підсудний  не був очевидцем злочинних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а ушкодження ОСОБА_7 могли бути спричинені  ними у стані афекту, необхідної оборони, перевищення меж необхідної оборони тощо. Підтвердив обставини зустрічі зі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 через декілька днів  після подій в його квартири, однак підсудний нікому про таку зустріч  не розповідав, вважаючи  це його особистими підозрами. Не заперечував, що він  приховав автомобіль «Форд – «Фиєста» синього кольору,  побоюючись фальсифікацій з боку органу розслідування та категорично відмовився розповісти суду про його місцезнаходження. Наполягав про викрадення у нього дублянки саме при обставинах,  зазначених ним у  заяві слідчому. Пояснив, що причиною раптової відпустки 25.12.2001 було бажання її не втратити, але підсудний приходив на роботу, для виконання  завдань, яких ніхто крім нього зробити не  зміг би. Килим на стіну в кімнаті вішав підсудний, проте крові не бачив. Вважає себе невинним, у вчиненні злочинів, які йому інкриміновані, просив суд його  виправдати. Позови потерпілих не визнав повністю.  

  Захист підтримав всі ці доводи підсудного, просив виправдати підсудного, або направити справи для проведення додаткового розслідування, додавши, що: справа не підсудна Житомирському районному суду, голова цього суду не мав законного права розглядати відводи головуючої, судом незаконно замінено підсудному запобіжний захід; ОСОБА_6 пред»явлено неконкретне обвинувачення, невстановлена особа (як співучасник), з якою ОСОБА_6 вивозив потерпілого  та справа щодо неї не виділена в окреме провадження, що потягло до неправильної кваліфікації дій засудженого, відсутні докази, за якими підсудний міг побачити з ранку потерпілого та знати, що останньому спричинене саме тяжке тілесне ушкодження, не встановлено майстрів, які робили ремонт в квартирі ОСОБА_6, не дана належна оцінка доказам, які свідчать, що потерпілий сам залишив квартиру підсудного, неправильно визначений час та причина смерті потерпілого;  останнього  на місце його виявлення вивезено мертвим, формені брюки підсудного не є належним доказом, 25.12.2001 підсудний перебував в стані алкогольної  амнезії,  досудовим слідством не перевірені версії про фактичне місце смерті потерпілого, порушено право підсудного  на захист  з причин незаконного виділення справи стосовно останнього в окреме провадження, висновки обвинувачення про те, що за своїм станом потерпілий не міг вжити заходів до самозбереження не доведено тощо.      

Втім усі непослідовні показання підсудного, доводи захисту спростовані зібраними доказами.  

Так батьки потерпілого розповіли в суді, що  їх  син  24.12.2001 об 11 год. пішов на зустріч з хрещеним ОСОБА_8 Близько 22- ої год. по мобільному телефону син казав матері, що перебуває в барі, п»є пиво. 25.12.2001 о 1-ій год. ночі батькові  потерпілий  також по своєму телефону відповів, що він знаходиться у кума ОСОБА_8 та відключив зв»язок. Під час розшуку сина, ОСОБА_8 розповів про їх  вживання спиртних  напоїв  24.12.2001 ввечері, в кафе «Молодіжна мода» разом з підсудним, суддею  та  військовими.  Саме на прохання потерпілого ОСОБА_8 казав батькам, що,начебто, їх син перебуває у нього. 30.12.2001  сина  було поховано. Протягом тривалого досудового і судового  слідств, ураховуючи зібрані докази, поведінку підсудного, захисту, які намагаються у будь – який спосіб затягнути розгляд справи, батьки потерпілого  впевнилися, що підсудний вводив  досудове слідство та суд в оману, оскільки лише  підсудний  мав  особистий мотив у вчинені злочину та, використовуючи професійні навички, ретельно приховав сліди свого злочину, вивіз  безпорадного сина за місто, коли він був ще живий, не надав синові допомогу, хоча мав можливість його врятувати. Вважали надуманим  довід захисту, що на місце виявлення трупа їх сина, останнього було вивезено мертвим, оскільки двічі заклякання одного того самого трупу неможливо, зважаючи на погодні умови сніг не міг розтанути під трупом до землі. Просили визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочинів та  суворо його покарати. Позов підтримали. А також просили  вжити заходи впливу на зухвалу поведінку захисту, на їх зловживання процесуальними правами, погроз, які вони висловлювали на адресу державного обвинувача та суду. Просили також  повідомити Міністерство охорони здоров»я України, про дії експертів, які надавали в інтересах захисту неґрунтовні висновки без вивчення справи. (т.1.а.с.60-61,154 – 155,т.6 а.с.122, т.8 а.с.82, т.9 а.с. 279, т.10 а.с.16 зв.т.16 а.с.33-36).  

  Дружина потерпілого також засвідчила, що 24.12.2001 об 11 год. вони разом  з потерпілим вийшли з дому, її чоловік  при собі мав  мобільний телефон "Моторолла", портмоне з грошима до 60 грн., вона прохала  його придбати  банани дочці  на Новорічне свято. Під час тривалих пошуків телефон  чоловіка  не відповідав. Від ОСОБА_8 потерпіла дізналася, що її чоловік був з підсудним.  27.12.2001 потерпілій повідомили  про смерть чоловіка. У ході розслідування в  обласній прокуратури  вона спочатку  детально описувала  прикмети одягу  ОСОБА_7, в якому він в останнє пішов з дому, а саме:чорне довге пальто, чорні брюки з товстим паском, з серебристою пряжкою, на дві застібки, висока кепка із шкірозамінника, чорні черевики на шнурках, светр чорного кольору, піджак  сірого кольору, чорна жилетка з вишивкою, шовкова чорна сорочка з жовтою вишивкою,майка біла, труси довгі «сімейні», шкарпетки. Потім потерпілій  були надані для огляду речі, які були виявлені на трупі потерпілого. ОСОБА_3 категорично заперечувала належність чоловікові будь – якої трикотажної  шапочки, а також впевнено стверджувала, що дійсно на тілі її чоловіка відсутній одяг, зазначений в обвинувальному висновку. Просила суворо покарати підсудного, який за своїми обов»язками повинен  був діяти   на захист прав та інтересів громадян, проте навмисно  вчинив злочини. Позов підтримала у повному обсязі.(т.1а.с.20-21, 81-84,т.2.а.с.190-192)  

  ОСОБА_8  показав, що 24.12.2001 вони спочатку  проводили  час   вдвох з  потерпілим, вживали спиртне, а  в вечорі -  з підсудним (на запрошення останнього) та з іншими  в  кафе «Молодіжна мода»(до його закриття) де також випивали.  Після  чого  свідок  на таксі поїхав до дому, а потерпілий  залишився з підсудним, з суддею ОСОБА_13. та капітаном прикордонних справ ОСОБА_12 Приїхавши до додому, свідок телефонував  потерпілому на його мобільний телефон та дізнався, що останній знаходиться з ОСОБА_6(ОСОБА_6).(Ці свідчення узгоджуються з  показаннями ОСОБА_9, що в квартирі у підсудного потерпілий розмовляв по телефону, а потім його відключив). ОСОБА_8 також підтвердив, що для дочки потерпілого купували два банана, надав опис верхнього одягу ОСОБА_7, який  збігається із показаннями  ОСОБА_3, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших і стверджував, що підсудний в той вечір був одягнений у  коричневу дублянку та  формений одяг. З показань свідка ОСОБА_8 також вбачається, що під час розшуків потерпілого, він неодноразово розпитував у підсудного про  ОСОБА_7, на що останній давав непослідовні відповіді, а саме:  спочатку заявив,  що  потерпілий  пішов до дівчат легкої поведінки; потім  став казати, що він погано пам»ятає обставини того вечора, « …але було ще одне кафе й були жінки», а  коли  свідок став стверджувати про сумісне перебування потерпілого і підсудного в  квартирі останнього, підсудний почав говорити про загублене ним  портмоне з грошима у невідомому місце, про можливі  неприємності на роботі, але про крадіжку дублянки нічого не говорив. На прохання свідка спитати ще у ОСОБА_12 яким чином  вони  розходилися після кафе, підсудний  відповів, що знайти останнього не зміг. ОСОБА_8  також підкреслив, що підсудний  жодним чином не відреагував на зауваження свідка, що коли в ранці телефонував на мобільний телефон потерпілого він чув дитячі голоси.(т.1а.с.45-49,62-63,66-67,34-239,225-228,т.2,а.с.42-48,90-95,33-40, 9,а.с.293, 295, т.16 а.с.60-62)  

Показання ОСОБА_12, ОСОБА_13, які об»єктивно підтверджуються іншими дослідженими  доказами,  свідчать,  що вони  вживали  в кафе спиртні напої із знайомими у тому числі з підсудним, потерпілим та ОСОБА_8, разом  виходили з кафе, проте в квартирі підсудного жодного з них не було.  ОСОБА_12 також стверджував,що підсудний після подій  24.12.2001 ніколи  не питав  у нього про потерпілого, навпаки це він, під час зустрічі з ОСОБА_6 в його кабінеті 28 чи 29 грудня 2001року розпитував останнього що трапилося. Свідок наполягав, що підсудний в кафе був у дублянці. З матеріалів справи  також вбачається, що органу розслідування  добровільно було видано одяг цих свідків, в якому вони були одягнені з 24.12.2001 на 25.12.2001. Згідно із висновками експертиз на вилученому одязі ОСОБА_12, ОСОБА_13, крові потерпілого виявлено не було.(т.1 а.с.39-40,41-43,54-55, 85-86,93-96,т.6 а.с.233-234)                        

Свідки  ОСОБА_10 та ОСОБА_9( ОСОБА_9) - очевидці та безпосередні учасники  подій -  які  спричинили  потерпілому тяжкі тілесні ушкодження в квартирі підсудного і вчинили крадіжку речей останнього та  потерпілого - підтвердили в суді  усі свої попередні показання. За їх твердженням  24.12.2001, у вечір їх знайомства, підсудний був одягнений у коричневу дублянку  та формений одяг. Час проводили разом з підсудним та потерпілим у квартирі АДРЕСА_1, де ремонт закінчився(крім того, що у дверях кімнати не було замків),  меблів у кімнатах не було та був відсутній стаціонарний телефон. Вживали спиртне, під час якого виник конфлікт з потерпілим, вони  просили допомогу у підсудного, проте він з ножем в руках в грубій формі відреагував на їх прохання. ОСОБА_9 також пояснювала,  що вона наносила удари потерпілому дошкою, знайденою а квартирі підсудного, але  таким чином, щоб лише ОСОБА_15 нейтралізувати. Названі свідки категорично стверджували, що коли вони уходили  з квартири  ОСОБА_6, вранці 25.12.2001( розпочинало світати, але тролейбуси ще не ходили), в ній  залишився потерпілий зовсім без одягу (можливо у шкарпетках), без свідомості; він був живий, мав прискорений пульс, важко дихав та підсудний, який спав у форменому одягу(штани) на розкладушці.У подальшому ОСОБА_9 розшукувала потерпілого по лікарнях, оскільки була впевнена, що підсудний, як друг ОСОБА_7, обов»язково  викличе йому медичну  допомогу. Вони також вказували, що з рани на голові потерпілого бігла  кров, об яку ОСОБА_10 вимастила руки  та витерла їх об   світло  - зелені шпалери на стіні без візерунку, рифлені («з пупиришками»).  ОСОБА_10 та ОСОБА_9 зізналися,що після побиття потерпілого, вони з кишені дублянки підсудного викрали  портмоне підсудного з грошима, низку ключів від  службових  і приватних приміщень, реєстраційний талон на автомобіль «Форд – Фиєста» синього кольору, забрали мобільний телефон підсудного, а також   з кишені пальта  потерпілого – портмоне і 2 банани. При цьому свідки наполягали, що мобільний телефон потерпілого «Моторолла», будь – який  його одяг, а також  дублянку підсудного вони не викрадали та підкреслили, що все викрадене, окрім бананів, грошей, чипу від телефону, ключа у них було вилучено в ході проведення  слідства.(т.1 а.с. 228,235-239 т.2 а.с.9-16,79-83, 124-128, 151,160т.3 а.с.300-307, т.4 а.с11-14, 152- 158, т. 10 а.с. 56 т.16,а.с. 118-127).  

  Вироком Богунського районного суду м. Житомира  від 11.09.2003 щодо  ОСОБА_9 та  ОСОБА_10 (залишеним без зміни апеляційною та касаційною інстанціями) були встановлені фактичні обставини спричинення  ними злочину щодо потерпілого та обсяг викрадених речей. Сутність цих судових рішень полягає в тому, що умисні тяжкі тілесні ушкодження потерпілому були  спричинені засудженими  саме  в новій квартирі підсудного, після спільного вживання спиртних напоїв та виниклого конфлікту. Умисел засуджених не був направлений на позбавлення життя потерпілого, останній  без свідомості залишився  з ОСОБА_6  Дублянку підсудного, будь – який одяг потерпілого  та його мобільний телефон засуджені не викрадали.  У подальшому, підсудний, як потерпілий в цій  справі, оскаржував згадані судові рішення, зокрема, у частині неправильного визначення  розміру викрадених у нього грошей, проте з тим, що дублянку, одяг потерпілого телефон останнього засуджені не викрадали підсудний погодився. До того ж в суді, при розгляді справи стосовно цих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, підсудний відмовився давати показання  про обставини вчиненої у нього крадіжки. З огляду на наведене, суд вважає безпідставними  твердження захисту, що  ОСОБА_9 і ОСОБА_10  повинні були бути засуджені за вбивство і те  що дублянку підсудного могли викрасти  саме ці свідки.(т.9 а.с.122-140,181 – 200)  

Свідок ОСОБА_16 пояснювала, що саме вона подарувала підсудному   дублянку   коричневого кольору, яку він носив. Проте, побачивши  підсудного морозного дня, 26.12.2001 одягнутим у  пальто, спитала, чому він не в дублянці, на що ОСОБА_6  відповів про викрадення  дублянки та інших речей в його   новій квартирі   . (т.1 а.с.148-149,т.2а.с.192-194,т. 6 а.с.218-219, т.9 а.с.  т.16 а.с.113-116)  

Свідок ОСОБА_17, який працював з підсудним в одному кабінеті також стверджував, що останній до 25.12.3001 ходив на роботу в дублянці, ОСОБА_14 не знає.  

4.01.2002   дружиною підсудного – ОСОБА_18 органам дізнання добровільно було видано одяг (формені штани, кітель, взуття)  в якому підсудний був одягнений  з 24.12.2001 року на 25.12.2001, окрім  дублянки. У рапортах працівники міліції, які проводили виїмку речей ОСОБА_6, вказували, що дублянку підсудного дружина  знайти не змогла. Свідок ОСОБА_19, підтвердив це і в суді.(т.1,а.с.72 -73,79,80).  

  У рапорті ст.слідчого ОСОБА_47, зазначено,  що під час  виїмки речей у ОСОБА_12, останній повідомив, що підсудний 24.12.2001 в кафе «Молодіжна мода» був одягнений у коричневу дублянку(т.1 а.с.78, 83 зв.)  

  Доводи захисту та підсудного про втрату ним пам»яті  щодо обставин, які відбувалися після кафе та в  його квартирі в ночі з 24.12.2001 на 25.12.2001, нерозуміння ним значення своїх дій в ранці 25.12.2001 не відповідають фактичним обставинам справи.  

Так  свідки  ОСОБА_10 і  ОСОБА_9 (ОСОБА_9) стверджували, що  до магазину «Люцина» всі їхали на таксі, дорогу показував саме підсудний, за  куплений товар платив також  він. З магазину  всі пішли до ОСОБА_6, у  під»їзді підсудний прохав розмовляти тихіше. Перші залізні двері від квартири відкрила ОСОБА_9,  а другі  двері відкрив сам підсудний. Свідки наполягали, що підсудний був п»яний, але в квартирі поводив себе адекватно ситуації, розповідав, що він має великий чин, «підкоряється лише Києву», а коли в квартирі виник конфлікт з потерпілим підсудний також розумів, що відбувається, однак тримав в руках ніж, кажучи, що так їм і треба, вони на це заслуговують. Ці свідки також пояснили, що після подій, які відбулися в квартирі підсудного, вони перефарбували волосся, змінили зачіски, проте при  випадковій зустрічі з підсудним (за декілька днів після скоєного 27 чи 28 грудня 2001) він їх  впізнав, сам до них підійшов та пропонував  залагодити виникли проблеми, прохав свідків повернути  йому ключі, фотографував їх, про ОСОБА_7 нічого не розказував. Викриваючи ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, ОСОБА_10 наполягала, що  самостійно вийти з квартири потерпілий не міг, вважає, що саме підсудний вивіз потерпілого за місто, так як лише він був в цьому зацікавлений. З показаній цих свідків також видно, що при знайомстві з потерпілим в квартирі підсудного  вони жодних тілесних ушкоджень на обличчі у потерпілого не бачили.(т.1а.с.234-239,225-228,213 зв.,237.т.2, а.с. 38,45-46,136,139,148, т.9,а.с. 293, 295 зв., 301,305-306,т.16)  

  Таки показання  збігаються із оголошеними свідченнями  ОСОБА_20, яка пояснювала, що  в грудні перед Новим роком, вона працювала  в магазині «Люцина» у відділу продажу горілочних виробів, який працює цілодобово та  знаходиться по вул. Черняхівського, 94 в м. Житомирі. Після 24 год. зайшли  дві дівчини русява і чорнява, з  ними були два чоловіка - один, одягнений у дублянку, під якою була форма темно – синього кольору ( на кітелі  свідок бачила якісь знаки), а другій, з борідкою,  одягнений в чорне довге пальто. Вони ходили всі разом, виглядали нормально, купляли спиртне, їжу та інше, гроші платив підсудний, якого  свідок  бачила в магазині неодноразово,а тому вважає, що він проживає десь недалеко. Свідок їх добре запам»ятала оскільки  в магазині людей майже не було.(т.2.а.с.131-132,т.9 а.с.287-288)  

  За показаннями  ОСОБА_21 він, на  прохання батька ОСОБА_7, питав у ОСОБА_6 де знаходиться  потерпілий, так як  за всіма даними останній  до зникнення був  саме  з  підсудним. Проте ОСОБА_6  нечемно відповів, що  нічого не знає, з потерпілим  він  розстався, а  питати про нього  треба  у   ОСОБА_8 Свідка здивувало, що підсудний навіть не спитав, що сталося з ОСОБА_7, чому батьки його розшукують. З досліджених показаній ОСОБА_8 також вбачається, що підсудний  жодного разу  не говорив йому, що після кафе потерпілий залишився  саме з ОСОБА_8(т.1 а.с.102 -103,т.16.а.с.)    

У ході розслідування допитувався свідок ОСОБА_22, який пояснював, що підсудний йому  особисто говорив, як в грудні  він  із знайомими  був в кафе, вживав  спиртні напої, а  коли всі з компанії розійшлися, підсудний  з одним чоловіком та двома жінками продовжували вживати спиртне в його новій квартирі, а потім підсудний заснув. Прокинувшись в ранці на дивані, підсудний виявив крадіжку мобільного телефону, ключів від квартири, грошей понад 1000 доларів, але в  квартирі нікого  не було. Потім десь знайшли труп ОСОБА_7  з тілесними ушкодженнями, який був у нього в квартирі разом з дівчатами,  під час досудового слідства підсудному стало відомо, що тілесні ушкодження потерпілому нанесли ці  дівчата, які були у нього в квартирі. Про крадіжку його дублянки  він свідку нічого не казав (т.6 а.с.192-195)  

В суді  ОСОБА_23,  змінив  ці  показання, стверджуючи, що  про таки обставини справи  він дізнався  не від підсудного, а  від працівників міліції, про що він говорив слідчому ОСОБА_24 при його допиту, проте слідчий таки зауваження в протоколі допиту не зафіксував, визнаючи їх не суттєвими(т.9,а.с.312-313, а.с.т.16,а.с. 281-288,376).  

  Допитаний, як свідок, слідчий ОСОБА_24 наполягав, що показання ОСОБА_23 він записував дослівно та підкреслив, що після допиту ОСОБА_22 дуже уважно перечитав весь протокол і підписав не тільки кожний аркуш протоколу допиту, як це вимагає закон, а й ще закреслив вільні частини аркушу та власноруч робив доповнення. Ці свідчення ОСОБА_24 узгоджуються, як з оглянутим   протоколом допиту  ОСОБА_22, де він особисто написав, що від колег дізнався лише  про місце виявлення трупу, так  й  тим, що  останній не заперечував проти  цих показаній слідчого  в суді.  До того ж ОСОБА_22 не міг пояснити  від кого саме  з працівників міліції, він дізнався  про таки подробиці  з кримінальної   справи. ( т.6 а.с.  т.9 а.с., т 16  а.с.370-380)  

  Суд відкидає змінені показання ОСОБА_22, як неправдиві,  та розцінює це бажанням свідка допомогти підсудному (його дядькові) уникнути відповідальності.  

  З оголошених показаній ОСОБА_25 видно, що вона по фотографії впізнала підсудного, який часто відвідує бар «Червоне та чорне» та який, на її думку, був в цьому барі  в ночі з 24.12.2001 на 25.12.201 до 2-ої год. з чотирма чоловіками. А також  вона бачила потерпілого, одягненого у довге чорне пальто,  білий шарф,світлу сорочку в компанії  з дівчиною та з якімсь хлопцем. (т.1 а.с.179- 180)  

  Дружина підсудного, органу розслідування надавала непослідовні показання. Зокрема вона вказувала, що сім»я проживала за новою адресою коли  24.12.2001 підсудний  повернувся до дому в ночі у нетверезому стані, переніс дитину на інше ліжко  та ліг спати; одягнений  він був в пальто та інше. Суд  їм  не вірить, оскільки як дружина, свідок намагається   допомогти підсудному, до того ж таки  показання ОСОБА_18 повністю  спростовані дослідженими доказами. Разом з тим дружина підсудного жодного разу не вказувала на неадекватну поведінку підсудного, на нерозуміння ним значення його дій. Навпаки поведінку підсудного свідок характеризувала, як «дуже стурбований», «розстроєний», «злий», що, на думку суду, цілком відповідало виниклої ситуації. Своєї  дружині  ОСОБА_6 також розповідав, що він не пам»ятає де загубив ключі, мобільний телефон портмоне та посвідчення, з метою приховування і від неї дійсних подій, які відбувалися в ночі з 24.12.2001 на 25.12.2001 на новій квартирі.  В судовому засіданні ОСОБА_18 від дачі показаній відмовилася, покликаючись на ст.63 Конституції України.(т.1 а.с. 64-65,144-145)  

  З досліджених доказів вбачається   ,   що   25.12.2001   ,   о 7 год. 39 хв   . підсудний  вже знаходився  на роботі, в Житомирській облпрокуратурі по вул. 1-го Травня та зі службового телефону дзвонив адвокату ОСОБА_14, колишньому прокурору Житомирського району. Ці обставини ОСОБА_14 не заперечував.(т.2 а.с.230,236-237 зв., т.16,)  

  Враховуючи твердження підсудного, щодо неможливості  пригадати у пам»яті події з ночі 24.12.2001 на 25.12.2001, за постановою органу розслідування була призначена  (амбулаторна) судова психіатрична експертиза. Ознайомившись з цією постановою,  підсудний  не надав  жодних заперечень, а також не просив  слідчого про постановку перед експертизою  додаткових питань, зокрема, про алкогольну амнезію. Однак у лікарні  ОСОБА_6 категорично відмовився  не лише від проведення експертизи, а навіть  від розмови з лікарями, заявивши, що буде скаржитися на незаконне  направлення  на експертизу без його згоди. А тому  доводи захисту  та підсудного, що  відмова останнього від проходження психіатричної експертизи викликана лише  відсутністю  питання з приводу  його амнезії, суд відкидає як неправдиві.(т.4 а. с. 177 – 182).  

  Аналізуючи наведені докази в їх сукупності. суд дійшов висновку, що підсудний  пам»ятав   та пам»ятає обставини, які відбувалися в його  новій квартирі  НОМЕР_2  в ночі з   24.12.2001  на  25.12.2001. Заяву  про крадіжку написав у той час, коли достеменно  знав, що викрадання  частини його речей  вчинено  саме в новій квартирі, жінками (ОСОБА_9 та ОСОБА_10), яких він запросив до себе в цю квартиру разом з потерпілим. Спричинити  останньому тяжкі тілесні ушкодження могли лише ці особи, яких  при зустрічі підсудний  впізнав як злочинців. Однак вводив слідство в оману з метою приховування  вчиненого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тяжкого злочину, щоб і самому уникнути від кримінальної відповідальності за залишення ОСОБА_7 в небезпеці, а саме з цією метою підсудний навмисно зазначив у заяві про викрадення у нього і дублянки, яку фактично  приховав сам, об»єктивно побоюючись,  наявності  на ній, як  на речовому  доказі  слідів злочину, у тому числі і крові потерпілого; вигадав втрату пам»яті, не розуміння значення своїх дій вранці 25.12.2001; відмовився від проходження психіатричної  експертизи, побоюючись бути викритим; кожному із свідків в залежності від ступеня довіри, вибірково розповідав лише ті обставини, які  вважав за необхідне, при цьому приховував  факт  свого перебування  в  квартирі разом з   безпорадним потерпілим та послідуючі свої дії, щоб  жодна стороння особа про це  не дізналася. Дублянку ОСОБА_6, мобільний телефон потерпілого, білизну та інший одяг, якого не було на тілі потерпілого  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 не викрадали. Разом з тим, одночасно викрасти  речі підсудного і потерпілого, які зазначені  у наведеному вище судовому рішенні,  названі свідки могли тому що, безперечно,  всі вони  в один і  той самий час  були разом у новій  квартирі підсудного. З урахуванням цього, суд вважає надуманими і доводи захисту, що дублянка могла бути викрадена невідомою особою, яка проникла у квартиру підсудного після того, як  свідки залишили її  незамкненої, до того ж  жодних інших речей потерпілого (пальто)та підсудного (взуття) викрадено не було. Безпідставним є і твердження захисту, що дублянка могла бути  викрадена, коли підсудний в ній в ранці 25.12.2001 йшов на стару квартиру, оскільки це не підтверджено жодним доказом і  сам підсудний про це ніколи не говорив.      

Доводи захисту щодо  наявної у ОСОБА_6 так званої «алкогольної амнезії», з посиланням на те, що  в ночі 24.12.2001 підсудний був найп»янійшим зі всіх є безпідставними, позаяк спростовуються  свідченнями  охоронника кафе  «Молодіжна мода» ОСОБА_26 та інших, який говорив, що  «чоловік, який був одягнений в дублянку» (ОСОБА_6) і два священнослужителі -  (ОСОБА_8 та ОСОБА_7) виходили з кафе нормально, а сильно п»яними були чоловік у пальто і військовий (суддя ОСОБА_13 і військовослужбовець ОСОБА_12)У подальшому це підтвердили як ОСОБА_13, так і ОСОБА_12 (т.1 а.с.97-99). До того ж, суд вважає, що  стан алкогольного сп»яніння останніх не може бути належним  доказом  сильного сп»яніння  підсудного, як наполягає захист.  

Суд не приймає, як доказ і свідчення ОСОБА_25, які повністю спростовуються  дослідженими матеріалами справи.  

  Згідно із протоколом огляду місця події тіло ОСОБА_7 було напів- оголеним, пальто не одягнуте, а прив»язане  рукавом  до руки потерпілого та накинуто на голову, на якій  була зеленувата шапочка, светр прикривав частину грудей до рівня сосків, рукава светра  підкочені до ліктьових суглобів; обличчя, голова, борода потерпілого мали масивні накладання крові,кисти рук вимащені у кров. Сніг під трупом  розтанув до самої землі розміром 120х40 см., а біля голови був  просякнутий кров’ю. Потерпілий  був  одягнутий у черевики, чорні штани, в петлі яких був продітий ремінь, гульфік штанів розтягнутий; нижньої білизни не було. На пальто, светрі, штанах  виявлені  сліди крові у вигляді просочування через тканини. На підошві  одній зі шкарпеток  виявлено накладання крові, на підошві черевиків  виявлені п»ятна крові. Слідів біля трупу не виявлено, мав місце зсув снігу розміром 1,8 м х 1,5. Одяг зі слідами крові  вилучено, та приєднано до справи (т.1 а.с.2-17.44,50,т.4 а.с.58-61).  

Відповідно до судово – медичного  висновку №1454  у потерпілого були виявлені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння у вигляді: двох забійних ран в лівій потиличній ділянці з обох боків, лінійного перелому кісток склепіння основ черепа, крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку по конвекстильній поверхні з переходом на основу черепа в проекції правої тім`яно-скроневої частки під м`які мозкові оболонки та речовину мозочка, забою головного мозку, які у своїй сукупності склали відкриту черепно-мозкову травму голови та не знаходяться в прямому причинному зв»язку зі смертю, оскільки причина смерті інша; та  легкі тілесні ушкодження як-от:     синці навколо обох очей з припухлістю, синці в правій скроневій ділянці та  на правій бічній поверхні шиї в верхній частині до 3х2 см, масивніх крововиливи верхньої губи на всьому протязі і нижньої губи справа, рани в ділянці верхньої повіки правого ока, поверхневого осаднення шкіри в верхньому квадраті правої сідниці на ділянці 2х1 см. Тілесні ушкодження  були спричинені потерпілому  за декілька годин до смерті ( від години до доби).   ОСОБА_7 міг на протязі  незначного часу (до декілька годин) здійснювати любі цілеспрямовані дії в тому числі рухатися. (т.4 а.с.14).      

  За свідченнями ОСОБА_27 і  ОСОБА_28,  які 26.12.2001 близько 12 – год.  фактично  виявили труп ОСОБА_7  та викликали міліцію, а також були понятими при огляді місця події, потерпілий жодним  чином самостійно не міг добратися до місця, де його було знайдено мертвим з огляду на погодні умови. Так свідки підкреслювали, що  труп знаходився у самому глибокому місці та лежав головою до лісу, ліс був засніжений, йти було важко,  взуття провалювалося; біля трупу ніяких слідів не було, від дороги, на зрізі кювета до трупа був порушений сніг, який  під тілом був підталим.  При цьому ОСОБА_28 підкреслив, що чоловік прийти на це місце сам не міг, його могли туди  викинути і це робила  не одна людина. Таке враження у свідка склалося ще й тому, що сніг був порушений від тіла, на снігу не було ознак, які б свідчили, що хтось  наступав на сніг, а потім залишений  свій слід на снігу  замітав чи загрібав снігом. (т.1 а.с.15, 16.т.7а.с.38-39,41-42,т.16 )  

З показаній свідка ОСОБА_29, який у присутності експерта Короткевича Л.О., понятих та інших   особисто складав протокол огляду місця події, де було виявлено труп потерпілого  та фіксував усі виявлені факти вбачається, що глибина снігу в місце знаходження трупу становила  до 20 см., при цьому при переміщенні трупу  сніг під  ним  був розталий до самої землі; труп знаходився поза межами проїзної частини. Свідок підтвердив, що  ремінь на брюках був не застебнутий, а лише продітий,  гульфик розстебнутий, нижньої білизни не було. У протоколі зазначено: «нижня частина  грудної клітки та живота  оголені,  на голові шерстяна зеленувата шапочка , просякнута  бурою рідиною, схожою на кров». Свідок також вказував, що жодних слідів біля трупу не було, лише зверху кювету  був виявлений  нечіткий слід низу взуття. Місце події мало нахил, куди можна було кинути труп, або впасти. Розтин трупу робився відразу після огляду трупу, скоріше о 17-ій год., а тому  була зроблена відмітка про  січовий міхур. За показаннями ОСОБА_29 та  змісту протоколу в огляді місця події брав участь експерт Короткевич Л.О, який виміряв  час відновлення трупних плям, а у подальшому  проводив експертизу трупа потерпілого. Згідно із висновком експерта криміналіста,  виявлений  при огляді місця події слід низу взуття не придатний для ідентифікації (т.1 а.с.2-3,т.4. а.с.24-25,т.16 а.с. 317-350)  

З метою одержання додаткових роз»яснень  експерт  Короткевич Л.О. допитувався органом розслідування. Він вказував, що 26.12.2001 у складі оперативної групи виїжджав на огляд місця виявлення трупа потерпілого ОСОБА_7, а на той час невстановленої особи та  складав судово - медичний висновок за №1454 від 27.12.2001, в якому він зафіксував усі виявлені у потерпілого тілесні ушкодження. При огляді місця події, біля трупа не було виявлено будь – яких слідів, які б свідчили, що потерпілий прийшов туди сам, до того ж   оглянувши позу трупа експерт дійшов висновку, що ОСОБА_7 на місце його виявлення  потрапив у непритомному стані, оскільки  немає жодних ознак про прийняття ним заходів  для самозбереження, зокрема, була відсутня поза «калачика». Експерт також вказував, що при виявленої у потерпілого важкої травми голови втрата свідомості могла наступити  відразу після отримання забійної рани голови, а також через деякий час, точних критеріїв цьому немає.  

  Свідок ОСОБА_24 категорично стверджував, що за наслідками слідчих дій, він дійшов висновку, що  потерпілого до місця  його виявлення  підсудний, з невстановленою слідством особою, доставив на автомобільному транспорті, який рухався по об»їзній  дорозі, де  є місце для розвороту і  ОСОБА_7 було  скинуто в кювет саме по ходу руху автомобіля. Іншим шляхом доставити потерпілого на це місце було неможливо, а сам потерпілий, з наявною у нього важкою травми голови, погодними умовами, манерою одягу, пройти таку відстань в лісу не міг, до того ж  жодних слідів навколо трупу виявлено не було. Свідок також вказував, що в ході розслідування злочину, автомобіль підсудного ретельно розшукувався, але знайти його не змогли. Вважає, що в обвинувальному висновку ним, як слідчим, були вказані усі обставини вчинення підсудним злочину, наскільки  вони були відомі. При цьому свідок підкреслив, що наявність у підсудного посвідчення працівника обласної прокуратури дозволяло останньому безперешкодно користуватися автомобілем «Форд – Фієста» навіть при відсутності належних документів, у тому числі  проїхати до вказаного місця через  пост ДАЇ (якщо він на той час діяв).(т.16 а.с. 370-389)  

За показаннями свідка ОСОБА_31, вона в  грудні 2001 року працювала прибиральницею площадки та сходів в під»їзду будинку де знаходиться  нова квартира підсудного та розташована біля арки (жильців вона не пригадує). Взимку свідок починала прибирати з 7-ої год. ранку до обіду, в  грудні 2001 року, під час прибирання, свідок не бачила крові в під»їзді, якогось одягу чи незнайомих осіб і в  взагалі нічого підозрілого, що привернуло  б  її увагу. Про це вона вже розказувала при її допиту в прокуратурі. Отже ці показання свідка спростовують твердження захисту, що ОСОБА_31 не вбирала під»ізд, де знаходиться нова  квартира підсудного.  

Зі свідчень двірника ОСОБА_32 (ОСОБА_32) вбачається, що  взимку вона починає працювати з 6 год. 30 хв. В грудні  2001 року вона одяг  чи будь - які речі не находила. Нічого підозрілого також не помітила.(т.3 а.с.113-115,198-200, т.16 а.с.227-231,322-326)  

Свідок ОСОБА_33, оглянувши фотознімки з огляду місця виявлення потерпілого,  пояснила, що до місця виявлення потерпілий прийти самостійно не міг,якби прийшов сам, мала б місце поза «калачика», тобто ноги  були б притиснуті до підборіддя. (т.16 а.с.57)  

Відповідаючи на запитання, експерт Бурчинський В.Г. пояснював, що   за наявними у потерпілого ушкодженнями  він втрачав свідомість, рухи малоймовірні, але не виключаються. Алкогольне сп»яніння сприяє втраті свідомості. Характер розташування на загиблому одягу,  що зафіксоване  на фото, свідчить, що сам одягнутися він не міг. При викиданні з машини  могли бути заподіяні інші ушкодження та  це могло прискорити його смерть. Експерт також пояснив, що у п.2  експертизи № 78 надавалася відповідь на запити адвокатів  з приводу  неможливості за зовнішнім оглядом  тіла достовірно знати  про спричинення потерпілому саме  тяжких тілесних ушкоджень, тощо  (т.16 а.с.212 -218)        

Допитаний в суді спеціаліст в галузі нейрохірургії Гордейчук М.П. також вважає, що при важкої ЧМТ, потерпілий втрачав свідомість, але були і світлі проміжки. Як правило смерть настає не від самої  ЧМТ, а від її наслідків.(т.16 а.с.407-408)  

У висновку за № 1715 експерт  Короткевич Л.О. уточнив,  що після отримання   потерпілим тяжких тілесних ушкоджень  медична допомога йому не надавалася, потерпілий міг втрачати свідомість. За наявними у ОСОБА_7 тілесними ушкодженнями  потерпілий міг  виконувати цілеспрямовані  дії, а саме вийти з квартири 2-го поверху на вулицю і самостійно пересуватися, однак на незначну  відстань, яка вимірюється в метрах.  

  Протоколом відтворення обстановки та обставин події встановлено, що відстань від будинку №100 по вул. Черняхівського, в якому розташована квартира  підсудного,  де були спричинені  потерпілому  тілесні ушкодження, до місця виявлення трупа останнього складає 7 км./т.6 а.с. 190-191/;  

За свідченнями  ОСОБА_10 вона билася з потерпілим, втім стверджувала, що на обличчі у ОСОБА_7 вона  травм і ушкоджень на бачила.(т.16 а.с.135 зв.)  

  З наведеного вище висновку №1454, вбачається, що всі тілесні ушкодження,  виявлені  у потерпілого виникли незадовго до його смерті від дій тупого предмету без залишення  будь – яких специфічних ознак, за якими можна було його ідентифікувати; поверхне осаднення світло – червоно – коричневого кольору, розташована нижче рівня шкіри,  могла виникнути при волочінні тіла. В суді  експерт Короткевич Л.О. пояснив, що оскільки осаднення  було покрите  корочкою, мало червоний колір він дійшов висновку, що це прижиттєве поранення, яке могло виникнути і від удару, проте більш за все від волочіння та підкреслив, що потерпілому складно було прийти до свідомості без отримання медичної  допомоги, наполегливо стверджував, що до місця виявлення, потерпілий дійти не міг. Наявність значної крововтрати, крові на руках потерпілого, накладання крові на підошві  шкарпеток, на думку експерта, свідчить, що потерпілий приходив до свідомості, брався руками за рану, ходив, але в шкарпетках та наступив на кров.( Таки твердження збігаються з  показаннями ОСОБА_9, що потерпілий був в шкарпетках.) Кров на одягу  потерпілого експерт пояснює тим, що вона з рани капала на його одяг, коли він був у вертикальному положенні, а сніг біля голови потерпілого був просякнутий кров»ю, тому що кров з голови йшла і на сніг.  

У комісійному висновку № 102  експерти  також вказали, що  травма голови  має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, інші – легких тілесних ушкоджень; після  отримання травми голови потерпілий втрачав свідомість. Ушкодження обличчя,шиї,сідниці виникли від дій тупого предмету з обмеженою  травмуючою  поверхнею в тому числі рука, нога та інш, більш конкретно  охарактеризувати ці предмети неможливо;  виявлені у потерпілого ушкодження не характерні для пручання і самозахисту. За характером ушкоджень, виявлених у потерпілого усі вони спричинені  в короткий проміжок часу, визначити який неможливо. (т.4 а.с.153- 161)  

  Відповідно до  висновку додаткової судово - медичної експертизи №78,  ураховуючи, що перелом  черепа у потерпілого поширюється з потиличної кістки на верхню стінку орбіти лише з одного боку то сінці навколо очей  виникли прижиттєве за рахунок ударної дії тупого предмету в ділянку очей; відсутність  ушкоджень в ділянці  носа виключає можливість  утворення у потерпілого масивних крововиливів в районі губ за умов коли потерпілий «лежав  обличчям вниз  на рівній підлозі; сінці в правій скроневій ділянці та на  правій боковій поверхні шиї виникли прижиттєве і кожний від  окремої травмуючої сили. Для відповіді чи могли ці тілесні ушкодження виникнути при транспортуванні в автомобілі до місця виявлення трупа немає об»активних даних, поверхні та деталі автомобіля з якими взаємодіяла голова, швидкість руху, стан дорожнього покриття тощо. Без судово – гістологічного  дослідження цих ушкоджень  визначити   давність   їх утворення не можливо. Разом з тим  щодо  осаднення  шкіри на правій сідниці(п.8) без судово – гістологічного   дослідження експерти  вказали про неможливість встановлення не давності їх  утворення, а  чи є воно   прижиттєвим.    

Експерт Філіпчук О.В., який проводив дослідження саме тілесних ушкоджень, відповідаючи на запитання  в суді, також підтвердив, що легкі тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого не могли виникнути від двох  ударів у  потиличну ділянку та він  не виключав, що рани на щоці, шиї, повіці могли виникнути  від  удару (падінні) о виступаючі поверхні, якими, (не виключно), могли бути і виступаючі деталі автомобіля, проте за його відсутністю категорично стверджувати експерт не міг. (т.4 а.с.14,161,т.10  а.с. 56-57, т.16 а.с.223-225)  

Отже суд вірить  експертним     висновкам, викладеним в експертизах за №№ 102, 1454, послідовним логічним показанням експерта  Короткевича Л.О. в суді, який безпосередньо оглядав осаднення та вважає його прижиттєвим. До того  ці  висновки  в додатковій експертизі  не спростовані.        

  З урахуванням наведених доказів  в їх сукупності,  суд вважає, що ОСОБА_7 самостійно прийти до місця його виявлення  не міг  та був вивезений підсудним  з його нової  квартири, без надання потерпілому медичної допомоги, у не притомленому стані. Так, яким чином був одягнений померлий взимку (відсутність нижньої білизни, розстебнутий гульфик штанів, незастебнутий  ремінь штанів, майже зняте пальто, тощо)свідчить, що потерпілого аби – як одягав в квартирі ОСОБА_6, коли він перебував у непритомному, безпорадному стані через травму голови та був позбавлений можливості  не лише  надати собі допомогу із - за втрати свідомості, а  навіть  вийти з квартири в такому одязі. Виявлені  масивні плями крові на обличчі, руках потерпілого, а також на одягу та відсутність жодних слідів крові у під»їзді та жодних свідків  у тому числі прибиральниці під»їзду, двірника, які починають працювати з ранку та які б  не змогли не побачити  вранці безпорадного  скривавленого потерпілого, його одяг та інше, на думку суду, підтверджує ту обставину, що сам потерпілий з квартири підсудного не виходив. А тому безпідставними є твердження захисту про самостійне одягання потерпілим всього одягу,виходу з квартири та приходу останнім  до господарства з  кроликами,  отримання ним  від невідомих нападників  легких тілесних ушкоджень при вчиненні ним  опору. Виявлена  під нігтями потерпілого кров, з антигеном А, яка  не належить до крові потерпілого та епітеліальних клітин, на переконання суду, не свідчить про бійку потерпілого поза межами квартири ОСОБА_6 З висновку експерта № 1/ц (т.4 а.с.33-37) вбачається, що  цей антиген А міг виникнути за рахунок крові особи, в крові яких він знаходиться. Такий антиген А виявлено в крові ОСОБА_10 (т.4 а.с.137-139), яка показувала, що вона з потерпілим билась, останній укусив її за палець, наведене підтверджується і висновком експерта №855. Окрім цього з дослідженого комісійного  висновку  № 102  вбачається, що  ушкодження, які  були виявлені у потерпілого не характерні для пручання та самозахисту. (т.1 а.с.226,т.4 а.с.11-112 т.9 а. с. 306). Адже, суд переконаний, що  всі  виявлені у потерпілого тілесні ушкодження останній отримав як в квартирі підсудного  так і  при його транспортуванні в автомобілі «Форд – Фієста» до місця виявлення, коли він у непритомному стані під час руху вдарявся об виступаючи деталі автомобіля(вікно,двері,сидіння тощо) та викиданні з машини. Суд  погоджується з доводом обвинувачення, що підсудний залишив  потерпілого на снігу, у безлюдному місці без допомоги, усвідомлюючи, що він позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, а  відсутній на померлому одяг та його мобільний телефон приховав, для знищення слідів злочину. Суд також вважає, що спортивну шапочку з кров»ю кролика  міг одягнути на потерпілого лише підсудний та  замастити  взуття в цій крові з метою введення слідства в оману.  

Вина підсудного підтверджується і тим, що він приховав від слідства та суду  автомобіль «Форд – Фієста»  синього кольору, яким користувався на той час.  

  Так ,ОСОБА_38 пояснив, що він привозив  із-за кордону автомобілі, які  продавав  після їх  розмитнення. У вересні  2001 року він продав автомобіль «Форд – Фієста» синього кольору державний знак НОМЕР_1 незнайомому мужчині. Отримавши гроші, свідок  передав йому  тимчасовий реєстраційний талон на цей ТЗ, виданого на ім»я свідка. Проте договір купівлі – продажу  автомобіля на той час не укладався  за браком документів. У подальшому для   належного оформлення всіх документів покупець повинний був свідку  зателефонувати, але він до нього більш не звертався, а тому фактично свідок  до тепер залишається бути власником згаданого автомобіля. Проте після передачі автомобіля він більш цей ТЗ не бачив та не знає де він знаходиться. Вважає, що покупцем автомобіля був не підсудний. Показання, які надавав у ході розслідування справи підтвердив.(т.2.а.с.204-207,т.16 а.с.297-298).  

  Свідок ОСОБА_8 стверджував, що підсудний просив його освятити  автомобіль «Форд», темно – синього кольору,  яким  він користувався.(т.16 а.с.62)  

  За словами  ОСОБА_17, який  працював  з ОСОБА_6 у 2001 році, останній  на роботу приїздив  на автомобілі «Форд» синього кольору. В грудні 2001 року в дорожній пригоді  цей   автомобіль було пошкоджено. Свідку зі слів підсудного  було відомо, що на автомобілі лопнула передня  шина, коли він  при  виїзді  з м. Житомира наїхав на бордюр; це трапилося до 24.12.2001.Свідок особисто бачив цей автомобіль з пошкодженнями  у дворі облпрокуратури. З оголошених показаній  свідка ОСОБА_39 також вбачається, що ОСОБА_40 у 2001 році   на роботу в обласну прокуратуру приїздив  на автомобілі іноземного виробництва синього кольору(т.2.а.с. 230-234, 235-236, т.6 а.с. 174-175,т.16 а.с.260 зв. – 265)  

  За свідченнями ОСОБА_41 він купив квартиру у підсудного. З причин загибелі сина йому прикро все пригадувати, Усі попередні показання підтвердив. Згідно з якими він 11.12.2001 на  своєму автомобілі, приїхав до ОСОБА_6  для укладання  договору  купівлі –продажу квартири по вул. Старочуднівській 12/77. Під час розмови з останнім спрацювала сигналізація на  автомобілі свідка і він  виглянув у вікно, на що підсудний чи його дружина заспокоїли його, кажучи, що їх автомобіль  теж знаходиться на вулиці. Свідок дійсно побачив свій автомобіль і ще два автомобіля іноземного виробництва, один  з яких був синього кольору, який з них міг належати підсудному він не знає, модель не пригадує.(т.7 а.с.163-164, т.16 а.с.146-148).  

  У своїх показаннях свідок  ОСОБА_22 також вказував, що у ОСОБА_6 був автомобіль «Форд» синього чи сірого кольору, на якому він приїздив в с. Мовчанівку до своїх  батьків. На той час батьки підсудного тримали господарство. (т.16 а.с.282-283).  

За словами свідка ОСОБА_42 його квартира знаходилася  поруч з зі старою квартирою підсудного. Він бачив, як підсудний приїздив на автомобілі спочатку червоного кольору, а потім – синього, марку якого він не пригадує.  Цей автомобіль він бачив взимку 2001 року до католицького Різдва  (т.3а.с.264-266,т.16 181-182)        

  Вироком  суду щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 встановлено, що  вони викрали у підсудного тимчасовий реєстраційний талон серії ЮА№ НОМЕР_3 на автомобіль «Форд – Фієста», виданого   на  власника ОСОБА_38 4.09.2001 та  якого було вилучено з квартири ОСОБА_9(т.1 а.с.243-244,т.9 а.с.181-187).  

  Органом розслідування з Житомирської митниці  були вилучені декларація від 5.07.2001 року на ввезення свідком ОСОБА_38 автомобіля «Форд – Фієста» синього кольору, 1999 року виробництва, номер кузова НОМЕР_4, тип ТЗ НОМЕР_5, з 5 дверми. Вартість цього автомобіля  відповідно до акту  № 1046 від  29.08.2001 року становила 8574 грн.63 коп. (т.5 а.с.316-324, 327- 338)  

  Проведені органом досудового слідства заходи, щодо встановлення місця знаходження  цього автомобіля  до належних наслідків не призвели (т.5 )  

  Аналізуючи усі наведені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що підсудний на час вчинення злочину користувався  автомобілем «Форд –Фієста» синього кольору, якого придбав у ОСОБА_43 та приховав його від органів слідства і суду, як речового доказу, що  мав на собі  сліди злочину, у тому числі крові потерпілого, оскільки  перевозив  в ньому скривавленого ОСОБА_7 з відкритою травмою голови до місця його виявлення, де викинув його з невстановленою слідством особою, а також слідів крові кролика.   Суд вважає голослівними твердження підсудного і захисту, що причиною приховування підсудним цього автомобіля було   побоювання  фальсифікацій  з боку слідчих органів. На думку суду нічого не заважало підсудному особисто, у присутності  адвокатів, пред»явити цей ТЗ для огляду як органу розслідування так і суду, бути присутнім при проведенні слідчих дій, а  при необхідності робити  відповідні зауваження. Наведені докази також спростовують доводи підсудного, що він не користувався цим автомобілем з причин закінчення  03.12.2001 терміну дії реєстраційного талону. Та обставина, що органом розслідування не встановлена  особа, яка допомагала підсудному вивозити потерпілого та відсутність  порушеної щодо неї  кримінальної  справи  не  спростовує винуватість  підсудного та не впливають на кваліфікацію його дій.  

  Суд вважає доведеним  висновок обвинувачення, що у потерпілого мав значний вилив крові з забійної рани голови, яку підсудний  змив з підлоги квартири № 138 та зі шпалер, з метою  приховування вчиненого у нього в квартири  навмисного тяжкого злочину.  

  Так  аналіз показаній ОСОБА_9 та ОСОБА_10 свідчить, що кров з рани  голови  потерпілого  стала йти відразу після нанесення йому  ударів. Зокрема ОСОБА_10 розповідала: «Коли  я знімала з шиї потерпілого шарф, то замастила руки в крові, яка бігла з голови потерпілого. Руки я витерла об обої в цій же кімнаті. Обої були світо - зеленого кольору  без узорів, але з «пупиришками», або  - «…з заподіяної від ударів рани  стала йти кров…я повернулася в кімнату, де лежав ОСОБА_22, зняла з шиї свій  шарфик і вимастила праву  руку у кров, яку витерла о шпалери  на стіні справа  від входу у кімнату  ближче до дверей» ( т.1 а.с.54 зв.т.2 а.с.57).При відтворенні обставин події  ОСОБА_10 добровільно показала в квартирі підсудного місце, де вона витерла скривавлену руку, але  це місце вже було завішане настінним килимом. Свідок стверджувала, що шпалери в кімнаті не замінені (т.2 а.с. 147-160-164)  Зі слів ОСОБА_9 потерпілий  лежав на підлозі, коли вона двічі ударила його дошкою по затилку, після чого  він втратив свідомість: «…потерпілий був  без одягу і я побачила, що навколо проступила кров» (т.1 а.с.236). При проведенні відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_9  на манекені показала механізм спричинення нею тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а також розповідала, що після удару  виступила кров. Вона повернула ОСОБА_7  на спину, потерпілий дихав важко.(т.2 а.с.167-169).  

Всі експерти дійшли одного висновку, що у потерпілого була значна крововтрата.  

  Так з експертного  висновку №1454 вбачається, що на внутрішньої оболонки серця потерпілого наявні полосовідні темно – червоного  кольору крововиливи, розташовані у основи сухожилля, що є свідченням  гострої крововтрати. За підсумками  судово – медичної експертизи  № 102 наявність плям Мінакова вказує на те, що  у ОСОБА_7 мав  місце значний «вилив крові», а не фонтанування ( бризки).  Згідно із висновком  додаткової  судово – медичної експертизи № 78  виявлені  при розтині трупу плями Минакова  свідчать про те, що у даному  випадку  мало місце  значна крововтрата, однак точно  визначити кількість  втраченої крові за наявними  даними не є можливим(т.4 а.с.10,14, а.с.157-162, т.10 а.с.56).  

У судовому засіданні експерт Короткевич Л.О. пояснив, що голова людини має велику кількість кров’яних судин, а тому у потерпілого була  значна крововтрата, проте визначити  кількість втраченої крові не можливо. Характер плям на пальто, свідчить, що була кровотеча і кров капала на пальто, коли він знаходився у вертикальному положенні. Нашарування крові на шкарпетках, пояснюється тим, що потерпілий  в них ходив.( т.16 а.с.155 зв. – 156).  

  Експерт Філіпчук О.В. також стверджував, що  рана потерпілому нанесена в ту частину голови, де багато судин, а тому мався значний вилив крові, але без фонтанування (т.16 а.с.220 зв.-221).  

  З протоколу огляду квартири підсудного (з фотознімками до нього) вбачається, що стіни в кімнаті покриті шпалерами світло - салатового та темно - салатового кольору. При застосуванні  криміналістичних засобів та приборів на правій стіні  кімнати,  ближчій до дверей, поверх краю ліжка під килимом, (якого було знято зі стіни),на шпалерах  виявлені чисельні темні плями, проба яких на перекис водню дає позитивний результат. При додатковому освітлені виявлені ознаки змивів жовтуватого кольору. В  нижній частині стін, за шафою, на шпалерах також були виявлені плями, підпадаючи під ознаки замитих слідів крові. Вирізки цих шпалер були вилучені для подальшого дослідження (т.2. а.с.9-16)            

При первинному експертному дослідженні методом тонкошарової хроматографії в змивах і вирізках вилучених з квартири підсудного шпалер  крові виявлено не було(т.4 а.с. 79-83)  

  Однак відповідно до висновку повторної ДНК експертизи  від 7.05.2002, яка за методом дослідження  є більш об»єктивною і точнішою та в ході якої ретельному аналізу піддавалися дрібні ділянки шпалер (до 690 ділянок), експерти виявили частки крові в стані гематопорфіріна, що припускає наявність крові на вирізках салатових шпалер, вилучених саме під настінним килимом у квартирі підсудного. Відсутність категоричного експертного висновку  пояснюється  тим, що інші  частки були знищені сірчаною кислотою, а тому суд приймає, як доказ саме  цей висновок. (т.4 а.с.124-131).  

Згідно із висновком експерта № 26/ц на жіночому шарфі, якого було вилучено у ОСОБА_9 знайдено кров людини, походження якої від потерпілого не виключається.(т.4 а.с.137-139).  

  За підсумками усіх проведених судово- медичних експертиз за №№ 1454,102,78 потерпілий прожив не менш 3-х год. після отримання черепно – мозкової травми.  

  Дані експертного висновку  одягу потерпілого, свідчать, що на ньому була виявлена кров  останнього, яка просочувалася через матеріал одягу,  при чому значна кількість  плям (50) малася на пальті потерпілого, яке було накинуте саме на голову, на шапочці, на светрі біля горловини тощо (т.4 а.с.50-54,58-61)  

Як вже зазначено   25.12.2001   ,   о 7 год. 39 хв   . підсудний  вже  користувався   службовим телефоном. В цей же день за заявою підсудного  йому надана  відпустка строком на 5 календарних днів, до 29.12.2001 включно. За свідченням  ОСОБА_44, він був цим здивований.  (т.2, а.с. 230,236-237, 296, т.16 а.с.53 зв. Т.16 53 зв.)  

  Аналіз  наведених доказів в їх сукупності, відсутність на потерплому одягу під час отримання  тяжкої травми голови,  дає підстави для висновку суду, що  відкрита ЧМТ волосяної частини голови потерпілого, основною ознакою якої є особлива форма крововиливу, що  проявляється у сильній кровотечії,та, відповідно  призводить до значної втрати крові,  безперечно свідчить  про обов»язкову  наявність великої  помітної  лужі крові біля голови  потерпілого. Кров з забійної рани голови витікала відразу після отримання тілесних ушкоджень безпосередньо на підлогу та розтеклася по ній, навколо голови потерпілого, а тому суд погоджується з висновком обвинувачення, що прокинувшись у ранці в квартири НОМЕР_2, підсудний не міг не побачити  безпорадного потерпілого, з голови якого витікала кров та розтекалася по підлозі. Для людини звичайного рівня обізнаності, були усі наявні ознаки, що потерпілий страждав від тяжких тілесних ушкоджень як - от: наявна  лужа крові від рани на голові, яка є важливим життєвим органом, втрачання потерпілим свідомості, важке дихання, стогнання, а також  виявлена підсуднім крадіжка його речей та важливих документів. Втім підсудний не вжив заходів щодо надання потерпілому медичної допомоги шляхом виклику карети швидкої допомоги для транспортування його в лікарню, хоча мав  реальну можливість для цього, а саме: викликати  швидку допомогу  по телефону зі старої квартири, яка знаходиться поруч, або через телефон сусідів, або з телефону свого кабінету з самого  ранку. ОСОБА_6 також не повідомив  правоохоронні органи про вчинений щодо потерпілого навмисний злочин. Замість цього, переслідуючи особистий мотив щодо нерозголошення подій, які відбувалися в його квартирі, заздалегідь не обіцяного приховування тяжкого злочину, підсудний  вивіз  потерпілого до місця його виявлення, усвідомлюючи, що залишає потерпілого в небезпеці та  продовжував знищувати сліди злочину:  змив значну кількість крові з підлоги та обоїв, а потім  місця замитих слідів ОСОБА_6 завішав настінним килимом та заставив шафою.Саме для вчинення дій по приховуванню слідів злочину, вивезення потерпілого  підсудному потрібен був певний час, а  тому він взяв раптову відпустку відразу 25.12.2001 та вимушений був для скористатися службовим телефоном,так як мобільний телефон було викрадено, стаціонарного телефону в квартирі не було.  

Висновок експертів, викладений  у п.2 експертизи №78 на питання захисту(якого до того ж не має в справі),  що потерпілого можна  було прийняти  за померлого,  неможливості  за зовнішнім оглядом  достовірно знати про спричинення потерпілому  саме тяжких тілесних ушкоджень суд не бере до уваги, оскільки він  суперечить вимогам ст.200 КПК України, так як  не встановлює  жодних фактів, не входить до компетенції експертів і не узгоджується з послідуючими  висновками  цієї же експертизи  стосовно значної кровотечі, яка  була у потерпілого, часу, протягом якого останній був живим та з іншими дослідженими доказами. До того ж, одягаючи потерпілого, перевозячи його до місця  виявлення, змиваючи значні сліді крові в квартирі, підсудний не лише оглядав його зовні, а безпосередньо контактував з потерпілим, а тому усвідомлював повну безпорадність останнього.    

  Суд відкидає як безпідставні доводи захисту та підсудного щодо  неможливості  останнім (який не був очевидцем  побиття потерпілого) усвідомлювати,  що  ОСОБА_7 були спричинені  саме   умисні   тяжкі тілесні ушкодження, а не у стані   афекту   ,   необхідної оборони   ,   перевищення меж     необхідної оборони, з необережності   тощо. Так, стан фізіологічного афекту,  про який йдеться у кримінальному судочинстві, являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує в свідомості людини. Проте перебування  відразу двох різних осіб  в стані афекту від одних тих самих дій  потерпілого, на думку суду. є неможливим. Окрім цього події, які відбувалися в квартирі підсудного напередодні, а саме конфлікт між потерпілим, підсудним та  ОСОБА_10 і ОСОБА_9, перебування останніх у стані алкогольного сп»яніння, подальша вчинена ними крадіжка, на переконання суду, взагалі  виключають стан афекту. Відсутність у діях ОСОБА_9 і ОСОБА_10 необхідної оборони та перевищення її меж, підтверджується тим,  що потерпілий нічого не тримав в руках, тобто був  не озброєний, до того ж без одягу, забійна рана  у задній  частині голови, навпаки, є свідченням, що напад здійснено саме на потерпілого ззаду та нападників у даному випадку було двоє, спільні дії яких  виключають  і ознак необережності.  Таким чином підсудний  не міг дійти іншого висновку, ніж того,  що  стосовно потерпілого було вчинено навмисне тяжке насильство  та саме тому підсудний  вчиняв заздалегідь необіцяні дії по приховуванню цього навмисного тяжкого злочину. Наведене підтверджується і фактичними обставинами справи щодо спричинення ОСОБА_9 та  ОСОБА_10 потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень після яких вони вчинили крадіжку.  

Не ґрунтується на доказах  і твердження захисту та підсудного, що кров у квартирі  була не помітною, оскільки в основному вся залишилася на одягу потерпілого. Виявлена кров на обличчі, одягу потерпілого, на снігу біля голови,  на думку суду, підтверджує ту обставину, що  кровотеча з голови потерпілого   розпочалася  відразу після нанесення удару та  витікала з рани,  коли потерпілий оголений лежав на підлозі і закінчилася  з його смертю на снігу. Алогічним є твердження захисту та підсудного, що прокинувшись ранці в квартирі та не знайшовши ключів, портмоне грошей, тощо, підсудний не  став шукати їх в новій квартирі та  не оглядав всі кімнати.  

Вина підсудного у вчиненні злочинів доводиться і наявністю  на штанах ОСОБА_6 крові потерпілого.  

  Відповідно до висновку експерта №8  від 30.01.2002 кров ОСОБА_7 по системі АБО відноситься до групи 0(1) з ізогемаглютиномінами анті – А і анти – В. (т.4 а.с.50-54)  

  Як видно з досліджених доказів підсудний під час побиття потерпілого спав  у формених штанах  в новій квартирі, а також те, що у ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 вилучався одяг, в якому вони були одягнені з 24.12.2001 на 25.12.2001; кров була знайдена лише на одягу ОСОБА_6 Кримінальна справа щодо останнього на той час порушена ще не була.(т.1 а.с.72-73,93-94,95-96. т.4 а.с.50-54,69-71)  

За свідченням  оперуповноваженого ОСОБА_45, ним у присутності понятих проводилася виїмка  одягу підсудного. Він пред»явив дружині останнього постанову від 4.01.2002 стосовно  виїмки одягу ОСОБА_6 і запропонував неї  добровільно  його  видати. Дружина підсудного, отримавши постанову,  добровільно,  в присутності понятих,  видала  одяг підсудного, в якому він був одягнутим 24.12.2001 (окрім дублянки)  та особисто підписала протокол вилучення без жодних зауважень. Цей одяг також у присутності понятих свідком  упаковувався в целофанові пакеті, опечатувався  печаткою Житомирського райвідділу міліції, ставилися підписи понятих та свідка. (т.16 а.с   .   128-131)  

Таки показання свідка об»єктивно підтверджується змістом  постанови та  протоколу виїмки форменого кітелю, брюк,  чоловічих  черевик  на міху від 4.01.2002 де  є  підписи  дружини підсудного на отримання постанови, а також  на протоколі виїмки після підпису слідчого та понятих, без жодних зауважень. Отже дружина підсудного ОСОБА_18 добровільно, у присутності понятих  видала одяг підсудного(окрім дублянки) у тому числі і його формені штани, що підтверджується  її особистим підписом на цих документах. У подальшому з будь – якими скаргами  про порушення її прав при вилученні речей з житла  вона не зверталася. (т.1 а.с.72 -73, т.16 а.с   .   128-131   ).  

  Наведені показання ОСОБА_45, відповідають  і детальному  опису вилученого одягу підсудного, що викладений  у дослідній частині  висновку  експерта Кравченка О.О., який проводив судово - біологічну експертизу на предмет наявності  на ньому крові. Зокрема, експерт  зазначив, що цей  одяг надійшов у лабораторію 09.01.2002 в двох целофанових пакетах, в упакованому і опечатаному вигляді, з підписами  оперуповноваженого  та понятих. В одному  з них находився  формений піджак  (об»єкт №1) та  формені брюки, «… синього кольору, ношені, помірно  забруднені) (об»єкт №2), а в другому – чоловічі чоботі( об»єкти за №№ 3,4.) Для порівняння кров потерпілого взята з архіву СМЕ, що виключає доступ слідчих органів до взірців крові. Дослідженню підлягали вирізки з піджака, брюк, змиву чобіт. Згідно висновку цієї експертизи лише у вирізках  брюк підсудного знайдена кров людини, проте групових антигенів ним не було виявлено, можливо із – за малої кількості.(т.4 а.с. 69- 72)  

  Підсудний разом із захисником знайомився  з постановами про призначення  експертизи по вилученому одягу  та висновком експертизи жодних  клопотань, заяв заперечень, зауважень  ними надано не було. (т.4, а.с.65 – 66, 69 -72)  

З урахуванням зазначених доказів,   добровільної   видачі одягу дружиною підсудного, суд дійшов висновку, що  порушень вимог ст.ст.177, 183,188, 189,191 КПК України  щодо порядку проведення виїмки одягу ОСОБА_6(у тому числі формених брюк) та його вилучення,  не було, а тому довід захисту про вилучення формених брюк  у незаконній спосіб суд відкидає. До того ж жодних доказів про зацікавленість експерта Кравченка О.О. або інших експертів в перенесенні взірців крові саме на формені брюки підсудного не має.    4.01.2002 (т.12 а.с.26, 136)    

  Неодноразово допитаний слідчий ОСОБА_47 також категорично стверджував, що доступу до взірців крові він не мав та підкреслив, що труп потерпілого було виявлено  в кінці грудня 2001 року, а експертиза призначалася у січні 2002, до того ж  участі у відборі взірців крові потерпілого він як слідчий не приймав. Після надходження  в упакованому та опечатаному  виді одягу  підсудного зі СМЕ, він зберігався у камері схову і доступу до нього  крім нього не мав. Розбіжності у датах огляду та повернення підсудному  чипу від мобільного телефону пояснив своєю  помилкою. За словами ОСОБА_47 речові докази та справу свідок доставляв в  обласну прокуратуру особисто. Та обставина, що 26.02.2002 ОСОБА_47 за своєю постановою зупинив досудове розслідування по кримінальній справі, порушеної по факту спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень до встановлення осіб, які вчинили  щодо нього злочин, на думку суду, свідчить, що слідчий ОСОБА_47 жодним чином не вважав ОСОБА_6 причетним до вчинення будь – якого  злочину щодо потерпілого,  поверхово поставився до своїх обов»язків та  не записав особисто дату повернення чипу. (т.1 а.с. 186). ( т.1 а.с.181, 186,192-193,т.9 а. с. 155-154, 176, т.16.а.с.242-246).  

За словами  ОСОБА_48 він був присутнім при огляді штанів, проте крові не бачив, підтвердив, що захисник ОСОБА_1 відбирав у нього пояснення зразки його почерку водночас категорично заперечував факт  належності йому  підпису  на  бирці. (т.1 а.с. 192, т.9 а.с. 218, т.16 а.с.299-303).  

Свідок ОСОБА_49 показав, що підпис на бирці йому не належить,(т.16  а.с. 239-241)  

З дослідницької частини   судово - медичної  експертизи № 12-76 (ДНК - аналіз)   вбачається, що зразки крові ОСОБА_3 до експертної установи надійшли за печаткою Житомирського бюро СМЕ, а формені брюки – від слідчого ОСОБА_47, поношені, середнє забруднені, з вирізкою частини тканини на яких під час дослідження  виявлені точкові сліди бурого кольору(об»єкти№№2,3,4). За висновком експертизи на формених брюках підсудного в двох  місцях виявлена кров людини (об»єкти №3, №4). ДНК – профіль слідів крові  на об»єкті № 3 повністю  співпав  з ДНК – профілем взірців крові потерпілого. На об»єкті № 4 виявлення  генетичної ознаки слідів крові унеможливлено малою її кількістю. Вірогідність випадкового співпадіння генетичних ознак  при даному дослідження становить не нижче ніж 1 на 10 млрд. чоловік. Ознайомлений з висновком експертизи разом із захисником підсудний жодних клопотань заперечень також не мав.(т.4 а.с.94-104).  

Експерт Ольховець Л.О.  підтвердив  в суді ці висновки, проведені ним  разом з експертом – імунологом, та пояснив, що  кров  на штанах підсудного  неозброєним оком не видна. Сліди крові були точкові, а тому були  виявлені    лише при спеціальному  вивченню їх в  ультра – фіолетових променях  та зауважив,  що висновки попередніх  експертиз їм не були відомі, а  в цієї  експертній установі  самий високій рівень проведення судових експертиз. Наведене підтверджується і листом  установи на запит суду, у якому, зокрема,зазначено, що з 2000 року якість проведених досліджень і достовірність результатів щорічно підтверджується Європейською асоціацією судових генетиків за програмою професійного тестування. Експерти генетики НДЄКЦ МВД України є членами робочої групи  по ДНК Європейської мережі криміналістичних  установ (т.9 а.с.316, т.12 а.с.9)  

Матеріалами справи доведено, що з  набранням вироку щодо  ОСОБА_9    та ОСОБА_10 законної сили (4.11.2003), підсудний отримав належні йому формені брюки;  09.09.2005 за клопотанням підсудного формені штани та бирка були приєднані до матеріалів справи за постановою суду.(т.9 а.с.188, 216-218, 323).        

Відповідно до протоколу від 24.02.2002 слідчий ОСОБА_47 вдруге провів огляд формених брюк  та  чипу мобільного телефону. Чип  за розпискою ОСОБА_6 від 22.02.2002 був йому повернутий. (т.1 а.с.192-193)  

За висновком  судово – почеркознавчої експертизи  № 993 підписи на бирці не належать а ні ОСОБА_48, а ні  ОСОБА_49, а ні  ОСОБА_47   ( т.9  а.с.218, т.12 а.с. 203-209).  

  Аналізуючи усі докази в сукупності, суд  вважає, що кров загиблого ОСОБА_5  на формені брюки підсудного, в яких він був одягнений у той день  попала лише  від його контакту з потерпілим після отримання останнім тяжких тілесних ушкоджень. Доводи  підсудного і захисту, що  вилучені формені штани  ОСОБА_6 не міг одягати, тому що вони  були  дуже  зношені, забруднені спростовуються дослідницькими частинами наведених експертиз.  

  Суд не приймає, як доказ  протокол  огляду від 26.02.2002(т.1а.с.192), оскільки відповідно до ст.191 КПК України  огляд  предметів, вилучених під час виїмки проводиться на місці події ( що і було зроблено)  так і експертом при проведенні експертизи, адже  вдруге оглядати  формені штани  підсудного не було потреби, до того ж будь – якого  доказового навантаження цей  протокол  не несе.     Суд вважає неприйнятним, як доказ  бирку та висновок спеціаліста по ній, тому що бирка тривалий час(майже 2 роки) перебувала у підсудного, підписи на ній підроблені, до того ж пояснення свідка ОСОБА_48, які  особисто відбирав адвокат ОСОБА_1 не збігаються з  показаннями цього ж свідка в суді. (т.9 а.с.251-255)              

Суд вважає ґрунтовним довід обвинувачення, що підсудний прожив значний період часу після спричинення йому тілесних ушкоджень.  

Так зі справи вбачається, що  з  24.12.2001  на 25.12.2001 потерпілий вживав спиртні напої та під час отримання травми перебував у стані алкогольного сп»яніння.  

Зокрема, ОСОБА_8 пояснив, що 24.12.2001 після 15год. 30 хв. вони   з потерпілим в їдальні  випили  одну пляшку  горілки; близько 17- ої  год.,  в кафе  ще 2 бокали пива, о 18 –ій год. -  по 50 гр. горілки і  по 1 бокалу пива, після  20 год. вживали спиртні напої  в кафе «Молодіжна мода» з  підсудним та з іншими до 23 год. (т.1 а.с.47-49)  

З показаній свідків ОСОБА_51, ОСОБА_13 ОСОБА_52, ОСОБА_53  також вбачається, що вони з  потерпілим і підсудним  ввечорі 24.12.2001  в кафе вживали  спиртні напої. За словами  ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в ночі 25.12.2001 в  квартирі підсудного вони разом  з потерпілим випили пляшку кон»яку, при цьому ОСОБА_6  майже не пив.  

Згідно із  судово – токсикологічним  дослідженням в крові  та сечі  трупу потерпілого   будь - яких  спиртів  виявлено не було.((т.4 а.с.14-16)  

Експерт Головного  бюро СМЕ МОЗ  Кохановський Ф.М. в суді пояснив, що відсутність алкоголю в крові та в сечі ОСОБА_7, доводить лише одне, що алкоголь весь вийшов з організму потерпілого за його життя. Середній показник  виходу (окислювання ) алкоголю з організму становить   20-30 мм за 1 год. З   огляду на дослідження трупа потерпілого (правильна будова тіла, задовільного живлення, довжина тіла 174 см.) показаній потерпілих,  суд вважає,  що потерпілий мав середні антропологічні дані,  не був хворим на алкоголізм, а тому вихід спирту з організму потерпілого за його життя  проходив за середніми показниками.  

  Єксперт  Короткевич Л.О. причину відсутності   спиртів  в крові та в сечі потерпілого пояснював  тим, що пройшов значний час від вживання  ним алкоголю  до часу його смерті, та додав, що на холоді спирт виходить швидше.  

  Відповідно до висновку судово – медичної експертизи № 1715 від 18.12.2002  будь – яких ознак, які б свідчили  про те, що після спричинення  потерпілому тілесних  ушкоджень  йому надавалася  медична допомого (оброблення  ран тощо) при судово – медичному дослідженні трупа виявлено не було  (т.4 а.с. 192 – 194)  

З висновку  експертизи ( Акт  №1454), вбачається що смерть потерпілого настала внаслідок загального переохолодження тіла. При цьому експерт послався на виявлені ним при дослідженні ознак, як – от:    червоного кольору трупні плями, червоне забарвлення  внутрішніх органів, червона рідка кров в порожнині серця та крупних судинах,просовидні бурі крововиливи  на вершинах  складок шлунка так і  на даних судово – гістологічного дослідження –яечко - дистрофічно – некробіотичні зміни епітелію  канальців та даних огляду місця події: просякнутий кров’ю сніг біля голови, розтавання снігу під трупом до самої землі. Експерт  також дійшов висновку, що за  наявної у потерпілого  відкритої черепно-мозкової лицьової травми, життя потерпілого могло бути врятоване при наданні своєчасної кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги. Ці свої висновки експерт підтримував протягом всього кримінального судочинства та пояснював, що наявність у потерпілого важкої ЧМТ призвела до відсутності всіх ознак смерті, які маються при переохолодженні(«гусяча кожа», поза «калачика» та інш) так як  рефлекторна діяльність організму на  зовнішні  подразники ( низька температура)  не функціонувала, до того ж потерпілий втрачав свідомість, міг перебувати в агоні; сніг при наявних погодних умовах розтаяв тому, що тіло мало високу температуру, було гарячим. (Температура коливалася з -14 градусів   до 0,6 ) (т.6 а.с.120-121)  

Відповідно  до висновку комплексної судово - медичної експертизи Головного  бюро СМЕ МОЗ № 102, зробленого на підставі  судово - гістологічного дослідження, потерпілий після отриманих тілесних ушкоджень прожив не менш 3-х год., а  смерть  настала приблизно  за добу  до дослідження трупа потерпілого; виявлена проліферація сперматогенного  епітелія в канальцах нирок може бути дією низької температури. Інші зміни є наслідком нанесених тілесних ушкоджень. Ці висновки підтвердив експерт Бурчинський в суді.  

  Аналогічні підсумки  містяться  і в додатковій експертизі №78, а тому суперечливий висновок цієї же експертизи, викладений у п.7 про неможливість встановлення чи міг потерпілий бути живим протягом  15 год. без надання медичної експертизи суд відкидає. Суд також вважає не ґрунтовним та суперечливим і  висновок експертів у п.15 , що розтавання снігу під трупом може бути обумовлене тим, що труп на місце виявлення попав ще неохолодженим.  

  У матеріалах справи є листи начальника Житомирського обласного бюро СМЕ ОСОБА_33,  щодо помилковості   висновку  про причини смерті ОСОБА_7 від загального переохолодження. (т.10 а.с.110,129).  

Втім, допитана в суді ОСОБА_33 пояснила, що вона труп ОСОБА_7 не оглядала, експертизу не проводила,  розгляд в колективі СМЕ висновків Короткевича Л.О. про причину смерті ОСОБА_7 було викликано скаргами та погрозами ОСОБА_6, а тому, щоб усунути  негативізму з боку захисту і підсудного, була зібрана колегія експертів, яка врахувала думку Бурчинського, ОСОБА_36, відсутність достатніх лабораторних  досліджень  трупу та  вирішила,  що смерть потерпілого сталася  від черепно – мозкової травми, хоча  Короткевич Л.О. був впевнений у своїх висновках (т.11 а.с.194-195, т.16 а.с. 54-59, 402-407)        

Згідно із наведеним вище вироком суду від 15.11.2003   свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_10 засуджені за спричинення потерпілому ОСОБА_7 умисних тяжких тілесних ушкоджень. Перевіряючи обставини та причину смерті ОСОБА_7 апеляційний суд області також дійшов висновку, що його смерть настала внаслідок переохолодження (т.9, а.с.184).  

  Згідно із довідкою Житомирського обласного центру з гідрометеорологіїї 24-25 -26 грудня 2001 року температура повітря була відповідно: вдень – 5 градусів Цельсія, вночі  -13- -14 градусів до 0.6 /т. 6 а.с.119-120/  

  На думку суду  висновок спеціаліста №347 Головного бюро МОЗ України від 17.08.2009 Воробійова М.М.,  що на місце його виявлення був доставлений  труп потерпілого,  зроблений без врахування   усіх фактичних обставин справи, як –от: перебування потерпілого у стані  алкогольного сп»яніння, наявність у нього  важкої  відкритої черепної  мозкової травми, значної крововтрати. Окрім цього спеціаліст припустився суперечностей, а також покликався на ті обставини, які не відповідають матеріалам справи. Так,  з протоколу огляду видно, що ремінь «продітий у петлі штанів», а не затягнутий, як вважає спеціаліст (а.с.83). Температура повітря весь час підвищувалася та досягла   0,6   градусів тобто майже +1, втім спеціаліст, чомусь на обґрунтування своїх доводів (відсутність ледової корки під трупом потерпілого)  вказує на  температуру повітря   – 1;   з матеріалів справи     видно,     що труп     лежав на спині, трупні плями  виявлені також на   задній поверхні тіла,   за відповідями     експерта   Бурчинського В.Г.   трупні виникають на місці контакту тіла з землею, а тому суд вважає, що висновок спеціаліста про невідповідність розтушування трупних плям положенню тіла в експертизі №1454 є неґрунтовним. Окрім цього висновок спеціаліста спростовується фактичними обставинами справи, а тому суд вважає його неприйнятним доказом та відкидає довід захисту, що на місце виявлення ОСОБА_7 був доставлений його труп.  

  Ураховуючи  усі наведені докази у сукупності, суд дійшов  висновку, що за  наявними об»єктивними чинниками потерпілий  після отриманих  тяжких тілесних  ушкоджень  прожив значний проміжок часу та був живий   під час його вивезення з 17 год. до 24 год.25.12.2001.  

Суд вважає, що твердження захисту про неможливість вивезення підсудним ОСОБА_7 протягом наведеного часу не підтверджено жодним доказом.  

Експерт Короткевич Л.О. надав суду вичерпні та логічні пояснення про причини розтавання снігу під потерпілим. Суд вважає, що категоричний висновок експерта Короткевича Л.О. про можливість врятування життя потерпілого при наданні йому спеціальної кваліфікованої допомоги не було спростовано жодною судово – медичною експертизою, а тому йому вірить. До того ж  при виклику підсудним швидкої допомоги  відразу  в ранці 25.12.2001  можна було уникнути  і  такого  крововиливу з забійної рани голови потерпілого, який мався у останнього при його виявленні в лісу, при цьому суд також враховує молодий вік потерпілого, відсутність доказів про наявні важки хронічні або інші  захворювання у потерпілого.  

  Адже, з урахуванням усіх обставин справи, досліджених доказів, суті обвинувачення – залишення потерпілого в небезпеці, що призвело до його смерті - суд дійшов висновку, що винуватість підсудного доведена.  

Твердження захисту про незаконність розгляду відводів головою цього, оскільки ним розглядалася кримінальна справа щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10. спростовуються законністю судових рішень та не відповідає вимогам ст.ст.54,57 КПК України.  

  Доводи захисту та підсудного про незаконну заміну судом запобіжного заходу останньому  не ґрунтовні, та спростовуються проведеною прокуратурою перевіркою за якою не було добуто доказів про необхідність надання підсудному   невідкладної   психіатричної допомоги, саме в день розгляду справи, перебування його на лікарняному. З листа головного лікаря ОСОБА_56 від 30.07.2009 за № 2453 вбачається, що підсудний  23.07.2010, в день судового добровільно звернувся до психіатричного закладу(заздалегідь не повідомивши про це суд) і в цей же день також добровільно покинув відділення, звернувся із заявою про відвід головуючої;  24.07.2009 адвокат ОСОБА_1  запевнив заклад, що рішення про його арешт на протязі 3-х днів буде скасовано і підсудний продовжить лікування. 27.07.2009 підсудного  виписано за невідвідування.  З наданого захистом  листа ОСОБА_57 видно, що підсудному видано лікарняний 23.07.2010 на 1 день, втім підпис ОСОБА_57 на цьому листі та на лікарняному явно відрізняється. До того ж подальше медичне освідування не знайшло у підсудного хвороб і унеможливлювали його присутність в суді. (т.12 а.с.246-247,260-74)  

            Дії підсудного ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.1 ст.396 КК України  як   заздалегідь не обіцяне  приховування тяжкого злочину та  за ч.3 ст.135 КК України як   завідоме залишення без допомоги ОСОБА_7, який  перебував в небезпечному  для життя стані  і позбавлений  можливості вжити заходів для самозбереження через отримані від  ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження і сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило його смерть.  

Суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання підсудного.  

Обставин, які пом»якшують  покарання підсудного не виявлено.  

Суд виключає з обвинувального висновку обтяжуючи обставини, як вчинення злочину щодо особи, яка перебуває у безпорадному стані  та тяжкі наслідки, завдані злочином – смерть потерпілого, оскільки вони є кваліфікуючою ознакою вчиненого підсудним злочину.  

Підсудний ОСОБА_6 вчинив  злочин  середньої  тяжкості та тяжкий злочин, раніше не судимий, за місцем роботи характеризується посередньо, вину не визнав, не розкаявся;у ході всього  розгляду справи поводив себе зухвало, припускався образ, некоректних висловлювань на адресу потерпілих,  суду, прокурора, що, на думку суду, унеможливлює призначення йому умовного покарання та  нижчого за  межею, передбаченою  санкціями статей.  

Враховуючи наведені обставини в сукупності, посаду, яку підсудний займав під час вчинення злочину, суд вважає, що необхідним й достатнім для виправлення підсудного є  призначення   реального покарання.  

Судом  встановлено, що вчиненими  підсудним дружині потерпілого та його батькам  була заподіяна  моральна шкода, яка полягає в душевному  та тривалому стражданні з приводу загибелі їх сина, чоловіка, батька. Отже, враховуючи викладені обставини, глибину душевних страждань  позивачів,  вимоги розумності та справедливості, матеріального становища підсудного, суд вважає, що заподіяна потерпілим  моральна шкода у грошовому виразі, виходячи з кратності мінімальної заробітної плати, становить 30 000 грн. на користь  дружини загиблого та по 20 000 грн. на користь кожного з батьків ОСОБА_7, яку стягує з підсудного. А також на користь батьків стягує з підсудного 2813 грн.80 коп. матеріальних збитків. В решті позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.  

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд, -  

  З а с у д и в :  

  ОСОБА_6  визнати винним у вчиненні злочинів за ч.1 ст.396 КК України, ч.3 ст.135 КК України  та призначити покарання:  

- за частиною 1 ст.396 КК України – 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_6  від відбування покарання у зв»язку із закінченням строки давності;  

- за частиною 3 ст.135 – 5 (п»ять)років позбавлення волі.  

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою. Строк відбуття покарання рахувати з 05.08.2009 року. У строк відбуття покарання  врахувати строк перебування засудженого під вартою з 15.03.2002  по 18.03.2002, 30.04.2002 по -29.07.2002.  

Судові витрати по справі за проведення експертизи  в розмірі 43 грн. стягнути з засудженого.  

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6  на користь потерпілих заподіяну моральну шкоду у таких розмірах: ОСОБА_3  - 30 000 грн.; ОСОБА_58  - 20 000 грн., ОСОБА_59 – 20 000 грн. Стягнути з засудженого на користь ОСОБА_58 2813 грн.80 коп. матеріальних збитків, В рештв позову відмовити за безпідставністю.  

  Речові докази: шпалери, тампон  з кров»ю, які зберігаються в камері речових доказів Житомирської обласної прокуратури, спортивну шапочку -  - знищити;  одяг потерпілого - повернути потерпілим.    

  На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою у той самий строк з дня отримання копії вироку.  

  Суддя:                                                                       Баренко С.Г.