ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 р. Справа № 18415/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді                                                                                             Стародуба О.П.

Суддів                                                                                                                  Довгополова О.М. ,  Пліша М.А.

при секретарі судового засідання                                                                   Поворозник Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 18.02.2010р. про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області про скасування рішень,-

                                                                        ВСТАНОВИЛА:

В липні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку КАС України із адміністративним позовом про скасування рішень Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області від 17.04.2008р. №396 «Про затвердження меж земельної діялянки» та від 03.10.2003р. «Про безоплатну передачу земельної ділянки».

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 18.02.2010р. провадження по справі закрите на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України в зв?язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З ухвалою не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання закриття провадження по справі.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що відповідачем по справі є суб?єкт владних повноважень, предметом оскарження є його рішення, прийняті під час реалізації наданих законом владних повноважень, а тому вважає, що даний спір належить до публічно-правових і підлягає розгляду за правилами адміністартивного судочинства. Просить ухвалу скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачкою вимоги стосуються спору про право, що виникає з цивільних правовідносин, які врегульовані нормами цивільного і земельного права, а тому справу не належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Проте такий висновок суду не можна визнати обгрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01.04.2010р. №1-6/2010 положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржуються протиправні на її думку рішення Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області з приводу розгляду її заяви про уточнення площі належної їй земельної ділянки та безоплатної передачі у власність земельної ділянки. Жодних вимог до третіх осіб, в тому числі майнового характеру, позивачем не заявлено.

Такий зміст позовних вимог вказує на те, що між сторонами відсутній будь-який майновий спір про право, а виник публічно-правовий спір з приводу реалізації відповідачем наданих законом владних поноважень у сфері регулювання земельних відносин.

В свою чергу наявність майнового спору між позивачем та третіми особами (якщо такий існує) не може бути перешкодою для можливості оскарження рішення суб?єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства та не може бути підставою для закриття провадження по справі.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а тому ухвалу слід скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 199, п.4 ст.202, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-

                                                                                УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 18.02.2010р. про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області про скасування рішень скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючого судді                                                                                             Стародуб О.П.

Суддів                                                                                                                  Довгополов О.М. ,  Пліш М.А.

< Текст >