Справа № 2а-1440/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого – судді Котешко Л.Л.
при секретарі Пекарініній І.А., Лактіоновій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління труда і соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання дій неправомірними, зобов’язання до вчинення певних дій, стягнення недосплаченої соціальної допомоги по догляду за дитиною,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління труда і соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у розмірі не менш прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6-ті років, зобов’язати відповідача сплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у розмірі не менш прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6-ті років. Зобов’язати відповідача сплатити різницю суми сплаченої допомоги по догляду за дитиною віком до 3-х років та встановленого прожиткового мінімуму за період з квітня 2007 року по вересень 2009 року в сумі 12118,36 грн., зобов’язати відповідача сплатити різницю суми сплаченої позивачу разової допомоги при народжені дитини від встановленого законодавством у розмірі 2122 грн.
Вимоги позивач мотивує тим, що вона має дитину – дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку відповідно до Закону України «Про соціальну допомогу сім’ям із дітьми» щомісячно їй повинна сплачуватися грошова допомога у розмірі прожиткового мінімуму, однак у порушення цих норм виплати здійснювалися в розмірі 130 грн. щомісячно. Вважає посилання відповідача на закони про державні бюджети безпідставними.
Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у якому посилається на закони про державній бюджет різних років та зміни у ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям із дітьми» від 27.12.2007 року, згідно із якими відповідач як головний розпорядник коштів здійснює відповідні виплати.
В судове засідання стороні не з’явилися, про місце, дату і час розгляду справи сповіщені належним чином, надалі суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Дослідивши письмові матеріали справи, яки достатні для розгляду справи у відсутність сторін, суд вважає, що в задоволенні позову повинно бути відмовлено з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. З квітня 2007 року їй призначена та сплачується державна соціальна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Враховуючі відсутність позивача на обліку в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, як непрацюючої особи , має право отримувати допомогу по догляду за дитиною як незастрахована особа у розмірі, встановленому частиною 1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ зі змінами та доповненнями. Даним Законом також встановлений розмір зазначеного виду допомоги, який повинен надаватися у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Позивачем не надано суду доказів того, що вона на час виникнення спірних правовідносин, є застрахованою у системі загальнообов’язкового державного страхування, та на неї розповсюджується дія Закону № 2240-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», що надавало суду підстави для застосування до неї положень ст. 43 вказаного законну та сплаті державної соціальної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму, з урахуванням рішення Конституційного суду України № 6-рп2007 від 09.07.2007 р.
Оскільки районні управління праці та соціального захисту населення діють на підставі Положення про управління праці та соціального захисту населення в містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2007 року за № 790 та у межах асигнувань бюджетних коштів, які поступають на відповідний розрахунковий рахунок, виключно в розмірі, визначеному Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, тому дії відповідача щодо виплати грошової допомоги у зазначеному розмірі суд не може визнати протиправними.
З 01 січня 2008 року набрала чинності наступна редакція статті 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, згідно якої, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює 50% різниці між прожитковим мінімумом встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 130 гривень. З 01.01.2009 року така різниця складає 75%, з 01.01.2010 року – 100 %.
Як вбачається з матеріалів справи, саме у розмірі 130 гривень відповідач нараховував та сплачував позивачу державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Оскільки позивачем не надано суду доказів того, що різниця між 50% прожиткового мінімуму (з 01.01.2008 р. – 526 х 50% = 263, з 01.01.2009 р – 557 х 75% = 417,75) та середньомісячним доходом сім’ї із розрахунку на одну особу перевищує 130 гривень, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цієї частини.
Судом також встановлено, що позивачу сплачена допомога при народженні дитини у загальному розмірі 8500 грн., передбачені положеннями ст. 56 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік". Оскільки положення ст. 56 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", в частині розміру допомоги при народженні дитини, неконституційним не визнавалось, розмір допомоги, передбачений ст. 56 вказаного Закону в сумі 8500 грн. сплачений позивачу обґрунтовано, то суд також приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, та стягнення на користь позивача 2122 грн. – недосплачених коштів при народженні дитини.
Оскільки сторонами у справі не заявлялося клопотання про відновлення пропущеного строку, та суд не знайшов підстав для задоволення позову, питання пропуску процесуального строку встановленого ч.2 ст. 99 КАС України, судом не розглядалось.
Керуючись ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, ст. 12, 70, 71, 76, 79, 94, 99, 100, 122 ч.3, 159-163, 186 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління труда і соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання дій неправомірними, зобов’язання до вчинення певних дій, стягнення недосплаченої соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту оголошення постанови та подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Головуючий – підпис
Копія вірна.
Суддя Нахімовського районного
суду міста Севастополя Л.Л. Котешко
.